Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 5011-33/8437-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Мирошниченко С.В.за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача:Сич М.Ю., дов. б/н від 05.12.2011р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. у справі господарського суду№5011-33/8437-2012 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Земельний банк"до Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41"простягнення 1 803 902, 38 доларів СШАВ С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Земельний банк", звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" про стягнення 1 830 902,38 доларів США (еквівалент 14 633 487,24грн.), з яких безпідставно набуті кошти у розмірі 1 270 000 доларів США та збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 560 902 доларів США.

Позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів обґрунтовані позивачем приписами ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2012р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012р. у справі №5011-33/8437-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2013р. у справі №5011-33/8437-2012 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012р. у справі №5011-33/8437-2012 в частині відмови у стягненні безпідставно набутих коштів у розмірі 1 270 000 доларів США, та в цій частині направлено справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012р. у справі №5011-33/8437-2012 залишено без змін.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2013р. (складене 27.08.2013р.) у справі №5011-33/8437-2012 позовні вимоги про стягнення 1 270 000 доларів США задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" 1270000 доларів США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. у справі №5011-33/8437-2012 рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Другий абзац резолютивної частини вищезазначеного рішення викладено в наступній редакції:

"Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" (м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 32; ідентифікаційний код 05416886) на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (м. Харків, вул. Чернишевська, 4; ідентифікаційний код 19358721) 10 151 110грн. (десять мільйонів сто п'ятдесят одна тисяча стодесять) гривень, що еквівалентно 1 270 000 (один мільйон двісті сімдесят тисяч) доларів США, 44 660 (сорок чотири тисячі шістсот шістдесят) грн. 40 коп. судового збору за подання позову, 22 330 (двадцять дві тисячі триста тридцять) грн. 20 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 23 870 (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят) грн. 22 коп. судового збору за подання касаційної скарги."

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Шляхово-будівельне управління № 41", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.07.2014р. задоволено клопотання Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.07.2014р. відкладено розгляд касаційної скарги.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 16.07.2014р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено місцевим господарським судом та апеляційною інстанцією, 03.10.2006р. між Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" в особі Київської філії та Відкритим акціонерним товариством "Шляхово-будівельне управління № 41" оформлено кредитний договір №КЛ-498/1-980, відповідно до умов якого позивач відкриває відповідачу поновлювальну кредитну лінію з лімітом кредиту, що складає 6 000 000,00грн. (в редакції додаткової угоди №3 від 23.01.2007р.) зі сплатою процентів за користування кредитом 18% та строком повернення кредиту не пізніше 30.09.2009р. включно (в редакції додаткової угоди №7 від 03.09.2008р.).

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач посилається на те, що з 30.09.2008р. до 26.10.2009р. між сторонами були укладені додаткові угоди №8, №9, №10, №11, №12, №13, відповідно до умов яких відповідачу було відкрито валютну кредитну лінію в іноземній валюті з лімітом 1 270 000 доларах США, надано кредитні кошті в сумі 1 270 000 доларів США.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2011р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2012р. у справі №4/503, розірвано кредитний договір №КЛ-498/1-980 від 03.10.2006р., додаткову угоду №1 від 06.10.2006р., додаткову угоду №2 від 23.01.2007р., додаткову угоду №3 від 23.01.2007р., додаткову угоду №4 від 27.08.2007р., додаткову угоду №5 від 02.10.2007р., додаткову угоду №6 від 03.03.2008р., укладені між ПАТ "Земельний банк" в особі Київської філії та ВАТ "Шляхово-будівельне управління № 41" з моменту набрання чинності судового рішенням.

Крім того, в межах справи №4/503 встановлено, що вищезазначені додаткові угоди №8, №9, №10, №11, №12, №13 до кредитного договору №КЛ-498/1-980 між сторонами не укладались.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що спірна сума кредиту була отримана відповідачем на підставі кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Саме по собі розірвання договору не може бути підставою для застосування вищевказаної норми, оскільки за загальним правилом, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 653 ЦК України).

Як вже зазначалось вище позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів обґрунтовані позивачем приписами ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про:

повернення виконаного за недійсним правочином;

витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищезазначене дає підстави зробити висновок, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, оскільки між сторонами було укладено кредитний договір, а кошти які Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41", отримані останнім відповідно на підставі кредитного договору, то такі кошти набуті за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу п. 2 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції повністю і прийняти нове рішення.

З урахуванням наведеного, за результатами касаційного провадження, рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2013р. (складене 27.08.2013р.) та постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. у справі №5011-33/8437-2012 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 107, 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. та рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2013р. (складене 27.08.2013р.) у справі №5011-33/8437-2012 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя С.В. Мирошниченко