Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 5011-25/18134-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Шевчук С.Р., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В.розглянувши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 рокуу справі № 5011-25/18134-2012 господарського суду міста Києваза позовом Міністерства оборони УкраїнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс"за участюГенеральної прокуратури Українипрозобов'язання вчинити дії

За участю представників сторін:

від прокуратури: Рубан Д.В., (посв. №000763 від 13.08.2012 року);

від позивача: Март'янова Н.В., (дов. №220/511/д від 29.10.2013 року);

від відповідача: Бойко Н.О. (дов. б/н від 10.12.2013 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року у справі №5011-25/18134-2012 (суддя: Морозов С.М.) позов задоволено частково; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" виконати зобов'язання за Генеральним договором про будівництво, придбання та забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей житлом шляхом пайової участі №7/38-03 від 31.12.2003р. та передати Міністерству оборони України для забезпечення житлом військовослужбовців Збройних сил України квартири площею 13 416,77 кв.м в інших районах м. Києва ніж місцезнаходження військового містечка №2 у Печерському районі м. Києва по вул. П.Підвисоцького, 4; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" виконати зобов'язання за Генеральним договором про будівництво, придбання та забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей житлом шляхом пайової участі №7/38-03 від 31.12.2003р. та передати Міністерству оборони України для забезпечення житлом військовослужбовців Збройних сил України квартири площею 12 750 кв.м в Київському гарнізоні та в інших обласних центрах України ніж у межах Київського гарнізону та місцезнаходження військового містечка №2 у Печерському районі м. Києва по вул. П.Підвисоцького, 4; в іншій частині в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанцій мотивовано тим, що відповідачем не виконано у повному обсязі умови Генерального договору та Договору про врегулювання відносин.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року у справі №5011-25/18134-2012 (судді: Куксов В.В., Авдеєв П.В., Гончаров С.А.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2012 р. у справі № 5011-25/18134-2012 скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" про зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.

Прийнята постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що додатковою угодою від 08.04.2005 року сторони змінили свої правовідносини з пайової участі у будівництві на купівлю-продаж паю за ціною, визначеною відповідно до п.3 додаткової угоди, таким чином у відповідача відсутнє зобов'язання передати квартири, а вимоги сплатити грошові кошти відповідно до п.3 вказаної додаткової угоди позивач не заявляв. Крім того, додатковою угодою від 17.03.2006 року, сторони погодили, що у зв'язку з повним виконанням умов Генерального договору №7/38-03 від 31.12.2003 р. про будівництво, придбання та забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей житлом шляхом пайової участі, Договору №227/УПБ-74Д-05 від 07.04.2005 р. про врегулювання відносин, що виникли в результаті виконання Генерального договору №7/38-03 від 31.12.2003 р. про будівництво, придбання та забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей житлом шляхом пайової участі, а також додаткових угод до них (надалі Договірні зобов'язання) проведених належним чином у відповідності до ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України сторони дійшли домовленості про припинення договірних зобов'язань між Міністерством та Товариством.Після підписання цієї Додаткової угоди Сторони не мають претензій одна до одної щодо виконання Договірних зобов'язань, в тому числі їх обсягу та якості.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року у справі №5011-25/18134-2012 та залишити в силі рішення першої інстанції.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" просить у задоволені касаційної скарги відмовити, а постанову Київського апеляційного господарського суду залишити в силі.

У судовому засіданні представник позивача змінив касаційні вимоги та просив суд скасувати прийняті у справі судові акти, а справу передати на новий розгляд.

Представник прокуратури, у судовому засіданні, підтримав касаційні вимоги позивача.

У судовому засіданні, представник відповідача, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 грудня 2003 року між Міністерством оборони України (замовник) та Відкритим акціонерним товариством "Трест "Південзахідтрансбуд" (інвестор) укладено Генеральний договір про будівництво, придбання та забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей житлом шляхом пайової участі №7/38-03 (Генеральний договір) відповідно до умов якого, предметом даного Договору є визначення порядку співробітництва сторін щодо здійснення будівництва "Комплексу об'єктів", які буде розташовано на земельній ділянці загальною площею 18,46 га на території військового містечка №2 по вул. Підвисоцького, 4 у Печерському районі м. Києва та забезпечення житлом військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей в порядку пайової участі у будівництві. (п.2.1. договору); який набуває чинності з дати підписання. (п.6.3. Договору).

Будівництво "Комплексу об'єктів", що визначено пунктом 2.1. цього Генерального договору здійснюється інвестором або визначеними ним спеціалізованими підприємствами, установами та організаціями зі всією інженерною та соціальною інфраструктурою згідно архітектурно-планувальних завдань, технічних умов та проектно-кошторисної документації. (п. 2.3. Генерального договору).

З метою прискорення забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, відповідно до звернень позивача та на підставі додаткових угод до цього Договору, інвестор зобов'язується надати позивачу в межах належної останньому відповідно до результатів будівництва "Комплексу об'єктів" частки загальної площі квартир, квартири в закінчених будівництвом будинках в інших (ніж місто Київ) регіонах України та в інших (ніж місцезнаходження "Комплексу об'єктів") районах міста Києва у порядку та на умовах, що визначені цим Генеральним договором. (п.2.5. Договору)

Згідно п.2.6. договору позивач делегує ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" право на залучення коштів українських та іноземних юридичних та фізичних осіб для участі у будівництві "Комплексу об'єктів", на умовах, які визначить ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд", згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 3.1. підпункту 3.1.1. Генерального договору після введення "Об'єкту" в експлуатацію позивач отримує квартири, загальна площа яких становить 25% від загальної площі квартир в "Комплексі об'єктів", що орієнтовно становить 85 000,00 кв.м. З метою прискорення забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом сторони узгодили і встановили, що квартири загальною площею, визначеною цим підпунктом, отримуються позивачем наступним чином: починаючи з 2004 року, відповідно до пропозицій позивача ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" надає позивачу квартири в інших ніж місцезнаходження "Комплексу об'єктів" районах м. Києва та в населених пунктах в межах Київського гарнізону, загальна площа яких становить 5% від загальної площі квартир в "Комплексі об'єктів"; починаючи з 2004 року, відповідно до пропозицій позивача ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" надає позивачу квартири в інших ніж визначені в попередньому абзаці регіонах України, загальна площа яких становить 20%, від загальної квартир в "Комплексі об'єктів".

ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" отримує 100% загальної площі квартир в "Комплексі об'єктів" та 100% нежитлових вбудовано-прибудованих приміщень соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, підземний паркінг, інженерні мережі та будинки і споруди соціального, побутового, торгівельного та адміністративного призначення загальною площею згідно "Проекту", які входять до складу "Комплексу об'єктів" і будуть побудовані на території військового містечка у Печерському районі м. Києва по вул. Підвисоцького, 4 на земельній ділянці загальною площею 18,46 га. (п. 3.1.2. Генерального договору).

Розмір частки позивача, яку він має отримати за результатами будівництва "Комплексу об'єктів" визначається на підставі проектно-кошторисної документації і остаточно уточнюється на підставі документації Бюро технічної інвентаризації після здачі "Комплексу об'єктів" (або відповідних його складових частин) в експлуатацію. З метою надання ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" можливості на залучення інвестицій від третіх осіб (згідно пункту 2.6. Генерального договору) сторони, визначають, що ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" може до введення "Комплексу об'єктів" в експлуатацію, залучати інвестиції щодо будь-якої складової частини "Комплексу об'єктів" на власний розсуд. (п. 3.2. Генерального договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони погодили і встановили, що для досягнення мети цього Генерального договору і розмежування повноважень між сторонами, позивач передає, а ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" приймає повноваження на виконання функцій замовника "Комплексу об'єктів", а також ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" приймає та може за власним рішенням прийняти на себе виконання функцій генерального підрядника на будівництво "Комплексу об'єктів" (п. 3.4., п.п. а) п. 4.2. Генерального договору).

Позивач зобов'язується надати ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" прийняте у встановленому порядку рішення про звільнення земельної ділянки, на якій заплановано здійснення будівництва "Комплексу об'єктів" (в/м №2), необхідні для виконання ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" зобов'язань за цим Генеральним договором на протязі 30 днів з дати підписання даного Генерального договору. (п.6.1. Договору).

Відповідно до п.6.2. договору строки виконання робіт щодо складання планово-технологічного завдання та завдання на проектування, розробки проектно-кошторисної документації, будівництва та введення в експлуатацію "Комплексу об'єктів" (або його складових частин) визначаються сторонами додатково.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 05 січня 2004 року між Міністерством оборони України (замовник) та ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" (пайовик) укладено Додатковий договір №1 до Генерального договору про будівництво, придбання та забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей житлом шляхом пайової участі №7/38-03 від 31.12.2003 року, відповідно до п. 1 якого сторони домовились, що з дати підписання цього Додаткового договору по тексту Генерального договору визначення "інвестор" замінити на - "пайовик".

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 30 січня 2004 року між позивачем (замовник), ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" (пайовик-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" (пайовик-2) укладено Додатковий договір №2 до Генерального договору про будівництво, придбання та забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей житлом шляхом пайової участі №7/38-03 від 31.12.2003 року відповідно до п. 1 якого сторони домовились, що з дати підписання цього Додаткового договору включено як учасника будівництва вищевказаного "Комплексу об'єктів" третю сторону - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" (пайовик-2).

25 липня 2004 року між позивачем (замовник), ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" (пайовик-1) та відповідачем (пайовик-2) укладено Додатковий договір №3 до Генерального договору про будівництво, придбання та забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей житлом шляхом пайової участі №7/38-03 від 31.12.2003 року, відповідно до п.1 якого сторони домовились, що з дати підписання цього Додаткового договору ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" добровільно відмовляється від виконання умов договору та в односторонньому порядку розриває договірні відносини із позивачем та відповідачем, які передбачені Генеральним договором (з Додатковими договорами). Відмова ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" від виконання умов договору і розрив договірних відносин з позивачем та відповідачем не тягне за собою ніякої фінансової та майнової відповідальності. Сторони не мають ніяких фінансових, майнових і інших претензій в зв'язку з розривом договірних відносин.

У зв'язку з вищевикладеними змінами, сторони домовились, що з дати підписання цього Додаткового договору виключити із тексту раніше укладених між сторонами договорів визначення пайовик-1 (ВАТ "Трест "Південзахідтрансбуд") і пайовик-2 (відповідач) та далі по тексту Товариство з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс", яке залишається у договорі, іменувати пайовик (відповідач). (п. 4. Додаткової угоди №3).

07 квітня 2005 року між позивачем (міністерство) та відповідачем (товариство) укладено Договір про врегулювання відносин що виникли в результаті виконання Генерального договору №7/38 від 31.12.2003р. про будівництво, придбання та забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей житлом шляхом пайової участі №227/УПБ-74Д-05.

Даним договором, сторони, зокрема визначили терміни та поняття, які використовуються.

На виконання попередніх договорів товариство передало міністерству станом на 01.03.2005р. 10 878,12 кв.м житла на загальну суму 18 394 374,00 грн., що становить 4 313,25 кв.м в м. Києві та межах Київського гарнізону та 6 564,87 кв.м в інших регіонах України.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 08 квітня 2005 року між сторонами підписано Додаткову угоду №227/УПБ-75-05 до Договору про врегулювання відносин, відповідно до п. 1. якої, сторони погодили, що товариство купує, а міністерство продає пай міністерства, визначений у пункті 1.1.1. Договору про врегулювання відносин, що виникли в результаті виконання Генерального договору.

Згідно з п. 3. Додаткової угоди остаточна ціна паю міністерства буде відкоригована сторонами за результатами затвердженої проектно-кошторисної документації і отриманого відповідного висновку служби "Київекспертиза" на весь комплекс забудови земельної ділянки, але не пізніше десяти днів з дати отримання товариством зазначеного висновку.

Відповідно до ст.ст. 11 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 604 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що додатковою угодою від 08.04.2005 р. сторони змінили свої правовідносини з пайової участі у будівництві на купівлю-продаж паю за ціною, визначеною відповідно до п. 3 додаткової угоди, таким чином у відповідача відсутнє зобов'язання передати квартири, а вимог сплатити грошові кошти відповідно до п. 3 вказаної додаткової угоди позивач не заявляв.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 17.03.2006 р., між сторонами укладено додаткову угоду відповідно до п. 1.1 якої сторони погодили, що у зв'язку з повним виконання умов Генерального договору №7/38-03 від 31.12.2003 р. про будівництво, придбання та забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей житлом шляхом пайової участі, Договору №227/УПБ-74Д-05 від 07.04.2005 р. про врегулювання відносин, що виникли в результаті виконання Генерального договору №7/38-03 від 31.12.2003 р. про будівництво, придбання та забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей житлом шляхом пайової участі, а також додаткових угод до них (надалі Договірні зобов'язання)проведених належним чином у відповідності до ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України сторони дійшли домовленості про припинення договірних зобов'язань між Міністерством та Товариством.

Відповідно до п. 1.2. вказаної додаткової угоди сторони погодили, що після підписання цієї Додаткової угоди Сторони не мають претензій одна до одної щодо виконання Договірних зобов'язань, в тому числі їх обсягу та якості.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про відмову у задоволені позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47 33 34 43 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятої постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року у справі №5011-25/18134-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко