Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 910/6787/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.за участю представників: позивачаШевченка І.Г., дов від 01.01.2015, Сєдих О.А., дов від 01.01.2015відповідачаМіненко Ю.А., дов. від 12.01.2015розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 у справі№ 910/6787/14 Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"прозаміну неякісного товару та стягнення 38124,36 грн.ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду з позовом про зобов'язання Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" здійснити заміну за власний рахунок неякісної продукції - турбонагнітача PDH50V-02-B4 у кількості 1 штуки та шатуни в зборі (7161579) 2-14-8120-004 у кількості 4 штук та про стягнення штрафних санкцій за поставку продукції неналежної якості в розмірі 38124,36 грн. Позовні вимоги ґрунтуються на порушенні умов укладеного сторонами договору постачанням неякісної продукції, визначених умовами договору та відповідних договірних наслідках такого порушення, приписах статей 525, 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України, статей 216, 230, 234 Господарського Кодексу України.

Відповідач відхилив позов, зазначивши, що документи, надані позивачем у підтвердження неналежної якості поставленої продукції, складено з порушенням вимог Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості П-7, відтак, вони не відповідають вимогам статті 34 Господарського процесуального кодексу України щодо належності доказів, не додержано порядок повідомлення про виявлені недоліки іногороднього виробника (відправника).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено; зобов'язано відповідача за власний рахунок здійснити заміну шатунів в зборі (7161579) 2-14-8120-004 в кількості 4 штук та турбонагнітача PDH50V-02-B4 в кількості 1 штука; стягнуто з відповідача на користь позивача 38124,36 грн. штрафу та 3045 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 (судді: Новіков М.М. - головуючий, Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його відповідності обставинам справи та вимогам законодавства.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч положенням статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України суди не надали оцінки доводам відповідача про порушення позивачем при прийнятті продукції вимог пункту 17, 20, 23 Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості П-7, а, відтак, прийняли судові рішення на підставі документів, які не відповідають вимогам статті 34 Господарського процесуального кодексу України щодо належності доказів, порушили принципи рівності та змагальності сторін у судовому процесі, вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо об'єктивного підходу до оцінки та дослідження доказів у справі.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 20.01.2010 Державним підприємством „Придніпровська залізниця" (Покупець) та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач" (Постачальник) укладено договір № ЦХП-20110 (ПР/НХ-107/НЮ), за пунктом 1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити на умовах цього договору та передати у власність, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціни якої вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору та надаються додатково. Пунктом 2.1. договору визначено, що ціна на продукцію, яка постачається за цим договором, встановлюється у гривнях і вказується у специфікаціях до даного договору.

Якість продукції, яка поставляється за даним договором, повинна відповідати конструкторській та нормативно-технологічній документації; державним стандартам та технічним умовам, які діють на Україні, вказаним в специфікаціях до даного договору, що підтверджується сертифікатом відповідності, якщо продукція сертифікована, або декларацією про відповідність, або свідоцтвом про визнання іноземного сертифікату, якщо продукція імпортується; супроводжувальній документації виробника (пункт 3.1. договору). Пунктом 9.3. договору визначено, що у разі поставки відповідачем неякісної/некомплектної продукції, відповідач зобов'язується у термін, установлений для поставки продукції, за свій рахунок замінити дану продукцію. У випадку, якщо відповідач у вказаний термін не замінить або недоукомплектує продукцію, він сплачує позивачеві штраф у розмірі 10% від вартості неякісної/некомплектної продукції.

Також за змістом приймальних актів від 02.12.2013 та 25.11.2013 відповідно до виставлених рахунків-фактури № ФАС13-6407 від 18.11.2013 та № ФАС13-6534 від 27.11.2013 суди встановили, що на виконання умов договору відповідач поставив позивачу шатуни в зборі (7161579) 2-14-8120-004 у кількості 4 штук на загальну суму 222410,92 грн. без ПДВ та турбонагнітач PDH50V-02-B4 в кількості 1 штука за ціною 158832,63 грн. без ПДВ.

