Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Справа № 910/8536/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед"на рішення та на постановуГосподарського суду міста Києва від 29.06.2016 Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016у справі№ 910/8536/16Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед"до1. Публічного акціонерного товариства "Омега Банк"; 2. Публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "РВС Банк"треті особи1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбо Фінанс"; 2. Фонд гарантування вкладів фізичних осібпровизнання акта недійснимза участю представників:

позивача: Ковальова Л.Ф., дов. від 27.02.2017;

відповідача-1: повідомлений, але не 'явився;

відповідача-2: Куліш В.В., дов. від 03.01.2017;

третьої особи-1: Гладишенко М.І., дов. від 05.12.2016;

третьої особи-2: повідомлений, але не 'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 у справі №910/8536/16 (суддя - Цюкало Ю.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Алданова С.О., судді - Мартюк А.І., Зубець Л.П.) рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 у справі №910/8536/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-2 надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Банк) та ДП "Фірма "Дайленко" (Позичальник) 22.07.2008 укладено кредитний договір № 638, за умовами якого Банк відкривав Позичальнику мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надав Позичальнику кредит у доларах США та гривні на умовах, передбачених договором, а Позичальник зобов'язався одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені договором.

Відповідно до пп. 5.1.1 кредитного договору, за домовленістю сторін забезпеченість виконання зобов'язань за договором є обов'язковою умовою договору. Виконання зобов'язань Позичальника за договором забезпечується: іпотекою нежилих приміщень з № 1 по № 5, № 5а, № 6 по № 20 (групи приміщень 15), №№ 1, 1а, з № 2 по № 10 (групи приміщень 16), з № 1 по № 11, №№ 11а, 12, 13 (групи приміщень 18) фізкультурно-оздоровчого комплексу загальною площею 1 324,6 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, пров. Рильський, будинок № 5 (літера А), що належать компанії Efenes properties limited (Кіпр) загальною заставною вартістю 15609765,72 дол. США.

Між ТОВ "Ефенес Пропертіз Лімітед" (Іпотекодавець), що є майновим поручителем за зобов'язаннями ДП "Фірма "Дайленко" (Позичальник) та позивачем (Іпотекодержатель) 30.07.2008 укладено іпотечний договір № 638/ІІІ-3, за умовами якого Ііпотекодавець, як майновий поручитель, передав, а Іпотекодержатель прийняв у наступну іпотеку (забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений розділом 2 іпотечного договору, на забезпечення зобов'язань Позичальника, що випливають із кредитного договору від 22.07.2008 № 638.

Іпотекою також забезпечуються вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки витрат, в т.ч., витрат з оплати юридичних та інших послуг юридичних та (або) фізичних осіб; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Власником нежилих приміщень з № 1 по № 5, № 5а, № 6 по № 20 (групи приміщень 15), №№ 1, 1а, з № 2 по № 10 (групи приміщень 16), з № 1 по № 11, №№ 11а, 12, 13 (групи приміщень 18) фізкультурно-оздоровчого комплексу загальною площею 1324,6 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, пров. Рильський, будинок № 5 (літера А) було ТОВ "Efenes properties limited".

Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 152 ПАТ "Омега Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі якої Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запровадив у даному банку тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015.

02.06.2015 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 111 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Омега Банк" до 03.07.2015, включно, та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Омега Банк".

Суди попередніх інстанцій встановили, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб утворено ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк", у відповідно до п. 1 Статуту якого, перехідний банк є правонаступником визначених відповідно до плану врегулювання, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.05.2015 (протокол №102/15) зі змінами від 12.06.2015 (протокол № 127/15), активів (включаючи права за договорами забезпечення) та обов'язків за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями ПАТ "Омега Банк".

Згідно протоколу засідання виконавчої дирекції Фонду № 150/15 від 03.07.2015 вирішено передати активи неплатоспроможного банку ПАТ "Омега Банк" на користь перехідного банку ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" включаючи забезпечення за ними, які визначено Планом врегулювання неплатоспроможного банку ПАТ "Омега Банк". Загальна вартість активів неплатоспроможного банку ПАТ "Омега Банк" (включаючи забезпечення за ними), що передаються на користь перехідного банку ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" становить 229119082,68 грн.

