Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 910/23938/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.12.2014у справі № 910/23938/14 Господарського суду м. Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Восток"до 1. Державного підприємства "Укртранснафтопродукт", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт", 3. Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз", 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийтрансойл Плюс"прозобов'язання повернути майнов судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаГорболис О.А., Дряхлов Є.О. - - відповідача-1не з'явився- - відповідача-2Муравей О.С.- - відповідача-3Тунік А.В.- - відповідача-4не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 (суддя Селівон А.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 (у складі головуючого Лобаня О.І., суддів: Майданевича А.Г., Федорчука Р.В.) позовну заяву і додані до неї документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" повернуто без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога та доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Не погоджуючись із зазначеними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції. На думку касатора, правові підстави для повернення поданої ним позовної заяви, відсутні.

Відповідачі не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Державне підприємство "Укртранснафтопродукт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кийтрансойл Плюс" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Пунктами 3, 4 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; зміст позовних вимог, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про витребування майна ціна позову визначається вартістю майна, що витребується. Частиною другою та третьою цієї статті визначено, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

В пунктах 2.2.1., 2.7. своєї постанови № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір. Якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

В пункті 3.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Пунктом 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в позовній заяві не вказано ціну позову. В той же час, в позовній заяві не зазначено будь-яких кількісних або інших характерних ознак спірного майна та не надано доказів, які б надали змогу встановити перелік та вартість майна, що в свою чергу позбавляє можливості застосувати положення частини третьої статті 55 Господарського процесуального кодексу України щодо самостійного визначення ціни позову суддею. Також, в позовній заяві не зазначено конкретних обставин, з якими пов'язане вибуття спірного майна із володіння позивача, не надано доказів на підтвердження доводів останнього щодо перебування спірного майна на території нафтобази.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги до чотирьох відповідачів - Державного підприємства "Укртранснафтопродукт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт", Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийтрансойл Плюс", однак при цьому не зазначено зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Встановивши факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Восток" норм процесуального законодавства щодо форми і змісту позовної заяви, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, повернув позовну заяву без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду і вважає, що судами вірно застосовані норми процесуального права.

Таким чином, оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 про повернення позовної заяви без розгляду відповідає вимогам чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Разом з тим, касатору слід роз'яснити, що ухвала про повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України не є перешкодою для повторного звернення до суду з позовною заявою у разі виконання вимог процесуального закону щодо її подання.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі № 910/23938/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова