Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 910/12123/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Кролевець О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 20.11.2013 р. Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. у справі№ 910/12123/13 господарського суду міста Києва за позовомСлужби безпеки УкраїнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі"простягнення штрафних санкцій у сумі 645 288,00 грн.,за участю представників: від позивачаСкрипніков Д.С., Рященко О.О.від відповідачаБойко С.Є.ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Служби безпеки України (далі - СБУ) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" (далі - ТОВ "ВП "Компанія ДіСі") про стягнення штрафних санкцій у розмірі 645 288,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2013 р. у справі № 910/12123/13 (колегія суддів у складі: Васильченко Т.В. - головуючого, Марченко О.В., Ломаки В.С.) позов СБУ задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. (колегія суддів у складі: Буравльова С.І - головуючого, Андрієнка В.В., Шапрана В.В.) рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 р. у справі № 910/12123/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2013 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. у справі № 910/12123/13, ТОВ "ВП "Компанія ДіСі" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти повністю і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог СБУ. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.2014 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Воліка І.М., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "ВП "Компанія ДіСі" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.04.2014 р.

10.04.2014 р. до Вищого господарського суду України надійшли пояснення ТОВ "ВП "Компанія ДіСі" до касаційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ВП "Компанія ДіСі", який надійшов до Вищого господарського суду України 11.04.2014 р., СБУ проти касаційної скарги заперечує та просить суд касаційної інстанції відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.06.2012 р. між ТОВ "ВП "Компанія ДіСі" (Постачальник) та СБУ в особі Військової частини Е 6117 (Замовник) було укладено договір поставки товарів № 12/58 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник у порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язується поставити та передати у власність Замовника шоломи захисні титанові U-95 "ТІГ" (далі - товар), а Замовник зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору асортимент товару визначається специфікацією, яка додається до даного Договору (додаток № 1) та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до специфікації Постачальник зобов'язався поставити Замовнику шолом захисний титановий U-95 "ТІГ" із забралом в кількості 100 штук. У комплекті: запасний чохол для шолому камуфльований; сумка для переноски: чорна, виконана із міцної штучної водостійкої тканини.

Ціна Договору становить 1 932 000,00 грн. (п. 3.1 Договору), що також вказано і в специфікації у графі стосовно вартості товару.

Розрахунок за товар здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 р. № 1404 шляхом попередньої оплати Замовником протягом 10 днів з моменту підписання цього Договору на рахунок Постачальника 100% вартості товару (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору поставка товару повинна бути здійснена протягом 14 робочих днів з моменту отримання письмової заявки від Замовника, але не пізніше трьох місяців з моменту оплати товару Замовником.

На виконання умов Договору позивач 18.06.2012 р. на підставі платіжного доручення № 259 від 13.06.2012 р. перерахував відповідачу попередню оплату за Договором на загальну суму 1 932 000,00 грн.

Відповідач, у свою чергу, на підставі заявки позивача від 11.06.2012 р. № 28/3219, яка отримана відповідачем 11.06.2012 р. за № 143, поставив позивачу товар на загальну суму 1 932 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1940 від 27.07.2012 р., підписаною уповноваженими особами сторін.

Разом з тим, 31.07.2012 р. сторони склали акт передачі-приймання матеріальних цінностей, згідно з яким Замовник прийняв від Постачальника товар із зауваженнями до комплектності, а саме до комплекту поставки, яка визначена специфікацією та накладною від 27.07.2012 р. № 1940 - не надано забрало до шолому в кількості 100 шт., запасний чохол до шолому в кількості 100 шт., сумку для переносу в кількості 100 шт.

17.10.2012 р. Постачальник поставив Замовнику укомплектований у повному обсязі товар на загальну суму 1 932 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1940, яка підписана уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплена печатками підприємств.

Посилаючись на порушення відповідачем умов Договору в частині строків поставки та комплектності товару, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 645 288,00 грн., з яких 123 648,00 грн. - пеня за порушення строків поставки, 135 240,00 грн. - штраф у розмірі 7% від вартості товару за порушення строку поставки понад тридцять днів, та 386 400,00 грн. - штраф у розмірі 20% за некомплектність товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У силу положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у п. 5.3 Договору сторони узгодили, що товар повинен бути поставлений Постачальником протягом 14 робочих днів з моменту отримання письмової заявки від Замовника, але не пізніше трьох місяців з моменту оплати товару Замовником.

Разом з тим, суди встановили, що договір поставки товару № 12/58 від 08.06.2012 р. укладено за результатами проведеної процедури відкритих торгів на закупівлю метали кольорові, шолом захисний (ТІГ). При цьому, відповідач, який є переможцем торгів, у своїй пропозиції конкурсних торгів визначив, що товар на загальну суму 1 932 000,00 грн. буде поставлений протягом 14 робочих днів з моменту отримання письмової заявки від замовника, такий же термін поставки (14 робочих дів) визначений і в повідомленні про акцепт пропозиції конкурсних торгів.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що відповідач взяв на себе зобов'язання поставити товар протягом 14 робочих днів з моменту отримання письмової заявки від Замовника, що в повному обсязі узгоджується з документацією конкурсних торгів, пропозицією відповідача та вимогами ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Як встановлено господарськими судами, позивач подав заявку на поставку товару 11.06.2012 р., яка отримана відповідачем у той же день за № 143, та 18.06.2012 р. перерахував попередню оплату в сумі 1 932 000,00 грн., що підтверджується відміткою банківської установи на платіжному дорученні № 259 від 13.06.2012 р., тим самим виконавши свої зобов'язання за Договором.

Відповідно до ч.ч. 2, 7 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено у ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням встановлених обставин, колегією суддів касаційної інстанції визнаються обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про прострочення Постачальником поставки товару.

При цьому, як встановили суди, відповідно до акта передачі-приймання матеріальних цінностей від 31.07.2012 р., складеного сторонами, позивачем прийнято від відповідача поставлений товар із зауваженнями до комплектності.

Згідно з п. 8.2 Договору Постачальник здійснює заміну некомплектного товару на його аналогічний товар належної якості та кількості протягом 5 календарних днів з моменту повідомлення Постачальника про виявлені недоліки.

Таким чином, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до п. 8.2 Договору відповідач зобов'язаний був поставити комплектний товар у строк до 05.08.2012 р. (включно).

Водночас, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач виконав своє зобов'язання належним чином лише 17.10.2012 р., що підтверджується видатковою накладною від 17.10.2012 р. № 1940.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, згідно з п. 8.3 Договору за порушення строку поставки товару Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

З урахуванням викладеного, встановивши, що відповідач допустив прострочення поставки належного товару, яке складає більше 30 днів, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість нарахування позивачем пені в розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, в сумі 198 996,00 грн. та штрафу в розмірі 7% вартості товару, що складає 135 240,00 грн.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач на підставі претензій позивача від 03.07.2012 р. № 28/3778-а та від 10.08.2012 р. № 28/4396 сплатив пеню за порушення строків поставки в сумі 75 348,00 грн., у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення 123 648,00 грн. пені.

З огляду на викладене, колегією суддів касаційної інстанції визнаються вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 123 648,00 грн. та штрафу за порушення строку поставки товару понад тридцяти днів у розмірі 135 240,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що відповідно до п. 8.2 Договору при виявленні Замовником неякісного (некомплектного, зіпсованого, дефектного) товару Постачальник сплачує штраф у розмірі 20% вартості некомплектного, зіпсованого, дефектного товару.

За таких обставин, врахувавши здійснення відповідачем за видатковою накладною від 27.07.2012 р. поставки некомплектного товару, що підтверджено актом від 31.07.2012 р., господарські суди дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 20% вартості некомплектного товару у сумі 386 400,00 грн.

При цьому, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено доводи відповідача про те, що вартість некомплектного товару становить 799 227,00 грн. (вартість забрала, запасного чохла, сумки для переноски), оскільки, як встановив суд, специфікацією до Договору встановлено загальну вартість товару в сумі 1 932 000,00 грн. та визначено таку ж вартість у видаткових накладних від 27.07.2012 р. та від 17.10.2012 р.

Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, встановивши, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та комплектної поставки товару підтверджений матеріалами справи і не спростований ним під час розгляду справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому, доводи відповідача про те, що ним не було отримано заявку на поставку товару, оскільки 11.06.2012 р. було офіційним вихідним на підприємстві та акт приймання-передачі матеріальних цінностей підписаний неуповноваженою особою, місцевим господарським судом обґрунтовано визнано безпідставними з огляду на те, що належних доказів на підтвердження зазначеного в розумінні вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України відповідачем суду не подано. Водночас, суд першої інстанції встановив, що будь-яких зауважень у відповідь на надіслані відповідачу позивачем ще у 2012 році претензії, в яких було зазначено і про спірну заявку від 11.06.2012 р., і про строк поставки, відповідач не висловлював.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 р. у справі № 910/12123/13 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

О.А. Кролевець