Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 925/925/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Барицької Т.Л.,

Мележик Н.І.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця", в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень", на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2014 року у справі № 925/925/14 Господарського суду Черкаської області за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця", в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень", м. Одеса, до Державного підприємства "Звенигородське лісове господарство", Черкаська область, про стягнення 30 640,00 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Агєєва О.М. (дов. б/н від 02.01.2015),

відповідача - Сторчоус О.В. (дов. б/н від 05.02.2015),

в с т а н о в и в:

У червні 2014 року позивач ДП "Одеська залізниця", в особі відокремленого структурного підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень", пред'явив у господарському суді позов до відповідача ДП "Звенигородське лісове господарство" про стягнення 30 640,00 грн.

Вказував, що у січні 2014 року по накладній № 40162422 зі станції Багачеве Одеської залізниці ДП "Звенигородське лісове господарство" був відправлений вагон № 65156366 з вантажем "Лісоматеріали різних порід", станція призначення - "Одеса-Застава 1" Одеської залізниці, одержувач ТОВ "Транс Конкорд".

Зазначав, що 26.01.2014 на станції ім Т.Шевченка Одеської залізниці складено комерційний акт АА № 053665/31/11, яким засвідчено, що по прибуттю поїзда і одночасному контрольному зважуванні на тензометричних вагах виявлено у вагоні № 65156366 брутто 67 000 кг, тара з документа 23 100 кг, нетто 43 900 кг, що складає різницю ваги проти документа (накладної) в сторону зменшення на 14 100 кг.

Посилаючись на положення ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України та неправильне зазначення у накладній маси вантажу, позивач просив стягнути із відповідача 30 640,00 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04 серпня 2014 року (суддя Грачов В.М.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з ДП "Звенигородське лісове господарство" на користь ДП "Одеська залізниця", в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень", 30 640,00 грн. штрафу, 1 827,00 грн. судових витрат.

Рішення мотивоване посиланнями на ту обставину, що встановлені судом обставини справи щодо невірного зазначення відповідачем у накладній маси вантажу є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді сплати штрафу у порядку, передбаченому ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, розмір якого вірно визначив позивач.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2014 року (колегія суддів у складі: Новікова М.М. - головуючого, Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова мотивована посиланнями на неподання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності і, відповідно, наявності підстав для покладення на відповідача у зв'язку з цим відповідальності.

У касаційній скарзі ДП "Одеська залізниця", в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень", посилаючись на порушення апеляційним господарським судом п.п. 5, 7, 10, 15 Правил приймання вантажів до перевезення, п.п. 1.3, 1.6 Правил оформлення перевізних документів, п. 27 Правил видачі вантажів, п. 2 Правил складання актів, ст.ст. 13, 37, 118, 122 Статуту залізниць України, ст. 43 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 25.01.2014 зі станції "Богачево" Одеської залізниці відповідачем ДП "Звенигородське лісове господарство" на станцію "Одеса-Застава 1" Одеської залізниці був відправлений вагон № 65156366 з вантажем - "Лісоматеріали різних порід", одержувач - ТОВ "Транс Конкорд".

Згідно накладної № 40162422 від 25.01.2014 навантаження вагону № 65156366 здійснювалося вантажовідправником із зазначенням маси вантажу 58 000 кг. Маса вантажу визначалася вантажовідправником умовно шляхом застосування коефіцієнтів переводу кубомаси (щільних кубометрів) деревини у вагу (тони).

26.01.2014 при перевірці маси вантажу на станції ім. Т.Г.Шевченка Одеської залізниці на 150 тн. статичних тензометричних вагах станції повірки 11.10.2013 встановлено, що вага у вагоні № 65156366 брутто 67 000 кг, тара з документа 23 100 кг, нетто 43 900 кг, що складає різницю проти ваги, яка зазначена вантажовідправником у накладній № 40162422 від 25.01.2014, в сторону зменшення на 14 100 кг, про що складено комерційний акт АА № 053665/31/11, підписаний заступником начальника станції Сінічкіним Є.О. та працівниками станції Тараненко О.В., Барабановою Н.П.

У комерційному акті відмічено, що переважування проводилося двічі, вага підтвердилася, вагон справний, посада зав. вантажним двором не передбачена. Також у акті вказано, що під час перевірки вантажу на станції призначення різниці проти комерційного акту не виявлено.

20.03.2014 позивач, посилаючись на невірне зазначення відповідачем при заповненні перевізних документів маси вантажу, перевезення якого здійснювалось протягом січня-лютого 2014 року, надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити згідно ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України штраф у розмірі 121 255,00 грн., в тому числі 30 640,00 грн. штрафу згідно комерційного акту АА № 053665/31/11 від 26.01.2014, яким встановлено, що вантаж у вагоні № 65156366 має різницю ваги, проти зазначеної у накладній, в сторону зменшення на 14 100,00 кг.

Відповідач вимогу позивача про сплату штрафу не виконав, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), яким визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом; та регламентується порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно ст. 6 Статуту накладна визначена як основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 24 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів); форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Міністерством транспорту України. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, передбачено, що правильність внесених у накладну відомостей підтверджує представник відправника своїм підписом.

Положеннями ст. 37 Статуту передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення у накладній відправником має бути зазначена їх маса. Тарні та штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно ст. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, відправника, порту стягується штраф у передбаченому ст.118 Статуту залізниць України розмірі. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до п. 9 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, лісоматеріали й дрова повинні пред'являтися до перевезення із зазначенням у накладній таких даних: у разі перевезення в спеціальних контейнерах або в пакетах - кількості контейнерів або пакетів; у разі перевезення з використанням верхньої звуженої частини обрису навантаження ("шапки") - кількості основних штабелів, їх висоти і кількості штабелів, укладених у "шапці"; у разі перевезення лісоматеріалів і дров у критих вагонах - кількості штабелів; в інших випадках - кількості штабелів і їх висоти. Маса лісоматеріалів і дров визначається відправником умовно.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем при заповненні накладної на перевезення вантажу у вагоні № 65156366 застосовано дозволений чинним законодавством умовний спосіб визначення маси вантажу лісоматеріалів шляхом переведення кубічних метрів деревини у тони на підставі коефіцієнтів, які вказано у "Справочнике по лесозаготовкам" /Н.В.Ляшенко/, параграф 263. При визначенні ваги завантаженого вагону була врахована маса вагонних реквізитів, про що позначено в специфікації-накладній №32/32 від 25.01.2014. Підставою для зарахування до маси вантажу маси упаковки є п. 4.1 розділу 4 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги", який затверджено наказом Міністерства транспорту України №317 від 26.03.2009.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що всупереч загальному правилу, встановленому пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, на проміжній станції та на станції призначення, застосовувався інший спосіб визначення маси вантажу у вагоні № 65156366, ніж той, що застосовувався на станції відправлення, а саме - зважування, без обгрунтування необхідності застосування такого способу.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, визначено, що у тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів.

Апеляційним господарським судом встановлено, що різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на проміжній станції та підтвердилася на станції призначення, не перевищує норми граничного розходження визначення його маси нетто, у зв'язку з чим були відсутні підстави для складання комерційного акту АА № 053665/31/11 від 26.01.2014 і, відповідно, для покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати штрафу.

З цих обставин вірно виходив суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Натомість, суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним обставинам при задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу, що вплинуло на правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права при розгляді означених позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів щодо встановлення факту вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання у зв'язку із невірним зазначенням маси вантажу у накладній, що не відноситься до меж перегляду справи в касаційній інстанції, встановлених приписами ст. 1117 ГПК України, та було досліджено судом апеляційної інстанції у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд апеляційної інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця", в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень", залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2014 року у справі № 925/925/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г.Дунаєвська

Судді: Т.Л. Барицька

Н.І. Мележик