ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 43/122

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Погребняка В.Я.., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу ліквідатора Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" арбітражного керуючого Гусака Ю.М.на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 13.12.2016у справі№ 43/122 господарського суду міста Києва за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТЕМ"до Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод"проБанкрутствоза участю представників сторін: від Державного концерну "Укроборонпром" - Архіпова Н.О.; від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології" - Завадинський І.В.; від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТЕМ" - Бурносов Є.В.; від Головного територіального управління юстиції у м. Києві - Михайлов А.І.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі № 43/122 задоволено клопотання голови комітету кредиторів про зобов'язання ліквідатора боржника вчинити дії; зобов'язано ліквідатора боржника арбітражного керуючого Гусака Ю.М. передати у комунальну власність житловий будинок, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" (далі - ДП "Київський автомобільний ремонтний завод") та розташований за адресою: 03113, м. Київ, вул. Василенка, 1 та погодити проект розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про прийняття безоплатно житлового будинку, магістральної теплової мережі, об'єкту електропостачання та газорегулюючого пункту Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" до комунальної власності територіальної громади міста Києва".

Визнано кредиторами банкрута: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТЕМ" на суму 6 336 678,38 грн, з яких: 5 744 276,88 грн - вимоги четвертої черги, а 592 401,50 грн - вимоги шостої черги; - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький регіональний технічний центр" на суму 1 661 072,33 грн, з яких: 1 522 306,77 грн - вимоги четвертої черги, а 138 765,56 грн - вимоги шостої черги; - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології" на суму 5 225 191,97 грн, з яких: 4 739 125,64 грн - вимоги четвертої черги, а 486 066, 33 грн - вимоги шостої черги; - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем Сервіс" на суму 346 500,00 грн - вимоги четвертої черги; - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на суму 884 897,06 грн, з яких 857 604,86 грн - вимоги четвертої черги, 26 074, 21 грн - вимоги шостої черги, а 1 218,00 грн - вимоги першої черги; - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на суму 3 143 701, 69 грн, з яких: 2 607 246, 50 грн - вимоги третьої черги, а 536 455,19 грн; - Державне агентство резерву України на суму 9 268, 82 грн, з яких 5 500, 00 грн - вимоги третьої черги, а 3 768,82 грн - вимоги шостої черги; - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії на суму 16 202, 80 грн, з яких 16 195,06 грн - вимоги четвертої черги, а 7,74 грн - вимоги шостої черги; - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві на суму 471 189,65 грн - вимоги другої черги; - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" на суму 1 218,00 грн - вимоги першої черги.

Затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 18 095 920,70 грн.

Окремо внесено до реєстру вимог кредиторів відомості щодо заборгованості по оплаті праці працівникам та заборгованості по оплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі на суму 144 923,28 грн до першої черги задоволення.

Відмовлено Публічному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" у визнанні кредитором на суму 111 522,46 грн.

Зобов'язано ліквідатора боржника арбітражного керуючого Гусака Ю.М. сформувати представницькі органи кредиторів (збори кредиторів та комітет кредиторів) у порядку, передбаченому ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зобов'язано ліквідатора боржника арбітражного керуючого Гусака Ю.М. надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів для долучення до матеріалів справи.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Гусака Ю.М. звернулося із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

До апеляційної скарги ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 43/122 (головуючий суддя: Сотніков С.В., суддя Остапенко О.М., суддя Пантелієнко В.О.) відхилено клопотання Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі № 43/122; апеляційну скаргу Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі № 43/122 повернуто скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); клопотання Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" про відстрочення сплати судового збору залишено без розгляду.

Не погоджуючись із винесеною судом апеляційної інстанції ухвалою, ліквідатор ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" арбітражний керуючий Гусак Ю.М. звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від 23.02.2017 № 02-03/23.02.2017/1, в якій, із врахуванням наданих суду уточнень, просив скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 43/122 про повернення апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі № 43/122, а справу повернути до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо прийняття до розгляду апеляційної скарги ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2016.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема ст.ст. 43, 53 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку винесену судом апеляційної інстанції ухвалу, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Частина 1 статті 4 ГПК України передбачає, що господарський суд вирішує господарські спори, зокрема, на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою встановлено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

За приписами ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання було відхилено.

Частиною першою статті 53 ГПК України визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Про поновлення або про відмову в поновленні пропущеного строку зазначається відповідно в ухвалі апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження (стаття 98 ГПК) або про її повернення (частина друга статті 93, пункт 4 частини першої статті 97 ГПК).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

У даному випадку, як встановлено Київським апеляційним господарським судом, ухвала Господарського суду міста Києва, яку оскаржував ліквідатор ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" арбітражний керуючий Гусак Ю.М. в апеляційному порядку, винесена 01.03.2016.

Як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, апеляційна скарга на вищевказану ухвалу суду першої інстанції подана 07.12.2016, тобто зі значним пропуском процесуального строку, встановленого для її подання, однак містить клопотання про відновлення пропущеного строку.

Ліквідатор ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" арбітражний керуючий Гусак Ю.М. в обґрунтування клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання вказаної апеляційної скарги посилався, зокрема, на те, що довідався про судове рішення та передумови для його прийняття лише після ознайомлення з матеріалами справи, у зв'язку з чим, на його думку, строк пропущено з поважних причин.

Проте, на думку суду апеляційної інстанції, зазначені ліквідатором банкрута в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження зі спливом значного терміну від дня ухвалення оскаржуваного судового рішення, оскільки, в даному випадку, відновлення строку на апеляційне оскарження буде порушувати принцип правової визначеності та право кредиторів на справедливий судовий розгляд за пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведена вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.07.2016 у господарській справі № Б29/162-10.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону після 19.01.2013) арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 41 вказаного Закону, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Частинами 2 та 3 статті 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися вимог законодавства; 2) здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; 3) аналізувати фінансову, господарську, інвестиційну та іншу діяльність боржника, його становище на ринках та надавати результати таких аналізів господарському суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; 4) подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у порядку, встановленому законодавством; 5) створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) вимог законодавства; 6) здійснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці відповідно до встановлених законодавством вимог; 7) надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; 7 1) вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту; 8) надсилати органам Національної поліції чи органам прокуратури повідомлення про факти порушення законності, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку; 9) виконувати інші повноваження, передбачені законодавством про банкрутство.

Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що виходячи із вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий, зокрема з моменту призначення його ліквідатором у справі про банкрутство, зобов'язаний добросовісно та сумлінно здійснювати надані йому законом повноваження з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів, та в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження.

Частиною третьою статті 22 ГПК України визначено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як правомірно встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, доводи заявника апеляційної скарги - ліквідатора ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" арбітражного керуючого Гусака Ю.М. щодо відновлення строку на апеляційне оскарження в даному випадку спростовуються матеріалами справи, оскільки, арбітражний керуючий Гусак Ю.М. брав участь в судовому засіданні при винесенні оскаржуваної ним ухвали Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у даній справі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Київський апеляційний господарський суд, керуючись вимогами ст.ст. 86, 97 ГПК України, в оскаржуваній ухвалі дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" та про відхилення клопотання заявника апеляційної скарги про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі № 43/122, в зв'язку з відсутністю поважних причин для відновлення пропущеного скаржником процесуального строку подання апеляційної скарги.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, яких, в даному випадку, не вбачається за відсутності обставин, що об'єктивно перешкоджали скаржнику добросовісно, в найкоротший термін, реалізувати своє право на подання апеляційної скарги.

Скаржником не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду, на підставі яких суд мав би можливість визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною, згідно вимог ч.1 ст. 53 ГПК України.

Крім того, оскільки апеляційна скарга підлягала поверненню скаржнику без розгляду у зв'язку з відхиленням клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без розгляду клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає правових підстав для скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 43/122.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ліквідатора Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" арбітражного керуючого Гусака Ю.М. залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 43/122 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

О.Є. Короткевич