ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 908/6279/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель"на постанову відДонецького апеляційного господарського суду 05.12.2016у справі Господарського суду№ 908/6279/14 Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4простягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Євдокимов А.М.;- відповідача - третьої особи ОСОБА_6; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.08.2016 у справі № 908/6279/14 (колегія суддів у складі: Гончаренко С.А. - головуючий суддя, судді Науменко А.О., Серкіз В.Г.) зупинено провадження у даній справі до розгляду Господарським судом Донецької області справи № 905/33534/15.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 908/6279/14 (колегія суддів у складі: Будко Н.В. - головуючий суддя, судді М'ясищев А.М., Сгара Е.В.) скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.08.2016 у справі № 908/6279/14; справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 908/6279/14, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26-15-03/14 від 24.01.2014.

Господарський суд Запорізької області, зупиняючи провадження у даній справі, виходив з того, що йому стало відомо про те, що у провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа № 905/33534/15 за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Донецького обласного управління до ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" в особі ліквідаційної комісії, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 та ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" про визнання вимог кредитора та включення до реєстру вимог кредиторів, та за позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" до ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Донецького обласного управління і ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" в особі ліквідаційної комісії, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання включеними до реєстру вимог кредиторів та припиненими не включених до реєстру вимог. При цьому, Господарський суд Запорізької області зазначив, що розгляд справи № 908/6279/14 є неможливим до розгляду справи № 905/33534/15, оскільки у справі № 905/33534/15 банк просить визнати кредиторські вимоги за кредитним договором № 26-15-03/14 від 24.01.2014 на підставі якого подано даний позов.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, який в порушення положень статті 43 та статті 79 ГПК України, не з'ясував обставин, які свідчили б саме про неможливість розгляду даної справи до вирішення спору у вищезазначеній справі, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Окрім того, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом не можуть бути встановлені господарським судом самостійно.

З огляду на викладене та приписи ст. 86 ГПК України щодо змісту ухвали господарського суду, ухвала суду про зупинення провадження повинна містити обґрунтування наявності обставин, що відповідно до ст. 79 ГПК України зумовлюють зупинення провадження у справі.

В той же час, зазначивши лише про те, що вирішення справи № 905/33534/15 може вплинути на подання та оцінку доказів у даній справі, суд першої інстанції у мотивувальній частині ухвали не навів як обґрунтування висновків про пов'язаність справ, так і мотивів, з яких він дійшов висновку про неможливість розгляду даної справи до вирішення спору у справі № 905/33534/15.

Так, судом першої інстанції не зазначено, яким чином з'ясування обставин в ході розгляду справи № 905/33534/15 унеможливить розгляд заявленої позовної вимоги у даній справі про стягнення кредитної заборгованості, не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні даної справи та яким чином встановлені в іншій справі обставини вплинуть на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи із предмета та підстав позову.

Водночас, суд апеляційної інстанції, скасовуючи вказану ухвалу місцевого господарського суду, врахував вищенаведене та прийшов до вірного висновку про безпідставність зупинення місцевим господарським судом провадження у даній справі.

Згідно із ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель", викладені в касаційній скарзі, не спростовують зроблених судом апеляційної інстанції висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Таким чином, застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 908/6279/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