При проведенні вхідного контролю продукції по комплектності (кількості) та якості позивач виявив факт постачання продукції, яка не відповідає ЦТ-0187 та не може бути прийнятою до експлуатації на залізниці, про що складено акти № 01/12 від 10.12.2013, № 02/12 від 10.12.2013 та висновки № 01/12 від 10.12.2013, № 02/12 від 10.12.2013, відповідно до яких: у тари (ящика) відсутні кришки; шатуни були раніше у використанні, про що свідчить маркування; наявні сліди несанкціонованої механічної обробки; турбонагнітач зібрано з використанням запасних частин бувших в експлуатації, про що свідчить нагар (сажа), наявні сліди попередніх ремонтних маркувань, водяні порожнини зі слідами промивання і накопичення "мулу".

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідно до наведених вище встановлених обставин справи позовні вимоги про заміну неякісного товару та стягнення штрафу за поставку неякісної продукції є законними та обґрунтованими.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції також з'ясував, що за змістом відповідних залізничних накладних 18.11.2013 та 27.11.2013 є датами відправлення продукції, а не датами її надходження на склад позивача, а відповідні твердження відповідача є помилкові; приймання вантажоодержувачем продукції здійснювалося відокремленим структурним підрозділом „Локомотивне депо Пологи" ТЧ-4, який має відповідне випробувальне обладнання для перевірки та прийому товару, та якому видано відповідний атестат виробництва з ремонту, а тому саме на вказаний підрозділ була передана продукція для приймання та перевірки її на відповідність вимогам щодо якості такої продукції, а не на Головному матеріальному складі Іларіонове НХР-1; позивач здійснив приймання товару з дотриманням строків, визначених Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості П-7, та з дотриманням процедури приймання товару за відсутності представника іногороднього відправника продукції, який не з'явився на виклик позивача для складання двостороннього акта щодо недоліків товару, із залученням представників громадськості, яким були видані посвідчення, що за формою відповідають вимогам зазначеної вище Інструкції.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; за статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу; у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми чи вимагати заміни товару (частини 2, 3 статті 678 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються. Як на підстави своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

Пунктами 17, 19, 20, 23 Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості П-7 передбачено порядок виклику представника виробника (відправника) у випадку виявлення невідповідності якості продукції умовам договору, за яким повідомлення про виклик, направлене виробнику (відправнику) повинно містити, зокрема, час, на який призначено прийомку продукції за якістю чи комплектністю (в межах встановленого для прийомки строку), разом з тим, іногородній виробник (відправник) повинен не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику повідомити про те, чи буде направлений представник для участі в прийомці продукції, а неодержання відповіді надає одержувачу право провести прийомку продукції до закінчення визначеного строку. У разі нез'явлення представника виробника (відправника) в установлений строк та у випадках, коли його участь не є обов'язковою, перевірка проводиться, зокрема, за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, чиї повноваження підтверджуються належно оформленим та завіреним печаткою підприємства (організації) за підписом керівника підприємства чи його заступника разовим посвідченням, у якому зазначається дата видачі посвідчення та його номер, прізвище, ім'я, по-батькові, місце роботи та посада, назва підприємства, та на участь в прийомці якої саме продукції уповноважено представника.

Зі змісту постанови апеляційної інстанції вбачається, що, розглядаючи апеляційну скаргу, суд перевірив наведені відповідачем доводи, дослідив порядок повідомлення виробника про виявлену невідповідність якості продукції встановленим вимогам, зміст посвідчень, виданих представникам громадськості, відповідає наведеним вище вимогам Інструкції (в тому числі й щодо визначення продукції, на участь у прийомці якої уповноважено представника).

З огляду на викладене, та беручи до уваги встановлення факту поставки відповідачем неякісної продукції, невиконання ним на вимогу позивача обов'язку щодо її заміни, суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами положень Господарського процесуального кодексу України спростовуються змістом судових рішень, в яких досліджено та надано правову оцінку доказам, наявним у матеріалах справи; розглянуто та аргументовано відхилено доводи позивача (в тому числі і ті, на ігнорування яких скаржник посилається у касаційній скарзі); судові рішення прийнято з врахуванням принципів належності та допустимості доказів.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували умови договору, його правові наслідки та зміст зобов'язальних відносин сторін; врахували положення статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України; таким чином їх висновок за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законним та обґрунтованим.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 у справі № 910/6787/14 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач