Історія справи

Постанова ВГСУ від 17.08.2016 року у справі №918/1410/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 918/1410/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів:Корсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Дубенської міської ради на постанову Рівненської апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі № 918/1410/15 Господарського суду Рівненської області за позовомДубенської міської ради доПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" провизнання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 28.11.2006 укладеною та за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" доДубенської міської ради про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 28.11.2006 укладеною

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - ПАТ "Укрнафта"Пушанко І.О.- - Дубенської міської ради Міщанюк О.А.

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2015 року Дубенська міська рада звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", в якій просила суд визнати додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 28.11.2006 укладеною в запропонованій нею редакції.

В січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" подало зустрічну позовну заяву до Дубенської міської ради, в якій просило суд визнати додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 28.11.2006 укладеною в запропонованій ним редакції.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.02.2016 (суддя Войтюк В.Р.), залишеним без змін постановою Рівненської апеляційного господарського суду від 18.05.2016 (головуючий Маціщук А.В., судді: Гулова А.Г., Петухов М.Г.) у даній справі в задоволенні позову Дубенської міської ради відмовлено. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задоволено та визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 28.11.2006 в запропонованій ним редакції.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Дубенська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову - відмовити повністю та покласти на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" судові витрати по оплаті судового збору.

У відзиві на касаційну скаргу на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Дубенської міської ради Рівненської області № 262 від 27.10.2006, 28.11.2006 між Дубенською міською радою, як орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрнафта"), як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1862 га, розташовану у місті Дубно по вулиці Залізнична, 144 для обслуговування існуючої автозаправної станції.

Договір було укладено на 5 років.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Дубенського міського нотаріального округу Стадійчук О.В., зареєстрований в реєстрі за № 8670, а також зареєстрований в Дубенському районному відділі Рівненської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 грудня 2006 року № 040658500034.

28.11.2006 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв відповідну земельну ділянку у користування на умовах оренди.

Термін дії договору закінчився у 2011 році.

У зв'язку з закінченням строку дії договору оренди, орендар - ПАТ "Укрнафта" 28.10.2011 та 17.04.2012 звертався до Дубенської міської ради та Дубенського міського голови Антонюка В.М. з листами №№ 17/487, 17/181, в яких просив поновити договір оренди земельної ділянки від 28.11.2006 на той самий строк на і тих самих умовах. При цьому, до листів додавався, серед іншого, проект додаткової угоди про поновлення договору оренди від 28.11.2006, підписаний представником ПАТ "Укрнафта".

26.04.2012 Дубенська міська рада прийняла рішення № 1369 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Дубно", яким встановлені нові ставки та розміри орендної плати.

02.11.2015 Дубенська міська рада прийняла рішення № 4503 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки на вул. Залізнична, 144", яким поновлено ПАТ "Укрнафта" договір оренди земельної ділянки від 28.11.2006 терміном на п'ять років в м. Дубно, на вул. Залізнична, 144 площею 0,1862 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (для будівництва та обслуговування автозаправної станції) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які перебувають в оренді ПАТ "Укрнафта".

Листом № 4845/05-02-25/15 від 09.11.2015 Дубенська міська рада надіслала ПАТ "Укрнафта" проект відповідної додаткової угоди до договору оренди від 28.11.2006, яким запропонувала орендарю внести зміни до договору оренди землі з урахуванням діючої на той час ставки орендної плати та нормативної грошової оцінки земель міста Дубно, встановленої рішенням Дубенської міської ради від 26 квітня 2012 року № 1369 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Дубно".

Листом № 8.01.23/750 від 01.12.2015 ПАТ "Укрнафта" направило на адресу Дубенської міської ради підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою примірник вищезазначеного договору разом з протоколом розбіжностей в частині нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати.

В своєму позові Дубенська міська рада не погоджується із запропонованою ПАТ "Укрнафта" редакцією додаткової угоди і вважає, що ПАТ "Укрнафта" повинно було підписати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі саме в запропонованій ним редакції, тобто на інших умовах.

