ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 904/3601/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Барицької Т.Л.,суддівГубенко Н.М., Гольцової Л.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнвестБудМонтажПроект"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016у справі№ 904/3601/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІнвестБудМонтажПроект"доУправління житлово-комунального господарства Нікопольської міської радипростягнення 44 867,93 грн за участю представників сторін:

від позивача: повідомлений, але не з'явився,

від відповідача: Тимошенко М.О.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ін вестБудМонтажПроект" звернулося до господарського суду з позовом до Управління житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 44 867,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повністю виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних позивачем в 2015 році робіт з капітального ремонту асфальтобетонного покриття ділянки автодороги по вул. Ізюмській в місті Нікополі Дніпропетровської області за укладеним між сторонами договором підряду № 133/15 від 16.06.2015.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2016 (суддя: Золотарьова Я.С.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Управління житлово-комунального господарства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнвестБудМонтажПроект" 44 867,93 грн. заборгованості та 1 378,00 грн. судового збору.

Місцевий господарський суд виходив того, що факт виконання позивачем передбачених договором підрядних робіт вартістю 2 440 306,55 грн. є доведеним, вартість робіт погоджена сторонами в договорі, обставини виконання позивачем підрядних робіт на зазначену суму підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт за червень 2015 року і рахунками на оплату виконаних робіт, строк оплати виконаних робіт відповідно до умов договору є таким, що настав, однак, відповідач здійснив лише часткову їх оплату, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість, доказів погашення якої до матеріалів справи не надано. Встановивши зазначені обставини, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та доведеними та, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, ч. 1 ст. 837 ЦК України і умовами договору, задовольнив їх повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. - головуючий, Чус О.В., Джихур О.В.) апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради задоволено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнвестБудМонтажПроект" на користь Управління житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 1 515,80 грн.

Суд апеляційної інстанції, керуючись ч.ч. 1, 3 ст. 653 ЦК України, дійшов висновку про те, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача заборгованість не підтверджена матеріалами справи, оскільки сторонами за їх взаємною згодою до закінчення дії договору № 133/15 від 16.06.2015 було прийнято рішення про зменшення ціни договору на 44 867,93 грн., про що між сторонами було укладено відповідну додаткову угоду до договору № 133/15.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "ІнвестБудМонтажПроект" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2016 залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 16.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІнвестБудМонтажПроект" (виконавець, позивач) та Управлінням житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради (замовник, відповідач) укладено договір на виконання робіт з капітального ремонту асфальтобетонного покриття ділянки автодороги по вул. Ізюмська в м. Нікополь Дніпропетровської області № 133/15 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого виконавець, який є переможцем конкурсних торгів, зобов'язався у 2015 році відповідно до умов даного договору виконати роботи з капітального ремонту асфальтобетонного покриття ділянки автодороги по вул. Ізюмська в м. Нікополь Дніпропетровської області згідно з кошторисом, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 1.2. договору найменування, обсяг та строки робіт, які будуть виконані виконавцем згідно з цим договором, встановлюються дефектними актами та проектно-кошторисною документацією, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1. договору сторони узгодили, що ціна договору становить 2 440 306,55 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. договору розрахунки за цим договором проводяться шляхом перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця після пред'явлення останнім рахунка на оплату виконаних робіт та акту приймання-здачі виконаних робіт протягом 30 робочих днів або поетапно в межах виділених бюджетом міста коштів на фінансування робіт, що є предметом цього договору. Вартість виконаних робіт розраховується на підставі нормативних витрат, трудових та матеріально-технічних ресурсів, враховуючи фактичні об'єми виконаних робіт та уточнення ціни ресурсів.

На виконання умов договору позивач в 2015 році виконав передбачені договором роботи, а відповідач здійснив їх оплату в сумі 2 395 438,62 грн. згідно з платіжним дорученням № 48 від 15.07.2015.

За твердженням позивача, відповідач оплатив виконані ним підрядні роботи не в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача перед ним існує заборгованість в сумі 44 867,93 грн., стягнення якої є предметом спору у даній справі.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій укладений між сторонами у справі договір на виконання робіт з капітального ремонту асфальтобетонного покриття ділянки автодороги по вул. Ізюмська в м. Нікополь Дніпропетровської області № 133/15 від 16.06.2015 є за своєю правовою природою договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в пункті 3.1. договору сторони погодили ціну договору в розмірі 2 440 306,55 грн. без ПДВ та в п. 3.2. визначили, що ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 11.2. договору цей договір може бути змінено та доповнено за згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Зміни, доповнення до договору, а також розірвання договору оформлюються в письмовій формі як додаткові угоди та підписуються уповноваженими представниками сторін.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 10.07.2015 між сторонами було підписано додаткову угоду до договору № 133/15, в якій сторони погодили змінити підпункт 3.1. пункту 3 договору з викладенням його в іншій редакції, відповідно до якої встановили нову ціна договору в розмірі 2 395 438,62 грн., а інші умови договору залишили без змін.

Відповідно до п.п. 10.1., 10.2. договору № 133/15 цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2015 але не припиняє дії до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Усі додатки до договору набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та діють протягом дії цього договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, сторонами за їх взаємною згодою до закінчення дії договору № 133/15 від 16.06.2015 було прийнято рішення про зменшення ціни договору на 44 867,93 грн., про що між ними було укладено відповідну додаткову угоду до договору № 133/15, у зв'язку з чим з 10.07.2015 розмір оплати виконаних будівельних робіт (ціна договору) зменшився з 2 440 306,55 грн. до 2 395 438,62 грн.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору підряду позивач виконав передбачені договором роботи, вартістю 2 395 438,62 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2015 року № 98 від 10.07.2015, довідкою про вартість виконаних робіт за червень 2015 року, підсумковою відомістю ресурсів, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису та рахунком на сплату № 98, у яких зазначено суму витрат до сплати саме у розмірі 2 395 438,62 грн. Зазначена сума і була сплачена Управлінням житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради на виконання умов договору в якості оплати виконаних позивачем будівельних робіт за платіжним дорученням № 48 від 15.07.2015, що, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, свідчить про виконання відповідачем в повному обсязі своїх грошових зобов'язань за договором № 133/15 від 16.06.2015.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що матеріалами справи не підтверджується наявність у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 44 867,93 грн., у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції правильно скасував рішення місцевого господарського суду та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на те, що його не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду апеляційної скарги в господарському суді апеляційної інстанції, а судом було порушено норми процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 98 ГПК України про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Ухвала надсилається сторонам та прокурору, який брав участь у розгляді справи або вступив у розгляд справи.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно зі ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.

З матеріалів справи вбачається, що адресою, зазначеною як самим позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ІнвестБуд МонтажПроект" в позовній заяві, так і відповідачем в апеляційній скарзі, є: Дніпропетровська область м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 3. Така ж адреса відповідача зазначена і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 апеляційну скаргу призначено до розгляду на 22.08.2016. Зазначена ухвала була направлена судом позивачу у відповідності до вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України саме за вказаною вище адресою, але остання повернута органами зв'язку до суду за закінченням терміну зберігання.

Пунктом 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивач був належним чином повідомлений судом апеляційної інстанції про прийняття апеляційної скарги до розгляду, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, а тому доводи скаржника про те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи у суді апеляційної інстанції відхиляються у зв'язку з їх безпідставністю.

Стосовно доводів позивача про безпідставне прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів - додаткової угоди №133/15 від 16.06.2015, оскільки відповідач вказаний документ на надав до суду першої інстанції; при цьому, позивач у касаційній скарзі не зазначає про те, що вказану угоду не підписував чи про те, що вона взагалі не укладалася, колегія суддів зазначає наступне..

Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Виходячи з вищенаведених норм щодо меж здійснення особою своїх цивільних та процесуальних прав, реалізація яких має відбуватися добросовісно, без завдання шкоди іншими особам, враховуючи наявність додаткової угоди №133/15 до договору підряду, неподаної позивачем до місцевого господарського суду, і наявність якої, як вірно встановив суд апеляційної інстанції, повністю спростовує заявлені позивачем позовні вимоги, а також відсутність у судовому засіданні місцевого господарського суду представника відповідача, а відтак, і неможливість подання останнім вказаної додаткової угоди, приймаючи до уваги повноваження суду апеляційної інстанції щодо повторного розгляду справи в повному обсязі, є правомірними дії апеляційного господарського суду щодо прийняття та врахування при розгляді даної справи поданої відповідачем додаткової угоди №133/15.

Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому, постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІнвестБудМонтажПроект" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі № 904/3601/16 залишити без змін.

Головуючий Т.Л. Барицька

Судді Н.М. Губенко

Л.А. Гольцова