Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року Справа № 908/5543/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Запорізької області 09.02.2015 Харківського апеляційного господарського суду 21.04.2015у справі Господарського суду№ 908/5543/14 Запорізької областіза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"простягнення коштів

у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Білоножко Г.С.;- відповідача повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

08.12.2014 Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" про стягнення штрафу у розмірі 16 450, 00 грн. та 4 977, 24 грн. додаткових зборів.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.02.2015 у справі № 908/5543/14 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 (колегія суддів у складі: Істоміна О.А. - головуючий суддя, судді Барбашова С.В., Білецька А.М.), стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 16 450, 00 штрафу та 4 977, 24 грн. додаткових зборів.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі № 908/5543/14, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі № 908/5543/14 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 30.05.2014 Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" за залізничною накладною № 48700371 зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Енергодар Придніпровської залізниці відвантажило на адресу ДТЕК Запорізька ТЕС у 2-х вагонах, в т.ч. і у вагоні № 66936584 вантаж - "вугілля кам'яне" марки г - газовий, навалом, у вологому стані, навантаження на рівні бортів, відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 70000 кг, тара - 23400 кг.

Навантаження вагону здійснювалось засобами відправника (відповідача), правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника, відповідно до пункту 2.3 Правил оформлення перевізних документів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084.

При перевірці маси вантажу на попутній станції Запоріжжя 1 Придніпровської залізниці було виявлено, що маса вантажу, зазначена у залізничній накладній, не відповідає фактичній масі вантажу, яка більше проти даних залізничної накладної та вантажопідйомності вагона на 2 350 кг, про що складено комерційний акт АА № 018742/2 від 02.06.2014.

Комерційний акт підписаний начальником станції, заступником начальника станції, прийомоздавальником.

Як вбачається з акта загальної форми № 180 від 02.06.2014 (а.с.14), перевантаження вагона № 66936584 становить 2 100 кг.

02.06.2014 вагон № 66936584 був відчеплений у зв'язку із перевантаженням.

За досилочною накладною № 46742029 вагон № 66936584 від 04.06.2014 відправлено на станцію призначення і видано вантажоодержувачу.

Статтею 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній.

Згідно із статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення нарахованого позивачем відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України штрафу у сумі 16 450, 00 грн. суди виходили з того, що комерційний акт АА № 018742/2 від 02.06.2014, який засвідчив невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у транспортній накладній за оцінкою судів попередніх інстанцій є складеним згідно із вимогами пред'явлених до його складання Правилами складання актів.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.

Згідно частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Законодавство про залізничний транспорт загального користування також складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України.

Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами статті 24 Статуту залізниць залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а статтею 122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах.

Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.

Таким чином, визнаючи комерційний акт допустимим доказом щодо обставин, які є підставою для покладення відповідальності на суб'єкта відносин перевезення вантажів, суд повинен перевірити дотримання порядку складання комерційного акту відповідно до вимог законодавства. Крім того, відповідно до частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Тому комерційний акт є тільки одним із доказів, який господарський суд оцінює в сукупності з усіма іншими доказами у справі.

(Така позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.06.2006 № 20-4/086, № 20-4/084).

Згідно з ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Як у відзиві на позовну заяву так і в апеляційній скарзі відповідач звертав увагу судів попередніх інстанцій, що акт загальної форми № 180 від 02.06.2014 та комерційний акт АА № 018742/2 від 02.06.2014 містять суперечливі дані, а саме - у акті загальної форми зазначено про перенавантаження на 2100кг, тоді як в комерційному акті зазначено про перенавантаження на 2350кг. Відтак, на думку відповідача останні не є належними доказами вчинення відповідачем правопорушення.

Суди попередніх інстанцій відхиляючи наведені доводи відповідача виходили з того, що в комерційному акті АА № 018742/2 від 02.06.2014 встановлено перевантаження вагона № 66936584, в той час як згідно із актом загальної форми № 180 від 02.06.2014 зважування здійснювалось усього потягу, а не окремого вагону.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись із наведеним висновком судів попередніх інстанцій, оскільки як вбачається із наявного в матеріалах справи акту загальної форми № 180 від 02.06.2014 (а.с.14), його складено на вагон, контейнер № 66936584. До того ж, загальна вага перевантаження всього потягу не може бути меншою за загальну вагу перевантаження окремого вагону.

Водночас, судами попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. ст. 84, 105 ГПК України, не наведено правового обґрунтування відхилення доводів відповідача проти заявлених позивачем додаткових зборів, які викладені відповідачем у додаткових запереченнях до позовної заяви (а.с. 64-65)

Крім того, за приписами пункту 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Однак, судами попередніх інстанцій, в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України, не надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності, та не було досліджено комерційний акт АА № 018742/2 від 02.06.2014 на предмет його відповідності пункту 10 Правил складання актів.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі № 908/5543/14.

Справу № 908/5543/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