Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.11.2016 року у справі №916/675/15-г
Постанова ВГСУ від 15.09.2015 року у справі №916/675/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 916/675/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В., Гоголь Т.Г.за участю представників:позивачаНовицька О.В. - довіреність від 03.04.2015 року Завірюха Т.С. - довіреність від 24.02.2015відповідачаОСОБА_6 ОСОБА_7 - довіреність від 13.09.2013розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "АДРЕСА_1"на постановувід 28.05.2015 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 916/675/15-г господарського суду Одеської областіза позовомОбслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "АДРЕСА_1"до - Одеської міської ради; - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6; - Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калганової Марії Володимирівнипровизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та скасування реєстрації

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 р. Обслуговуючий кооператив "Гаражний Кооператив "АДРЕСА_1" звернувся з позовом до Одеської міської ради, ФОП ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Константа", Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Калганова Марія Володимирівна про:

- визнання незаконним і скасування рішення Одеської міської ради від 16.04.2013 р. № 3368-VI «Про передачу ФОП ОСОБА_6 в оренду земельної ділянки площею 0,0721 га за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машино-місць»;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013 р., розташованої за вказаною адресою, укладеного між Одеською міською радою і ФОП ОСОБА_6, а також про скасування нотаріального запису про реєстрацію зазначеного договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013 р.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статті 6 Закону України "Про оренду землі", статей 181, 215 Цивільного кодексу України та статей 116, 124, 123, 198 Земельного кодексу України обґрунтовані тим, що оскільки на момент прийняття спірного розпорядження судові рішення відповідно до яких за ОСОБА_6 визнано право власності на автостоянку були скасовані, Одеська міська рада не мала жодних передбачених законодавством України підстав без проведення земельних торгів приймати спірне рішення та укладати спірний договір.

Позивач також зазначав, що за змістом ухвали Верховного суду України від 02.02.2011 року у справі №6-121св09 автостоянка на 50 машино-місць є тимчасовою спорудою, яка виготовлена із легких, збірно - розбірних елементів, і не відповідає критеріям нерухомого майна.

Крім того, позивач зазначав, що земельна ділянка передана відповідачу без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами.

ФОП ОСОБА_6 у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, спірна земельна ділянка, в момент звернення ОСОБА_6 з заявою про надання земельної ділянки в оренду, не підлягала продажу на конкурентних засадах, в силу приписів чинного законодавства України, зокрема, статті 134 Земельного кодексу України, у зв'язку з розташуванням на ній об'єкта нерухомого майна.

Крім того, відповідач зазначав, що скасування судових рішень, якими за відповідачем визнавалось право власності на автостоянку на 50 машино-місць не має наслідком автоматичне скасування права власності останнього. На думку відповідача, право власності виникає та припиняється з моменту проведення реєстрації уповноваженим органом державної реєстрації.

Також відповідач наголошував на тому, що права та законні інтереси позивача при винесені спірного рішення та укладенні спірного договору не є порушеними, оскільки останній не мав та не має відношення до спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідач звертав увагу, що жодного порушення прав фізичних осіб - членів кооперативу зазначених позивачем та перелічених в матеріалах справи не відбулося, оскільки навіс, який би належав останнім на автостоянці на 50 машино-місць, за адресою: АДРЕСА_1, станом на дату укладення спірного договору та на даний час не існує, оскільки всі навіси внаслідок гідрометереологічних явищ, які мали місце 31.05.2013 року та 01.06.2013 року були знищенні, що підтверджується актом обстеження від 03.06.2013 року та довідкою Гідрометереологічного центру Чорного та Азовського морів від 01.08.2013 року №54704/230.

Одеська міська рада у відзиві на позовну заяву просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що остання має достатній обсяг повноважень щодо надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Враховуючи наявність зареєстрованого за ОСОБА_6 на спірній земельній ділянці права власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, спірна земельна ділянка не підлягала продажу на конкурентних засадах відповідно до чинного законодавства України. Отже, Одеська міська рада в межах повноважень прийняла спірне рішення та затвердила договір оренди земельної ділянки.

26.03.2015 року відповідач - Одеська міська рада надала на адресу суду клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 12.06.2015 року, посилаючись на те, що спір в даній частині повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2015 року було залучено третю особу - Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калганову Марію Володимирівну до участі у справі, в якості іншого відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.2015 р. (суддя О.А. Демешин) у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 16.04.2013 року за № 3368-VI та в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013 року відмовлено.

Провадження у справі в частині позовних вимог про скасування нотаріального запису про реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013 року, зробленого 12.06.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою Марією Володимирівною (реєстр № 337) - припинено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частинах визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 16.04.2013 року за № 3368-VI та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013 року, суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи, дійшов висновку, що позивачем не надано доказів існування наявного у нього права (власності, користування, розпорядження, будь-яких обмежень на його користь, тощо) на спірну земельну ділянку, яке б могло бути порушене внаслідок прийняття власником земельної ділянки спірного рішення та укладення між відповідачами договору та здійсненням нотаріусом відповідного нотаріального запису.

При цьому, головною підставою для відмови у задоволенні позову в цих частинах суд вказував про відсутність порушеного права та законних інтересів позивача.

Що стосується позовних вимог про скасування, здійсненого Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою Марією Володимирівною, нотаріального запису (реєстр № 337 від 12.06.2013р.) про реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013 року, укладеного між Одеською міською радою та ФОП ОСОБА_6 суд зазначив, про необхідність припинення провадження в цій частині, оскільки спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

За апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "АДРЕСА_1" Одеський апеляційний господарський суд (судді: В.В. Лашин, О.Л. Воронюк, М.А. Мирошниченко) переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 15.04.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 28.05.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Обслуговуючий кооператив "Гаражний Кооператив "АДРЕСА_1" подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 15.04.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду в повному обсязі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги вказує на те, що суди помилково посилались в судових рішеннях на документи, які не стосуються спірних правовідносин та предмету доказування а саме: свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, видане 17.09.2013 року (відбулося після укладення спірного договору) та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, виданий 17.09.2013 року, після укладення договору оренди від 12.06.2013 року. У зазначеному витязі вказана дата, час державної реєстрації та номер запису про право власності, саме 12.09.2013 року №2514867, тобто права на об'єкт автостоянки виникли у відповідача тільки через три місяці після передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Щодо посилання судів на витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.01.2011 року (а.с. 110), то скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції проігнорував його клопотання про витребування для огляду оригіналу цього витягу.

Скаржник звертає увагу, що підставою для ухвалення рішень, як першої так і апеляційної інстанції є безпідставне твердження судів про наявність на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомості.

Заявник зазначає, що суди при ухваленні рішень не прийняли до уваги обізнаність Одеської міської ради про відсутність у ФОП ОСОБА_6 правовстановлювальних документів на автостоянку станом на дату розгляду питання про визначення способу передачі земельної ділянки в оренду.

На думку скаржника, суди під час розгляду справи залиши поза увагою докази та необхідність встановлення відповідних обставин, з урахуванням та на підставі цих доказів, з приводу реєстрації ОСОБА_6 в якості фізичної особи - підприємця тільки з 03.10.2012 року та ідентифікації нерухомого майна зареєстрованого 05.01.2011 року та 17.09.2013 року.

Також, на думку скаржника, суди не пересвідчилися та уникнули дослідження факту знищення автостоянки на 50 машино-місць і помилково дійшли висновку, що автостоянка на 50 машино-місць, яка була зареєстрована 05.01.2011 року та автостоянка на 50 машино-місць, яка була зареєстрована 17.09.2013 року є одним і тим же об'єктом.

Крім цього, заявник касаційної скарги звертає увагу, що суди дійшли помилкового висновку щодо відсутності у позивача порушеного права внаслідок не проведення конкурсу при передачі права оренди на спірну земельну ділянку, оскільки все ж таки були порушені права, як всіх членів громади міста Одеси, так і невстановленого кола осіб, які б були потенційними претендентами на участь у земельному конкурсі.

Також, на думку скаржника, суди не визначились з належним колом учасників процесу та дійшли невірного висновку щодо відсутності у Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КОНСТАНТА" будь яких прав на спірну земельну ділянку, оскільки вказана земельна ділянка є прибудинковою територією Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КОНСТАНТА".

Крім цього, заявник касаційної скарги зазначив, що приватний нотаріус не є суб'єктом владних повноважень.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_6 просив залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідач зазначає, що судами було вірно встановлено наявність запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно з 05.01.2011 року, яким підтверджується право власності ОСОБА_6 на автостоянку, як на об'єкт нерухомості, в тому числі в період укладення спірного договору оренди землі. Отже, за приписами частини 2 статті 134 Земельного кодексу України виключне право на укладення договору оренди спірної земельної ділянки мав саме ОСОБА_6 та права позивача при цьому, порушені не були.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 14.01.2000 року Інспекцією ДАБК м. Одеси було надано дозвіл №1 ФОП ОСОБА_10 на виконання будівельних робіт по тимчасовій відкритій автостоянці розташованій за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.70).

18.04.2000 року між ФОП ОСОБА_10 (виконавець) та ОСОБА_11 (замовник) було укладено договір про дольову участь в будівництві та обслуговуванні навісу на автостоянці АДРЕСА_1. Відповідно до п. 3.1 вказаного договору, останній укладений сторонами 18.04.2000 року та діяв до 03.12.2004 року з наступною пролонгацією (том 1 а.с.37).

16 грудня 2004 року на виконання рішення Одеської міської ради від 11.10.2004 року №3308-VI спеціалістом КП "Земельно - кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" Крестінковою К.К. та спеціалістом геодезичного відділу Обласного управління архітектури за присутності представника Одеського міського управління земельних ресурсів Держкомзему України було складено акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_10 для експлуатації та обслуговування автостоянки на 50 машино - місць за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.124).

29 грудня 2004 року між Одеською міською радою (Орендодавець) та СПД ФО ОСОБА_10 (Орендар) на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради від 11.10.2004 року №3308-VI, був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 721 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 розділу 2 вказаного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 721 кв.м., для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машино-місць, у тому числі угіддя: забудовані землі під автостоянками (721 кв.м.).

Інженерне забезпечення - від існуючих міських мереж.

Згідно із пунктами 3.1 та 14.1 договору, його було укладено строком на 5 (п'ять) років, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на п'ятдесят машино-місць.

Договір набирає чинності після підписання та його державної реєстрації.

Зазначений договір було підписано сторонами без зауважень та зареєстровано у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що зроблено запис у Державному реєстрі земель 09.03.2005 року за №040550500275 (том 1 а.с.119-121).

На виконання вимог пункту 6.3 розділу 6 договору, сторонами, 09.03.2005 року було складено акт приймання передачі земельної ділянки, за яким Орендавець передав, а Орендар прийняв, на виконання рішення Одеської міської ради №3308-VI від 11.10.2004 року та на підставі акта встановлення меж земельної ділянки в натрі, земельну ділянку площею 0,0721 га в оренду, терміном на 5 років, за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машино-місць (том 1 а.с.127).

ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_10 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси 12.05.2008 року серія НОМЕР_1 (том 1 а.с.128).

24.11.2008 року рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі №2-5896/08р., яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.02.2009 року, було задоволено позов ОСОБА_6 та визнано за ним право власності, зокрема, на автостоянку на 50 машино-місць, що розташована по АДРЕСА_1 (диспетчерська літ. "А", навіси літ. "Б", "В", "Г", огорожа №1,2, мостіння), як на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_10 (том 1 а.с. 55, 56-59).

Вказані судові рішення ухвалою Верховного суду України від 02.02.2011 року були скасовані з направленням справи новий розгляд до суду першої інстанції з підстав порушення судами приписів 181, 1216, 1218 Цивільного кодексу України, зокрема, не було враховано, що ФОП ОСОБА_10 був наданий дозвіл на виконання будівельних робіт зі спорудження тимчасових відкритих автостоянок та належним чином не перевірено, чи відповідають характеристики спірних автостоянок ознакам нерухомого майна з огляду на тимчасовий характер указаних споруд і чи може бути поширений на них режим нерухомої речі (том 1 а.с.60-61).

Відповідно до копії витягу про державну реєстрацію прав 05.01.2011 року за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на автостоянку на 50 машино-місць за адресою: АДРЕСА_1. Підставою виникнення права власності вказано рішення суду по справі №2-5896/08 р. та ухвала апеляційного суду Одеської області від 27.02.2009 року (том 1 а.с.110).

Під час нового розгляду справи, заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.07.2011 року у справі №2-3533/2011, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.11.2012 року, позовні вимоги ОСОБА_6 було задоволено та визнано за останнім право власності, зокрема, на автостоянку на 50 машино-місць, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10.

В подальшому ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 03.04.2013 року було скасовано ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15.11.2012 року з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав того, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, зокрема, на те, що положеннями статті 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Разом з цим, розпорядження виконавчого комітету Київської РДА Одеської міської ради від 20.07.2000 року та від 25.11.2000, якими було затверджено акти прийняття до експлуатації відкритої автостоянки на 49 машино-місць, що розташована за адресо: АДРЕСА_2 та відкритої автостоянки на 50 машино-місць, що розташована за адресо: АДРЕСА_1, не є правовстановлюючими документами на нерухоме майно і не можуть відповідно до статей 10, 60 ЦПК України братися до уваги як докази набуття права власності на спірне нерухоме майно (том 1 а.с.62, 66-67).

17.09.2013 року ухвалою апеляційного суду Одеської області було скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.07.2011 року та закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Одеської міської ради народних депутатів, Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом (том 1 а.с. 68).

14 вересня 2012 року було проведено державну реєстрацію ГК «АДРЕСА_1», метою створення якого є обслуговування його членів та забезпечення захисту їх прав.

Листом від 08.11.2012 року позивач звернувся до начальника Одеського міського управління земельних ресурсів з проханням надати в дострокову оренду спірну земельну ділянку з розрахунку 54 машино-місця з оформленням всіх необхідних документів (том 1 а.с.75).

03 жовтня 2012 року ОСОБА_6 був зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця (том 1 а.с.80).

19.02.2013 року Одеською міською радою було прийнято рішення №2875-IV "Про надання дозволу ФОП ОСОБА_6 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та її подальшої передачі в оренду орієнтовною площею 0,0721 га, за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машино-місць (том 1 а.с.108).

20.03.2013 року складено акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) переданні ФОП ОСОБА_6 в якому зазначено угіддя 49.3 - тимчасова - 0,0549 га та 49.5 - проїзди, проходи та площадки - 0,0172 га (том 1 а.с.173).

16.04.2013 року Одеською міською радою було прийнято спірне рішення №3368-IV "Про передачу фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 в оренду земельної ділянки площею 0,0721 га, за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машино-місць" (том 1 а.с.71).

12.06.2013 року між Одеською міською радою (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_6 (Орендар) було укладено спірний договір оренди землі (том 1 а.с.72-74).

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 розділу 2 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка площею 721 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2 у тому числі по угіддях: тимчасова забудова - 549 кв.м., під проїздами, проходами та площадками - 172 кв.м.

На земельній ділянці розташована автостоянка на 50 машино-місць за адресою : АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2008 року, справа №2-5896/08р та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 27.02.2009 року, справа №22ц-730-2009, зареєстрованих 05.01.2011 року КП "ОМБТІ та РОН", номер запису 2581, в книзі 103неж-6, реєстраційний номер 32558715, згідно витягу про державну реєстрацію прав №28588487, виданого 05.01.2011 року КП "ОМБТІ та РОН". Інженерне забезпечення - від існуючих міських мереж.

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 та пункту 14.1 розділу 14, договір укладено терміном на 25 років, до початку реалізації планувальних рішень району, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машино-місць.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону та виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Зазначений договір було підписано сторонами без зауважень та зареєстровано приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Калгановою Марією Володимирівною 12.06.2013 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (том 1 а.с.103).

На виконання вимог пункту 6.3 розділу 6 договору, сторонами, 12.06.2013 року було складено та підписано акт приймання передачі спірної земельної ділянки, за яким Орендавець передав, а Орендар прийняв, на виконання рішення Одеської міської ради №3368-VI від 16.04.2013 року та на підставі акта встановлення меж земельної ділянки в натурі, земельну ділянку площею 0,0721 га, за адресою: АДРЕСА_1, у довгострокову оренду терміном на 25 років, до початку реалізації планувальних рішень району, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машино-місць (том 1 а.с.107).

03.06.2013 року складено акт обстеження автостоянки, який затверджено начальником дільниці №5 КП ЖКС Чорноморський Київського району м. Одеси та в якому зафіксовано, що в ході обстеження території, обладнання та приладів автостоянки на 50 машино-місць та пункту охорони за адресою: АДРЕСА_1, було встановлено неприродність 100% існуючих навісів для 50 машино-місць у зв'язку з їх нормальним зносом, суттєвими пошкодженнями внаслідок стихійних гідрометеорологічними явищами та створення ними загрози майну власників автомобілів. У зв'язку з встановленою в період обстеження 100% неприродністю існуючих навісів для 50 машино-місць було рекомендовано демонтувати існуючи навіси на 50 машино-місць (том 1 а.с.112).

В подальшому у період з 03.07.2013 року по 14.08.2013 року ФОП ОСОБА_6 були проведені роботи з реконструкції автостоянки у зв'язку із 100 % пошкодженням існуючих навісів внаслідок стихійного гідрометеорологічного явища, яке відбулося 31.05.2013 року у м. Одесі, що підтверджується актом обстеження автостоянки від 03.06.2013 р., довідкою Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 01.08.2013 р. за № 547, декларацією про початок виконання будівельних робіт та декларацією про готовність об'єкта до експлуатації (том 1 а.с.113, 114-115, 116-118).

17 вересня 2013 року реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області гр. ОСОБА_6 видане свідоцтво серії НОМЕР_3 про право власності на об'єкт нерухомості: автостоянку на 50 машино-місць за адресою: АДРЕСА_1 площею 5,7 кв.м. (том 1 а.с.111).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимоги Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "АДРЕСА_1" про:

- про визнання незаконним і скасування рішення Одеської міської ради від 16.04.2013 р. № 3368-VI «Про передачу ФОП ОСОБА_6 в оренду земельної ділянки площею 0,0721 га за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машино-місць»;

- про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013 р., розташованої за вказаною адресою, укладеного між Одеською міською радою і ФОП ОСОБА_6, а також про скасування нотаріального запису про реєстрацію зазначеного договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013 р.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача.

Проте, колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції передчасними з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом зазначених норм, права або інтереси особи підлягають судовому захистові у разі їх порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Суди першої та апеляційної під час розгляду справи та прийнятті рішень не звернули увагу на те, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Проте, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції були залишені поза увагою наявні в матеріалах докази, зокрема, щодо участі членів Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "АДРЕСА_1" в будівництві навісів на автостоянці (том 1 а.с.37, 38-54).

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за приписами частин 1 та 2 статі 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таким чином, судам під час розгляду справи насамперед необхідно було з'ясувати та встановити чи знаходилось на спірній земельній ділянці набуте у встановленому чинним законом порядку нерухоме майно, зокрема, на час прийняття Одеською міською радою рішення №3368-IV "Про передачу фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 в оренду земельної ділянки площею 0,0721 га, за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машино-місць".

Як вбачається з матеріалів справи судові рішення, які стали підставою для реєстрації 05.01.2011 права власності на автостоянку на 50 машино - місць розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 05.01.2011 року були скасовані ухвалою Верховного суду України від 02.02.2011 року.

Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, що здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. За пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

За змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у відповідній редакції) державна реєстрація прав на нерухоме майно (державна реєстрація прав) є офіційним визнанням та підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно -єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав. За своєю структурою Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить розділи, відкриті на кожний об'єкт, що складаються з чотирьох частин, які містять відомості: про нерухоме майно; право власності та суб'єкта (суб'єктів цього права); інші речові права та суб'єкта (суб'єктів цих прав); обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів цих прав).

Відповідно до статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до повноважень органу державної реєстрації прав належить: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень чи відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; надання інформації про зареєстровані права та їх обтяження у порядку, встановленому цим Законом; забезпечення обліку безхазяйного нерухомого майна, здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 9 Закону визначено також повноваження Державного реєстратора.

З наведених вище положень законодавства вбачається, що здійснення державної реєстрації прав (їх обтяжень) на нерухоме майно за загальним правилом означає підтвердження державою фактів набуття, припинення чи переходу відповідних речових прав, що надає право управненій особі посилатися на відомості з Державного реєстру прав у спорах з третіми особами для підтвердження відповідних фактів у встановленому порядку.

Натомість саме набуття, припинення, перехід речових прав на нерухоме майно відбувається на підставах, визначених законодавством (статті 11 та 328 Цивільного кодексу України), в тому числі на підставі вчинених правочинів, актів цивільного законодавства, актів органів державної влади та місцевого самоврядування; при цьому пов'язаність з державною реєстрацією моменту виникнення права власності чи іншого речового права не виключає первинності існування підстав, на яких набувається відповідне речове право; з наведених положень законодавства не вбачається також повноважень органу державної реєстрації прав, як підстави для виникнення (а не підтвердження) фактів набуття, припинення чи переходу відповідних речових прав.

Також Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вжиття заходів для забезпечення відповідності відомостей Державного реєстру прав існуючим фактичним даним (за статтею 26 Закону записи до Державного реєстру прав скасовуються, якщо підстави, на яких вони були внесені, визнані судом недійсними, а статтею 27 вказаного Закону передбачено також можливість виправлення технічних помилок у записах).

Не здійснення органом державної реєстрації заходів для забезпечення відповідності відомостей Державного реєстру прав існуючим фактам не позбавляє заінтересовану особу права спростовувати відомості, надані в установленому порядку з Державного реєстру прав, шляхом надання належних та допустимих доказів у підтвердження інших фактів.

Крім того, матеріали справи також містять свідоцтво про право власності на нерухоме майно датоване 17.09.2013 року, яке також було видане на автостоянку на 50 машино - місць розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з чим судам необхідно було встановити, чи стосуються витяг про державну реєстрацію прав від 05.01.2011 року та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.09.2013 року одного і того ж майна, і якщо майно знищувалось, з'ясувати чи мали працівники КП ЖКС Чорноморський Київського району м. Одеси, повноваження визначені чинним законодавством, щодо складання відповідних актів про знищення нерухомого майна і чи є такі документи належними та допустимими доказами для підтвердження саме знищення нерухомого майна під час стихійних гідрометеорологічних явищ.

Крім того, матеріали справи містять докази, які були залишені судами попередніх інстанцій поза увагою, оцінка яким в порушення приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу не надавалась, відповідні обставини з урахуванням яких не встановлювались, зокрема, лист Одеської міської ради від 16.07.2013 року, лист Одеської міської ради від 03.10.2013 року, заява позивача від 10.12.2013 року до Начальника відділу РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області, лист Державної Фірсової інспекції в місті Києві 15.01.2014 року, лист Одеської міської ради від 15.01.2015 року (том 1 а.с. 76, 146, 147 149 та том 2 а.с. 57-59).

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 у справі №916/675/15-г та рішення господарського суду Одеської області від 15.04.2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Касаційну скаргу задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І.Алєєва

Т. Гоголь