ПАТ "Укрнафта" проти позову Дубенської міської ради заперечило посилаючись на те, що рішення від 26 квітня 2012 року № 1369 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Дубно", яким встановлені нові ставки та розміри орендної плати, у встановленому законом порядку не було опубліковано у засобах масової інформації, а відтак не набрало чинності.

В своєму зустрічному позові ПАТ "Укрнафта" послалось на те, що договір оренди земельної ділянки від 28.11.2006 має бути поновлено на той самий строк на і тих самих умовах, враховуючи дотримання орендарем порядку поновлення договору оренди землі, встановленого статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Суди попередніх інстанцій погодилися з доводами ПАТ "Укрнафта" про дотримання процедури поновлення договору, у зв'язку з чим, задовольнили його позов, поновивши договір оренди землі від 28.11.2006 на той самий строк на і тих самих умовах. При цьому, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди послалися на те, що рішення Дубенської міської ради від 26 квітня 2012 року № 1369 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Дубно" не набрало чинності, оскільки не було офіційно оприлюднене в друкованих засобах масової інформації.

Проте, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій недостатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Цим Законом передбачено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні правові акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються неодноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

При цьому, законодавством врегульовану процедуру прийняття регуляторних актів органів місцевого самоврядування.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Посилаючись на ч. 5 ст.12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", в той же час, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на положення ст. 14 цього Закону, приписами якої встановлено, що оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності, регуляторні органи здійснюють шляхом публікування у друкованих засобах масової інформації та/або розміщують на своїх офіційних сторінках у мережі Інтернет.

З огляду на пояснення Дубенської міської ради, які не були прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, її рішення від 26 квітня 2012 року № 1369 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Дубно" було розміщено на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет, що не суперечить закону.

Зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення цього спору.

Також слід звернути увагу на те, що відповідно до положень пункту 289.1 статті 289 ПК України та статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативно грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із земельного фактору виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки ), визначений встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель).

Стаття 18 Закону України "Про оцінку земель" передбачає, що нормативно грошова оцінка земельних ділянок, розташованих в межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Технічна документація з нормативно грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (частина перша статті 23 цього Закону).

Нормативно грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду орендної плати.

При розгляді справи зазначені обставини не були належним чином враховані. Серед іншого, не досліджено, чи було скасоване рішення про затвердження нормативно грошової оцінки у передбаченому діючим законодавством порядку.

Також колегія вважає необхідним звернути увагу на наступне.

Ч. 5 ст. 22 ГПК України передбачено право відповідача на подання зустрічного позову до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Відповідно до ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.

Пред'явлення зустрічного позову не змінює первісного процесуального статусу сторін у справі, а тільки ускладнює його, додаючи окремі елементи процесуального статусу протилежної сторони.

Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного). По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред'являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише до винесення судом першої інстанції рішення за первісним позовом. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов'язаних вимог.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.

Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:

а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;

б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Відповідно до ст. 601 ЦК зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. Найчастіше це - позов про визнання договору недійсним або позов про визнання права. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю чи частково.

Відсутність однієї з названих підстав прийняття зустрічного позову зумовлює повернення зустрічної позовної заяви з посиланням на ст. 60 ГПК України.

Таким чином, судам попередніх інстанцій необхідно перевірити взаємну пов'язаність зустрічного та первісного позовів та можливість їх спільного розгляду в межах даної справи, враховуючи, що підставою первісного позову є прийняття рішення про встановлення нових ставок та розмірів орендної плати, тоді як матеріально-правовою підставою зустрічного позову є ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" про автоматичне поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах.

Крім того, до матеріалів справи не залучено належним чином засвідченої копії статуту ПАТ "Укрнафта". Таким чином, судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи не з'ясовано правовий статус відповідача за первісним позовом у справі, як юридичної особи.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані в касаційному порядку судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 та рішення Господарського суду Рівненської області від 22.02.2016 у справі № 918/1410/15 скасувати.

Справу № 918/1410/15 направити на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова