Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 910/10864/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Кочерової Н.О. (доповідач), Мележик Н.І., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТОІ-ТОІ Системи санітарні"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.01.2014р.у справі№ 910/10864/13 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ТОІ-ТОІ Системи санітарні"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4прозобов'язання вчинити дії за участю представників сторін:

від позивача: Котягін А.С., дов. від 02.01.2013

від відповідача: ОСОБА_6, дов. від 24.12.2013

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТОІ-ТОІ Системи санітарні" звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язати відповідача повернути позивачу 21 біокабіну типу "ТОІ-ТОІ".

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач відповідно до ч. 1 ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 ЦК України зобов'язаний повернути належні йому біокабіни типу "ТОІ-ТОІ" в кількості 21 шт., як такі, що були набуті відповідачем згідно товарно-транспортної накладної від 07.07.2009р. та збережені без достатньої правової підстави.

Рішенням господарського суду мста Києва від 15.10.2013р. (суддя Якименко М.М.) в позові відмовлено повністю з огляду на сплив строку позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. (колегія суддів у складі: Власов Ю.Л. - головуючий, Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТОІ-ТОІ Системи санітарні" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2013р. - без змін.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "ТОІ-ТОІ Системи санітарні" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.07.2009р. фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (відповідач) прийняла від фізичної особи-підприємця ОСОБА_10, який надавав послуги з автоперевезення вантажу, біотуалети в кількості 21 шт., що підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною 02АБВ № 797375. Згідно вказаної накладної вантажовідправником вказаних біотуалетів був позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ТОІ-ТОІ системи санітарні".

За твердженням позивача біокабіни типу "ТОІ-ТОІ" в кількості 21 шт. були розміщені на земельній ділянці відповідача тимчасово з огляду на відсутність у позивача достатнього місця для їх розміщення.

Листами № 1027 від 13.06.2011р., № 1039 від 17.06.2011р. та від 26.03.2013р. позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення біокабін типу "ТОІ-ТОІ" в кількості 21 шт. Однак, відповідач відповіді на листи не надавав, біокабіни позивачу не повернув, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право позивача на отримання власного майна (біокабін типу "ТОІ-ТОІ" в кількості 21 шт.) було порушено відповідачем, оскільки останній набув таке майно безпідставно та не повернув його на вимогу позивача.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними та зробленими з порушеннями норм матеріального права при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення даного спору, з огляду на наступне.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Однак, суди не встановили належним чином факту наявності чи відсутності наведених умов.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в обґрунтування вимог у даній справі про повернення безпідставно набутого майна надав товарно-транспорту накладну (ТТН) 2АБВ№ 797375 від 07.07.2009р., відповідно до якої замовником та вантажовідправником було ТОВ "ТОІ-ТОІ Системи Санітарні" в м. Львові, вантажоодержувачем - ТОВ "ТОІ-ТОІ Системи Санітарні" в м. Києві, перевізником (автопідприємство) - ФОП ОСОБА_10, пунктом розвантаження товару в ТТН зазначено - аеродром ОСОБА_4. Крім того, з ТТН вбачається, що вантаж - біокабіни типу "ТОІ-ТОІ" в кількості 21 шт. були прийняті відповідачем - ФОП ОСОБА_4

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з розділом 1 та п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Пунктом 13.1. Правил визначено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували наведені норми закону та у зв'язку з цим не надали належну оцінку зазначеній товарно-транспортній накладній 2АБВ№ 797375 від 07.07.2009р., а саме: не з'ясували які правовідносини виникли між сторонами, вказаними в ТТН, чи мав відповідач право на одержання вантажу за вказаною накладною, не встановили в якому місці автоперевізник розвантажив та передав товар (в зазначеному в ТТН пункті розвантаження чи в іншому місці).

Крім того, відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Однак, суди не врахували наведене та не встановили, на якій підставі товар був виданий перевізником не вантажоодержувачу, визначеному в ТТН 2АБВ№ 797375 від 07.07.2009р., а іншій особі - ФОП ОСОБА_4 (відповідачу), не надали належну оцінку посиланням відповідача на те, що прийняття та розміщення біокабін на його земельній ділянці не відбувалось та у зв'язку з цим не вирішили питання відповідальності за втрату вантажу - біокабін типу "ТОІ-ТОІ" в кількості 21 шт.

Крім того, колегія суддів також вважає передчасним висновок судів щодо спливу строку позовної давності, оскільки суди при визначенні моменту початку перебігу позовної давності не врахували положення ч.ч. 1, 5 ст. 261, відповідно до яких перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Таким чином, судам слід врахувати вищенаведене, встановити вказані обставини, визначити належним чином початок перебігу позовної давності у даній справі та вирішити питання щодо наявності чи відсутності підстав для застосування строку позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів в порушення ст. 43 ГПК України було неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушено та невірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України). Відтак, встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, характер правовідносин, що склався між сторонами, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити питання щодо можливості залучення до участі у справі третіх осіб, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття відповідного рішення у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТОІ-ТОІ Системи санітарні" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. у справі № 910/10864/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Н. Кочерова

Судді: Н. Мележик

С. Самусенко