Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року Справа № 905/7163/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", м. Маріуполь Донецької області (далі - Підприємство),

на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2014 та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2014

зі справи № 905/7163/13

за позовом Підприємства

до товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг", м. Донецьк (далі - Товариство),

про визнання розміру внесків сторін за договором від 04.07.2006 № 27-7/06/477 у такому порядку: Підприємству - 79,36%; Товариству - 20,64%; зобов`язання Товариства внести зміни до договору від 04.07.2006 №27-7/06/477 шляхом підписання договору про внесення змін № 11 у редакції Підприємства.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Пихтіна К.В.,

відповідача - Омельченка О.О.

Касаційну скаргу розглянуто в порядку абзацу другого частини третьої статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" за документами і матеріалами, поданими Підприємством. За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2014 (суддя Нестеренко Ю.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2014 (колегія суддів у складі: Чернота Л.Ф. - головуючий, Бойченко К.І., Діброва Г.І.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, а судові витрати стягнути з Товариства на користь Підприємства.

Скаргу з посиланням на статтю 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", статті 525, 526, 651, 652 Цивільного кодексу України, статті 1, 179, 188 Господарського кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р "Про погодження пропозицій щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" (далі - Розпорядження № 133-р), статті 47, 43, 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням господарськими судами у розгляді справи норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство посилалося на укладений ним і Товариством договір про спільну діяльність від 04.07.2006 № 27-7/06/477 (далі - Договір), а також на збільшення вартості майна, яке відбулося в результаті його переоцінки, що, на думку Підприємства, є підставою для внесення до Договору змін у частині розмірів внесків. Позов (з урахуванням зміни позовних вимог) заявлено про:

- зміну правовідношення шляхом визнання розміру внесків сторін за Договором з червня 2013 року в такому порядку: Підприємство - 79,36%; Товариство - 20,64%;

- зобов'язання Товариства внести зміни до Договору шляхом підписання договору про внесення змін № 11 у редакції Підприємства, що умови останнього застосовуються до відносин між сторонами з червня 2013 року.

За умовами Договору, укладеного Підприємством і товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Скіф-Шіппінг":

- сторони зобов'язалися для досягнення спільної господарської мети діяти при здійсненні вантажно-розвантажувальних робіт (далі - ВРР) металовантажів (навантажування та розвантажування з одного виду транспорту на інший), робіт із зберігання, упаковки, обв'язки, кріпленню вантажів, передвантажної підготовки і т.ін. на виробничій території 10-го причалу Підприємства (згідно з доданою викопіровкою - додаток №1), а також при: маркетинговій діяльності, спрямованій на залучення додаткових вантажопотоків та інвестицій до порту; транспортно-експедиційних операціях - комплексному обслуговуванню суден; розробці і впровадженні нових технологій, у порядку та на умовах, закріплених у даному договорі, з метою підвищення рівня ефективності ВРР та одержання прибутку. Метою Договору є доведення річного вантажообігу на виробничій території Підприємства до 1 800 000 тонн металовантажів на рік. При цьому загальний обсяг металовантажів, залучених Підприємством, повинен бути не меншим, ніж 3 000 000 тонн на рік. Спільна діяльність за цим договором здійснюється без об'єднання вкладів сторін (пункт 1.1);

- Підприємство і ТОВ "Скіф-Шіппінг" з метою здійснення спільної діяльності за Договором передають у спільну діяльність майно, розмір, склад і вартість якого зазначені в додатках №№ 2 і 3, які є невід'ємною частиною цього договору. Розмір внесків (вкладів) за Договором складає: Підприємства - 65%, ТОВ "Скіф-Шіппінг" - 35% (пункти 4.1, 4.2);

- вартість майна сторін визначається незалежною оцінкою відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" і чинної методики оцінки вартості майна в порядку, встановленому Фондом державного майна України. Визначена в такий спосіб вартість майна використовується тільки для визначення долі внеску сторін у спільну діяльність. При зміні розмірів вкладів сторін укладається додаткова угода, яка після взяття її на облік податковим органом у порядку "згідно чинного законодавства" є невід'ємною частиною цього договору (пункти 4.5, 4.7);

- прибуток, одержаний учасниками Договору в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників: Підприємство - 65%, ТОВ "Скіф-Шіппінг" - 35% (пункт 5.1);

- зазначений у пункті 5.1 Договору порядок розподілу прибутку обов'язково коригується з урахуванням зміни внесків сторін. Коригування оформляється підписанням додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього договору (пункти 5.3);

- внески сторін (вклади) можуть бути збільшені за рахунок додаткових внесків за взаємною згодою сторін. У випадку якщо додатковий внесок зроблений за рахунок майна (майном), то сума внеску оцінюється шляхом незалежної експертної оцінки, відповідно до законодавства України. Одночасно з внесенням додаткових внесків сторони вносять відповідні зміни до цього Договору та, за необхідності, до додатків до нього, підписують додаткову угоду, фіксуючи нове співвідношення внесків (вкладів) сторін в спільній діяльності (пункт 9.2);

- даний договір може бути доповнений або змінений за згодою сторін з оформленням письмового доповнення до Договору, що буде невід'ємною частиною цього договору (пункт 12.1);

- усі зміни, доповнення, додатки та додаткові угоди до Договору, які підписуються сторонами і є його невід'ємною частиною, повинні бути узгоджені з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном (пункт 12.3);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.06.2016.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Додатками №№ 2 і 3 сторони погодили перелік і вартість їх внесків у спільну діяльність.

У процесі дії Договору до нього неодноразово вносились зміни.

Так, договором про внесення змін від 11.07.2008 № 2 сторони визначили, що додатки №№ 2 і 3 до Договору вважаються такими, що втратили чинність, та Договір доповнено додатками №№ 2-а і 3-а.

Договором про внесення змін від 11.07.2008 № 3 сторони внесли зміни до

пунктів 4.2 та п. 5.1 Договору та виклали їх у такій редакції: розмір внесків (вкладів) сторін за Договором складає: Підприємства - 67,93%, ТОВ "Скіф-Шіппінг" - 32,07%; прибуток, одержаний учасниками Договору в результаті спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників (Підприємство - 67,93%, ТОВ "Скіф-Шіппінг" - 32,07%).

Договором про внесення змін від 09.08.2012 у Договір внесено зміни в зв'язку із зміною найменування ТОВ "Скіф-Шіппінг" на Товариство.

Договором про внесення змін від 07.06.2013 сторони внесли зміни до додатку № 2-а до Договору: виключили з переліку і вартості внесків Підприємства у спільну діяльність причал 10 та встановили оціночну і загальну вартість усіх об'єктів у сумі 33 782 197 грн. (без ПДВ). Прибуток, одержаний учасниками Договору в результаті спільної діяльності, у подальшому мав розподілятися у такому співвідношенні: Підприємство - 67,93%, Товариство - 32,07%.

Листом від 18.06.2013 Підприємство направило на адресу Товариства проект договору про внесення змін № 11, згідно з яким запропоновано внести зміни до Договору, а саме пункт 4.2 останнього, виклавши цей пункт у такій редакції: "Розмір внесків (вкладів) сторін за договором складає: порт - 79,36%, підприємство (Товариство) - 20,64%", а також змінити пункт 5.1 Договору з розподілом прибутку, одержаного учасниками Договору в результаті спільної діяльності, пропорційно вартості вкладів: Підприємство - 79,36%, а Товариство - 20,64%.

Відповідні пропозиції Підприємство обґрунтувало тим, що на виконання пункту 6 Прикінцевих положень Закону України "Про морські порти України", статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Розпорядження №133-р було проведено переоцінку основних засобів та нематеріальних активів, у зв'язку з чим загальна вартість майна Підприємства стала складати 87 224 426 грн., що, на думку Підприємства, є підставою для внесення відповідних змін до Договору.

Товариство листом від 25.06.2013 № 25/06/40 повідомило Підприємство про свою незгоду з внесенням змін до Договору, посилаючись на те, що сторонами узгоджено та встановлено відсоткове співвідношення розподілу прибутку без прив'язки його до вартості вкладів учасників.

Підприємством було проведено переоцінку основних засобів та нематеріальних активів, що обліковуються на його балансі, та складено висновок про вартість, за яким загальна вартість майна Підприємства збільшилася і стала складати 87 224 426 грн.

За умовами пункту 9.2 Договору внески сторін (вклади) можуть збільшуватися за рахунок додаткових внесків за взаємною згодою сторін. Збільшення вартості майна Підприємства відбулося лише у зв'язку з його переоцінкою. Додаткові внески Підприємством не здійснювалися.

Підприємством не подано доказів на підтвердження наявності усіх умов, передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України, за яких договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для прийняття судового рішення щодо внесення до Договору змін, запропонованих Підприємством.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України:

- зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651);

- договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених договором або законом (абзац перший частини другої статті 651);

- у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання; зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина перша статті 652);

- якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частина друга статті 652);

- зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта статті 652).

Згідно з положеннями ГПК України:

- сторони обґрунтовують свої, зокрема, вимоги поданими суду доказами (частина друга статті 43);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (частина перша і друга статті 33).

Статтею 34 ГПК України встановлено правила щодо належності і допустимості доказів.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у розгляді даної справи попередніми судовими інстанціями Підприємством (як позивачем), всупереч вимогам статей 43, 33 і 34 ГПК України, не доведено належними доказами наявності умов для зміни Договору (на вимогу позивача), передбачених наведеними положеннями статей 651 і 652 Цивільного кодексу України.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Відтак невиконання позивачем згаданого процесуального обов'язку не може бути компенсоване в суді касаційної інстанції.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117,1119,11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2014 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2014 зі справи № 905/7163/13 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко