Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 902/450/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Євсікова О.О. розглянувши касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВІКА" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016у справі№ 902/450/16 господарського суду Вінницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВІКА" про стягнення штрафу на суму 1337382,50 грн в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Волошенюк О.В., дов. б/н від 04.01.2016

- відповідача: Чоловський О.М., дов. б/н від 04.01.2016

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.07.2016 у справі № 902/450/16 (суддя Маслій І.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 (у складі головуючого судді Філіпової Т.Л., суддів Бучинської Г.Б., Василишина А.Р.), позов задоволено, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВІКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" 1 337 382,50 грн штрафу за недопоставку соняшника та 20 060,73 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, СТОВ "АКВАВІКА" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 6 ст. 3, ст.ст. 538, 614 ,692 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 193, ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 34 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 29.07.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі № 902/450/16 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у відповідача не виник обов'язок сплати штрафу з підстав неодержання письмової вимоги від позивача про сплату штрафу, та відсутністю вини відповідача у недопоставці соняшника через несплату позивачем вартості вже поставленого соняшника, а отже відповідач правомірно зупинив поставку іншої частини соняшника та має бути звільнений від сплати штрафу на підставі ч. 3 ст. 219 ГК України з урахуванням ч. 3 ст. 193 ГК України.

Позивач не скористався правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 12.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (Сторона 1) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "АКВАВІКА" (Сторона 2) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-34 (далі - Договір).

Відповідно до умов договору ТОВ - підприємством "АВІС" зобов'язується передати у власність СТОВ "АКВАВІКА" посівний матеріал високоолеїнового соняшника (далі - посівний матеріал) та здійснити розрахунок за поставлений СТОВ "АКВАВІКА" соняшник, вирощений із посівного матеріалу (п. 1.1.1. Договору);

Сторона 2 зобов'язується прийняти посівний матеріал й використати його за призначенням, встановленим даним Договором, здійснити за нього розрахунок та поставити Стороні 1 соняшник, вирощений із посівного матеріалу (далі - соняшник) (п. 1.1.2 Договору);

Сторона 1 зобов'язується прийняти соняшник, вирощений Стороною 2 із посівного матеріалу та оплатити його вартість протягом десяти банківських днів від дня фактичного отримання Соняшника від Сторони 2 із одночасним підписанням накладних, актів приймання-передачі та інших документів, передбачених даним Договором (п. 1.1.3. Договору).

Найменування, кількість предмету Договору, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру, ціна одиниці виміру та загальна сума предмету Договору визначаються у специфікаціях, рахунках, видаткових накладних, та/або інших товаросупровідних документах, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1.1. Договору, Сторона 1 зобов'язується передати у власність Стороні 2 посівний матеріал із високоврожайного соняшника у кількості 215 посівних одиниць загальною вартістю 344 873,78 грн на день укладення даного Договору з метою його посіву на земельній ділянці розміром 430 га.

У відповідності до п. 2.1.6. Договору, Сторона 1 зобов'язується оплатити вартість соняшника, вирощеного Стороною 2 із посівного матеріалу, яка складається із ринкової ціни товарного соняшника станом на день його поставки (купівлі-продажу) у регіоні місцезнаходження Сторони 2 по заліковій вазі згідно квитанцій, оформлених лабораторією Сторони 1 у строки, передбачені пп. 1.1.3 п. 1.1 Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору, Сторона 2 зобов'язується: своєчасно та в повному обсязі прийняти від Сторони 1 посівний матеріал (пп. 2.2.1.); своєчасно й належним чином засіяти земельну ділянку розміром 430 га посівним матеріалом (пп. 2.2.2.); своєчасно, у повному обсязі та з найменшими втратами виростити, зібрати врожай соняшника та зберігати його у належних умовах до дня передачі виключно Стороні 1 із усіма, передбаченими законодавством, супровідними документами (пп. 2.2.3.); оплатити Стороні 1 вартість посівного матеріалу не пізніше 20 жовтня 2014 року (пп. 2.2.4); продати/поставити соняшник, вирощений із посівного матеріалу, виключно Стороні 1 на умовах, передбачених пунктом 2.1.6. Договору у такому порядку: 50 % від загального обсягу врожаю соняшника до 31 грудня 2014 року; 50% від загального врожаю соняшника до 31.05.2015 (пп. 2.2.5.); поставити соняшника, вирощений Стороною 2 із посівного матеріалу та зібраний на земельній ділянці, відведеній для такої мети розміром 430 га у загальній кількості із розрахунку двадцять п'ять центнерів з одного гектару власними транспортними засобами та за власний рахунок на адресу розташування виробничих потужностей Сторони 1, а саме: Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Куйбишева, 88. Поставка соняшника транспортом Сторони 1 можлива за попередньою письмовою домовленістю про це між Сторонами з одночасним коригуванням ціни із врахуванням транспортних витрат (пп. 2.2.6);

У випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України (п. 7.1. Договору).

Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (п. 7.2. Договору).

Відповідно до п. 7.5. Договору у разі, якщо Сторона 2 порушила умови підпунктів 2.2.5 і 2.2.6 пункту 2.2 Договору, вона зобов'язана протягом семи банківських днів від дня отримання від Сторони 1 відповідної письмової вимоги, сплатити на користь останньої штраф у розмірі двадцяти % від ринкової вартості не переданого Стороні 1 соняшника у встановлений термін та кількості, але не менше суми із розрахунку: із площі 430 га при врожайності 1,5 т з одного га та вартості 3 500 грн за одну тону.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (п. 10.1. Договору).

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2015 (п. 10.2. Договору).

Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 10.3. Договору).

27.02.2014 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № ДА-34 від 12.02.2014, відповідно до якої домовились доповнити підпункт 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 Обов'язки Сторін реченням такого змісту, а саме: Додатково, крім Посівного матеріалу, передбаченого пп. 2.1.1 Договору, передати у власність Стороні 2 посівний матеріал із високоврожайного соняшника Dow Seeds 8Х341КЛДМ 80 п.о., курс 1$=10,50 грн у кількості 80 (вісімдесят) посівних одиниць загальною вартістю 152 040,00 грн, на день укладення даної Угоди з метою його посіву на земельній ділянці розміром 160 га.

Інші умови вищевказаного Договору, не змінені цією Угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов'язковість для себе (п. 2 додаткової угоди).

Ця Угода є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № ДА-34 від 12.02.2014 і набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін (п. 5 додаткової угоди).

На виконання умов договору № ДА-34 від 12.02.2014, позивач поставив, а відповідач отримав посівний матеріал у кількості 295 посівних одиниць та засіяв ним 590 га.

Виходячи з умов Договору відповідач з 590 га мав зібрати соняшника 1 475 тон.

В свою чергу, відповідач відповідно до видаткових накладних № РН-0000061 від 20.09.2014, № РН-0000066 від 24.09.2014, № РН-0000074 від 27.09.2014, № РН-0000077 від 29.09.2014, №РН-0000081 від 01.10.2014, № РН-0000096 від 21.10.2014, № РН-0000102 від 29.10.2014, №РН-0000138 від 17.11.2014 поставив, а позивач отримав соняшник у кількості 167 т 214 кг.

18.04.2016 позивач на адресу відповідача направив вимогу № 367, в якій вимагав сплатити на користь Сторони 1 протягом семи банківських днів від дати отримання даної вимоги штраф у розмірі двадцяти % вартості від ринкової вартості непереданого вчасно Стороні 1 соняшника, а саме 1 337 382,50 грн.

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що рішенням господарського суду Вінницької області від 02.09.2015 у справі №902/698/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2016 у позові СТОВ "Аквавіка" до ТОВ підприємства "Авіс" про розірвання договору купівлі-продажу відмовлено повністю. Так, рішенням господарського суду Вінницької області від 02.09.2015 у справі №902/698/15 встановлено, що позивач прийняв від відповідача посівний матеріал у кількості 295п.о., засіяв ним земельну ділянку розміром 590 га та, виходячи з його умов зібрав соняшник у кількості 1475т. До 31.12.2014 позивач зобов'язаний був (п.2.2.5 договору) поставити відповідачу соняшник у кількості 50% від загального обсягу поставки, а саме: 1475т / 2 = 737,5т та до 31.05.2015 - соняшник у кількості 50% від загального обсягу поставки, а саме: 1475т / 2 = 737,5т. Однак, СТОВ "Аквавіка" поставило ТОВ підприємству "Авіс" соняшник у кількості 167т 214кг. Таким чином, позивач недопоставив відповідачу соняшник у кількості 1 307,79т, з яких: 737,5т - 167,214т = 570,286т до 31.12.2014, 737,5т до 31.05.2015.

Звертаючись з позовом у справі 902/450/16, позивач, посилаючись на недопоставку соняшника у розмірі 50% від загального обсягу врожаю 737,5т до 31 травня 2015 року, просить стягнути з відповідача на підставі п. 7.5 Договору 20% штрафу.

Суму штрафу обраховано на підставі п. 7.5 Договору, виходячи з ринкової вартості соняшника, визначеною на замовлення ТОВ підприємства "АВІС" Вінницькою Торгово-Промисловою палатою. Згідно експертного висновку № В-241 від 07.09.2015 Вінницької Торгово-Промислової палати, середня ринково-оптова вартість з врахуванням ПДВ (інформаційна) станом на травень 2015 року становить: насіння соняшнику 9 067,00 грн за 1 тону.

Задовольняючи позов у повному обсязі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Умовами Договору визначено, що Сторона 2 (відповідач) зобов'язана: - продати/поставити соняшник, вирощений із посівного матеріалу, виключно Стороні 1 (позивачу) на умовах, передбачених пунктом 2.1.6 Договору у такому порядку: 50% від загального обсягу врожаю соняшника до 31.12.2014; 50% від загального обсягу врожаю соняшника до 31.05.2015 (п. 2.2.5 Договору).

Відповідно до п. 7.5. Договору у разі, якщо Сторона 2 порушила умови підпунктів 2.2.5 і 2.2.6 пункту 2.2 Договору, вона зобов'язана протягом семи банківських днів від дня отримання від Сторони 1 відповідної письмової вимоги, сплатити на користь останньої штраф у розмірі двадцяти % від ринкової вартості не переданого Стороні 1 соняшника у встановлений термін та кількості, але не менше суми із розрахунку: із площі 430 га при врожайності 1,5т з одного га та вартості 3 500 грн за одну тону.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивач припинив оплату отриманого від відповідача соняшника ще до спливу терміну поставки наступної партії соняшника. З посиланням на це, відповідач стверджує, що він зупинив виконання зобов'язання по поставці соняшника відповідно до договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № ДА-34 від 12.02.2014.

Проте, дане твердження відповідача судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги, з огляду на те, що факт нездійснення позивачем оплати за зерно не спростовує невиконання відповідачем зобов'язань за договором, зокрема і п. 2.2.6. Договору щодо засівання та поставки соняшника позивачу.

Виходячи з наведеного вище, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань щодо недопоставки соняшника за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № ДА-34 від 12.02.2014, а отже вимога позивача про стягнення 20% штрафу в розмірі 1 337 382,50 грн є правомірною, арифметично вірною, а тому підлягає задоволенню.

Посилання скаржника на невиконання позивачем обов'язку зі сплати вартості поставленого соняшника, у зв'язку з чим відповідач зупинив виконання зобов'язання з поставки іншої частини соняшника, колегією суддів касаційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки, як вірно було зазначено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов Договору, відповідач зобов'язаний продати/поставити соняшник, вирощений з посівного матеріалу, виключно позивачу, на умовах та у строки передбачені Договором, а отже факт нездійснення позивачем оплати за соняшник не спростовує невиконання відповідачем зобов'язань за договором та не звільняє останнього від відповідальності.

Щодо інших доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову ТОВ підприємства "Авіс" до СТОВ "АКВАВІКА" про стягнення 1 337 382,50 грн штрафу за недопоставку соняшника.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 902/450/16.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВІКА" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та рішення господарського суду Вінницької області від 29.07.2016 у справі № 902/450/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я О.О. Євсіков