Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 909/968/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "С.В.Т.А."на ухвалуГосподарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2016та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016у справі№ 909/968/15 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"доПриватного акціонерного товариства "С.В.Т.А."третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківський арматурний завод"прозвернення стягнення на предмет іпотекиза участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "С.В.Т.А." про стягнення 336818895,69 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2016 у справі № 909/968/15 (суддя Неверовська Л.М.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузь В.Л., суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В.), справу передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "С.В.Т.А." звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2016 у справі № 909/968/15, направити справу до Господарського суду Івано-Франківської області для продовження розгляду по суті.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема скаржник вказує на неправильне застосування судами ч. 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу, яка визначає підсудність розгляду справ за участю відособленого підрозділу юридичної особи, і вважає, що справа повинна розглядатися Господарським судом Івано-Франківської області.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, предметом позову у справі є вимоги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання Генерального договору кредитної лінії № 2298 від 12.05.2006, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно Іпотечного договору від 30.04.2013 № 537 та Іпотечного договору від 30.04.2013 № 540, укладених між Банком та Приватним акціонерним товариством "С.В.Т.А."

Визначаючи підсудність справи Господарському суду міста Києва, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що справи у спорах про звернення стягнення на майно шляхом реалізації цього майна на прилюдних торгах в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором мають розглядатися господарськими судами за місцезнаходженням відповідача, а не за місцезнаходженням такого майна.

Відповідно до ст. ст. 13, 15 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Отже, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном; такі справи розглядаються за місцезнаходженням майна. Також за правилами статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначається підсудність справ у спорах про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, шляхом визнання права власності на це майно.

Встановивши, що предметом спору у даній справі є вимоги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за генеральним договором кредитної лінії шляхом реалізації предметів іпотеки на прилюдних торгах, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно виходив з того, що спір у даній справі не є спором про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном, та дійшов обґрунтованих висновків про передачу даної справи, відповідно до ч. 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, за підсудністю до Господарського суду міста Києва, за місцезнаходженням відповідача.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник стверджує, що оскільки іпотечні договори укладені за участю Івано-Франківського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", то територіальна підсудність даної справи має визначатися з урахуванням положень ч. 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, тобто справа має розглядатися Господарським судом Івано-Франківської області.

Як визначено ч. 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Згідно ч. 4 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Таким чином, територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 Господарського процесуального кодексу України за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи.

У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу, позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи (п. 20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, Іпотечні договори від 30.04.2013, на підставі яких виник спір у справі, укладені від імені Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" керуючим Івано-Франківським регіональним відділенням Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності.

Відхиляючи доводи відповідача щодо визначення підсудності за місцезнаходженням відособленого підрозділу позивача, апеляційний господарський суд обґрунтовано виходив з того, що вказані договори укладалися не від імені відокремленого підрозділу, а від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, та вірно врахував, що Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" у даній справі є позивачем.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, колегія суддів, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в ухвалі суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "С.В.Т.А." залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 у справі № 909/968/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

В. Картере