03.07.2015 ПАТ "Омега Банк" (Неплатоспроможний банк) та ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" (Перехідний банк) підписали акт № 124/07/2015-К приймання-передачі перехідному банку ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" прав на активи неплатоспроможного банку ПАТ "Омега Банк", за яким Неплатоспроможний банк передав, а Перехідний банк у порядку правонаступництва прийняв всі права кредитора у зобов'язаннях за наступними договорами (права на активи): кредитний договір від 22.07.2008 № 638 з усіма змінами та доповненнями, що є невід'ємною його частиною згідно додатка № 1 до акта (основний договір) та договорами, укладеними на забезпечення зобов'язань за основним договором, з усіма змінами та доповненнями, що є невід'ємною їх частиною, згідно з додатками № 2, 3 до акта.

Пунктом 2 акта встановлено, що вартість прав на активи складає 17890000,00 грн та визначена пропозицією переможця конкурсу з виведення неплатоспроможного банку з ринку, визнаного таким переможцем згідно рішення виконавчої дирекції фонду гарантування від 05.05.2015.

Відповідно до пп. 4.1. п. 4 акта, з моменту підписання акта, Перехідний банк набуває всіх прав кредитора за основним договором та кожним договором забезпечення та одержує, включаючи але не обмежуючись, в т.ч. право звернути стягнення на предмет застави за договорами забезпечення та за рахунок предмету застави задовольнити свої вимоги за основним договором у повному обсязі, у разі невиконання боржниками зобов'язань за основним договором та/або боржниками за договорами забезпечення зобов'язань за договорами забезпечення.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що відповідачами укладено акт від 03.07.2015 №124/07/2015-К, який, на його переконання, є договором про відступлення права вимоги і який було укладено під час дії арешту на все рухоме і нерухоме майно ПАТ "Омега Банк", накладеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 у справі №910/16169/15.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 у справі № 910/16169/15 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ПАТ "Омега Банк", проте постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 скасовано; в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

При цьому, спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із, в т.ч. виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як вірно зазначили господарські суди першої та апеляційної інстанцій, заміна сторони у зобов'язанні стосовно виконання вищезазначених кредитного договору та договору іпотеки відбулась на стадії запровадження у ПАТ ""Омега Банк" тимчасової адміністрації, тобто спірні правовідносини підлягають врегулюванню з урахуванням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до частин 1, 2 ст. 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання з обов'язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду.

План врегулювання складається відповідно до вимог, встановлених актами Фонду. У плані врегулювання на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку, зокрема створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на підставі плану врегулювання приймає рішення про утворення перехідного банку із передачею всіх або частини активів і зобов'язань одного або декількох неплатоспроможних банків. Перехідний банк утворюється у формі публічного акціонерного товариства.

Перехідному банку передаються всі або визначена відповідно до плану врегулювання частина активів і зобов'язань неплатоспроможного банку (ч. 10 ст. 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно з ч. 12 ст. 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин), перехідний банк у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення), а також набуває обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

З огляду на наведені норми законодавства, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів, що акт від 03.07.2015 № 124/07/2015-К засвідчує факт заміни (внаслідок правонаступництва) відповідача-1, як кредитора, на відповідача-2 за зобов'язаннями позивача, які виникли на підставі договору іпотеки та кредитного договору, в порядку ч. 12 ст. 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

До того ж, акт № 124/07/2015-К, за своєю правовою природою, не є договором про відступлення права вимоги, як підстава для заміни кредитора у зобов'язанні в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене вище, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги про визнання недійсним акта від 03.07.2015 №124/07/2015-К приймання-передачі ПАТ "Перехідний банк "РВС Банк" в порядку правонаступництва прав на активи неплатоспроможного банку ПАТ "Омега Банк" є такими, що задоволенню не підлягають.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі №910/8536/16 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР