Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2014 року Справа № 5011-49/16320-2012

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр "Голосіївський"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.07.2014р. (головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.)у справі№ 5011-49/16320-2012 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр "Голосіївський"доПриватного підприємства "Віталфарма"простягнення 54.660,00 грн.,

за участю представників:позивачаКрупка М.П.,відповідачаМарініч В.К.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. у справі № 5011-49/16320-2012 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 54.460,00 грн. заборгованості за замовленням-нарядом №86566 від 18.05.2006 р. за простій автомобіля NISSAN Patrol, д.н. 50454 КТ, 2003 року. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. у справі № 5011-49/16320-2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права та не застосовано норму матеріального права, зокрема, пп. 2 п. 56 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, яким передбачено відшкодування виконавцю вартості збереження транспортних засобів згідно з умовами договору.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Приватним підприємством "Віталфарма" (замовник) було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр Голосіївський" (виконавець) для проведення ремонту автомобіль NISSAN Patrol, д.н. 50454 КТ, 2003 року випуску, що підтверджується замовленням-нарядом № 86566 від 18.05.2006 р.

Відповідно до висновку №6766/6767/13-32 від 06.09.2013 р. почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз досліджуваний підпис від імені ОСОБА_6 в графі "З тимчасовими правилами надання послуг з технічного обслуговування та ремонту дорожніх транспортних засобів та їх складових частин ознайомлений, з обсягом робіт та первісною вартістю замовлення згоден, автомобіль здав" у замовленні - наряді № 86566 від 18.05.2006 р. (без печатки Приватного підприємства "Віталфарма") виконаний ОСОБА_6 рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів.

Отже, замовлення-наряд № 86566 від 18.05.2006 р. не підроблений та підписаний уповноваженою особою з боку відповідача, а саме директором ОСОБА_6

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Усний договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, тому наслідки недотримання умов усного договору такі ж як і наслідки недотримання письмового договору.

Відповідно до пп. 2 п. 56 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 792 від 11.11.2002 р., замовник зобов'язаний у разі неотримання без поважних причин ДТЗ (дорожніх транспортних засобів) (їхніх складових) у визначений договором термін відшкодовувати Виконавцю вартість їх збереження згідно з умовами договору.

Як визначено умовами замовлення-наряду № 86566 від 18.05.2006 р., сторони погодили, що за простій автомобіля на підприємстві з вини замовника (замовник своєчасно не надає обіцяні запчастини та матеріали або своєчасно не забирає автомобіль після закінчення ремонту) замовник сплачує 20,00 грн. за кожну добу зберігання.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що оскільки відповідач не забрав автомобіль, у нього виник обов'язок з оплати позивачу вартості послуг зберігання у визначеному замовленням-нарядом розмірі. При цьому на підставі листа відповідача № 579/1 від 22.06.2014 р., яким відповідач пропонував позивачу здійснити заміну несправного двигуна за рахунок виконавця, місцевий суд дійшов висновку про виконання позивачем робіт за замовленням-нарядом №86566 від 18.05.2006 р. та обізнаність з цим фактом відповідача.

В той же час суд апеляційної інстанції відзначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 р. у справі № 51/478 за позовом Приватного підприємства "Віталфарма" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр "Голосіївський" про стягнення 131.523,00 грн. збитків у зв'язку з неякісним наданням послуг з ремонту автомобіля NISSAN Patrol, д.н. 50454 КТ, 2003 року випуску позов задоволено повністю.

Судове рішення у справі № 51/478 залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2013 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 р. у справі № 51/478 встановлено, що, виходячи з актів виконаних робіт по технічному обслуговуванню (ремонту) автомобіля, наданих Приватним підприємством "Віталфарма", Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр "Голосіївський" не виконало всіх передбачених Гарантійним свідоцтвом робіт з технічного обслуговування автомобіля, зокрема не виконало роботи з перевірки та регулювання форсунок двигуна автомобіля.

Як встановлено зазначеним рішенням суду, невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр "Голосіївський" взятих на себе гарантійних зобов'язань та необхідних робіт, які передбачені Гарантійним свідоцтвом №038549, стало причиною пошкодження двигуна автомобіля Приватного підприємства "Віталфарма". Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр "Голосіївський" не надано доказів належного виконання гарантійних зобов'язань.

При цьому, з огляду на умови замовлення-наряду № 86566 від 18.05.2006 р., оплата замовником (відповідачем) на користь виконавця (позивача) за зберігання автомобіля (простій) ставиться в залежність, зокрема, від вини замовника в простої автомобіля та від факту закінчення ремонту автомобіля.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до п. 34 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 792 від 11.11.2002 р., приймання ДТЗ (його складових) замовником оформлюється актом передання-прийняття ДТЗ (його складових) після ремонту і технічного обслуговування або наряду-замовлення у разі, якщо не укладається договір про надання послуг.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем таких документів суду не надано. Також апеляційний суд взяв до уваги і відсутність доказів належного і повного виконання позивачем замовлення-наряда №86566 від 18.05.2006 р.

З урахуванням встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 р. у справі № 51/478 (яким стягнуто з позивача вартість несправного двигуна автомобіля) обставин невиконання позивачем певних необхідних процедур при проведенні технічного обслуговування автомобіля, що спричинило його пошкодження, недоведеність здійснення наступного ремонту автомобіля згідно з замовленням-нарядом №86566 від 18.05.2006 р., апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для нарахування плати за зберігання автомобіля, оскільки простою автомобіля з вини відповідача не відбулось.

Колегія суддів відзначає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції належним чином не взяв до уваги вказані вище обставини (в т. ч. щодо неналежного надання позивачем послуг з технічного обслуговування автомобіля).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість стягнення з відповідача суми заборгованості за весь період зберігання автомобіля, а отже і про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, в тому числі заявлені усно в судовому засіданні, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр "Голосіївський" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 р. у справі № 5011-49/16320-2012 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова