Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року Справа № 922/111/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуХарківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського судувід15.04.2015у справі№922/111/15Господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Центр"проповернення безпідставно набутого майна та відшкодування доходівза участю

- відповідача:Аксьоненко Т.В. (довіреність від 05.02.2015р.),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Харківська міська рада (далі - позивач) просила зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Центр" (далі - відповідач) повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку №1 площею 0,4697 га по вул. Карла Маркса, 28 у м. Харкові, та земельну ділянку №2 площею 0,610 га по вул. Карла Маркса, 28 у м. Харкові, а також стягнути з відповідача на свою користь доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 2 767 258,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виключно підставами знаходження на земельних ділянках придбаного відповідачем нерухомого майна, належного йому на праві власності, тому, як вказує позивач, відповідач повинен повернути земельні ділянки власнику та сплатити дохід від користування ними, обрахований позивачем виходячи із розміру орендної плати за землю, зменшений на розмір сплаченого відповідачем податку на землю.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.02.2015 (суддя Прохоров С.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., судді Білоусова Я.О., Лакіза В.В.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані вище рішення в частині відмови в позові про стягнення з відповідача доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, та передати справу в цій частині на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Позивач повідомлявся про час та місце розгляду касаційної скарги, однак не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами договору №3118-К купівлі-продажу нежитлових будівель від 10.01.2005, зареєстрованого в реєстрі за №32, відповідач став власником нежитлових будівель літ. "А-4", "А1-1", "Б-1", "Г-1", "А-2" по вул. Карла Маркса, 28 у м. Харкові.

За цих обставин, посилаючись на те, що відповідач не є ні власником, ні постійним користувачем, ні орендарем земельної ділянки, не сплачуючи орендну плату за неї, отримав дохід, який із зменшенням на розмір сплаченого податку на землю позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача, звернувшись у суд з даним позовом, вважаючи, що останній набув такий дохід у зв'язку із безпідставним набуттям майна - землі.

Відмовляючи у позові у оскарженій у касаційному порядку частині, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача доходів, отриманих від використання земельної ділянки як безпідставно набутого майна в розмірі 2767258,48 грн., є безпідставними.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Розмір доходу, який позивач просить стягнути з відповідача, нарахований позивачем виходячи із розміру орендної плати за землю, зменшеного на розмір сплаченого відповідачем податку на землю.

Відповідно до приписів статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна (ч.1).

Судами встановлено і сторонами не заперечується, що на землі, стосовно якої позивачем нараховано спірну суму як дохід, отриманий від використання безпідставно набутого майна - землі, знаходиться нерухоме майно, придбане відповідачем.

Згідно статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч.1).

Наведеною нормою права розрізняються такі об'єкти як земельні ділянки, та об'єкти, розташовані на ній.

Відповідно до приписів статті 120 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на час придбання нерухомого мана відповідачем, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Згідно статті 152 цього кодексу у тій же редакції, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (ч.3).

Подібні положення цієї статті містяться і у чинній редакції.

Враховуючи положення статті 116 вказаного кодексу про те, що набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у користування (ч.2), та виходячи із наведених норм права у їх сукупності і встановлених судами фактичних обставин справи вбачається, що із набуттям у власність нерухомого майна земельна ділянка, на якій воно розміщено, із володіння позивача не вибувала, позивач не позбавлявся права розпоряджатись нею відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема і укладати відповідні угоди щодо користування нею.

Отже відсутні правові підстави вважати, що відповідач є набувачем майна або зберігачем його у себе без достатньої правової підстави у розумінні статті 1214 Цивільного кодексу України, а оскільки дохід у розумінні цієї норми має бути отриманий саме стосовно майна, набутого або збереженого без достатньої правової підстави, вказані позивачем результати його розрахунків неможна вважати доходом у розумінні вказаної норми права.

За вказаних обставин відсутні правові підстави вважати, що суди незаконно відмовили у позові про стягнення з відповідача спірної суми як доходу, отриманого від безпідставно набутого чи збереженого майна.

Разом з тим, за приписами статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2), а згідно статті 157 цього кодексу відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів (ч.1), порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.2).

Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

Таким чином позивачем обраний неправильний спосіб захисту своїх прав.

Відповідно до вимог статті 1119 ч.1 п.3 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення і передати справу на новий розгляд лише тоді, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки таких обставин судом касаційної інстанції не встановлено, підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 у справі Господарського суду Харківської області №922/111/15, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський