Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.04.2015 року у справі №915/1056/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 915/1056/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "МИКОЛАЇВГАЗ", м. Миколаїв,

на рішення господарського суду Миколаївської області від 18.09.2014

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2014

зі справи № 915/1056/14

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємець), м. Кіровоград,

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "МИКОЛАЇВГАЗ" (далі - Товариство), м. Миколаїв,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_3, смт Арбузинка Миколаївської області,

2. ОСОБА_4, смт Арбузинка Миколаївської області,

3. ОСОБА_5, смт Арбузинка Миколаївської області,

4. ОСОБА_6, смт Арбузинка Миколаївської області,

5. ОСОБА_7, смт Арбузинка Миколаївської області,

6. ОСОБА_8, смт Арбузинка Миколаївської області,

7. ОСОБА_9, смт Арбузинка Миколаївської області,

8. ОСОБА_10, смт Арбузинка Миколаївської області,

9. ОСОБА_11, смт Арбузинка Миколаївської області,

10. ОСОБА_12, смт Арбузинка Миколаївської області,

про зобов'язання вчинити певні дії.

Судове засідання проведено за участю представників:

Підприємця - ОСОБА_13 предст. (дов. від 15.01.2013)

Товариства - Козирєв А.В. предст. (дов. від 30.12.2014)

третіх осіб - не з'явилися

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємець звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про зобов'язання відповідача за власний рахунок припинити газопостачання від належної позивачу газової мережі в смт Арбузинка Миколаївської області, шляхом перекриття пристроїв та встановлення пломб на вхідному крані дворових відводів до будинків абонентів (третіх осіб у справі); заборону відповідачу без надання письмового дозволу позивача надавати послуги з газопостачання абонентам (третім особам у справі) в смт Арбузинка Миколаївської області.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.09.2014 у справі № 915/1056/14 (суддя Смородінова О.Г.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 (судді Бєляновський В.В.- головуючий, Мишкіна М.А., Будішевська Л.О.), позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.

Судові рішення попередніх інстанцій зі справи з посиланням на приписи статей 16, 316, 319, 321 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) мотивовано тим, що саме до повноважень відповідача віднесено від'єднання абонентів, які не відшкодували позивачу вартість будівництва газопровідних мереж від мережі газопроводу, що належить позивачу, в межах виконання функцій оперативно-технічного управління газорозподільною мережею та інших виробничих об'єктів.

Товариство, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Учасників судового процесу у відповідності до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Ухвалою від 24.03.2015 розгляд касаційної скарги відкладено до 07.04.2015.

У судовому засіданні 07.04.2015 оголошено перерву до 14.04.2015.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- рішенням виконавчого комітету Арбузинської селищної ради Миколаївської області від 02.08.2006 № 77 Підприємцю як підряднику було делеговано функції замовника на будівництво газопостачання селища Арбузинка;

- на виконання даного рішення Арбузинською селищною радою Миколаївської області та Підприємцем укладено договір від 02.08.2006 про пайову участь у будівництві газопроводів високого, середнього, низького тиску відстанню 64 578 м, монтажу ШРП-7шт., ГШРП-2шт., ПГРК-1шт. для забезпечення газопостачання смт Арбузинка;

- згідно з підпунктом 3.1.7 пункту 3.1 Договору Арбузинська селищна рада зобов'язалася по закінченні будівництва та введення об'єкта в експлуатацію надати виконавцю право власності на збудовані газопроводи до повних розрахунків з ним;

- на виконання умов зазначеного договору Підприємець здійснив будівництво мережі газопроводів у смт Арбузинка, що підтверджується розпорядженнями Арбузинської райдержадміністрації та актами державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту за період з 25.07.2007 по 30.12.2008;

- рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.02.2009 у справі № 6/86/09 задоволено позов Підприємця до Арбузинської селищної ради Миколаївської області, а саме визнано за позивачем право власності на збудовані мережі газопроводу високого, середнього, низького тиску загальною протяжністю 51 852 м, змонтовані ШП-2 одиниці, ШРП-1 одиниця, ГШРП-2 одиниці в смт Арбузинка Миколаївської області. Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014 рішення господарського суду Миколаївської області від 26.02.2009 у справі № 6/89/09 залишено без змін;

- 05.03.2009 Арбузинською селищною радою Миколаївської області та Підприємцем укладено додаткову угоду № 1 до договору від 02.08.2006, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти пункт 3.1.3 Договору в наступній редакції: "забезпечити Виконавцю (позивачу) укладання договорів з населенням по відшкодуванню з боку споживачів, що газифікували своє житло, вартості будівництва газопровідних мереж в сумі 12 768 грн. з кожної особи відповідно до:

розрахунку вартості за будівельно-монтажні роботи по газифікації смт Арбузинка на кожного споживача;

списку мешканців, які бажають прийняти участь в газифікації смт Арбузинка;

вартості будівельно-монтажних робіт по газифікації смт Арбузинка виконаних ПП ;

вартості за обслуговування вуличних газових мереж, що є невід'ємними додатками до договору";

- умови договору від 02.08.2006 доповнено пунктом 4.1.7, який викладено в наступній редакції: "надати кожному споживачу, який сплатить свою частку у вартості будівництва газопровідних мереж, безстроковий дозвіл на підключення і користування газовими мережами";

- в період з 26.03.2008 по 26.05.2009 позивачем було видано письмові дозволи третім особам на право підключення до вуличної розподільчої газової мережі та користування нею, строком дії до 25.03.2011;

- на підставі даних дозволів між відповідачем та третіми особами укладені договори про надання послуг з газопостачання;

- у зв'язку з закінченням строку дії виданих дозволів, Підприємець надіслав третім особам повідомлення, в яких запропонував останнім укласти договір про спільне користування неподільними і загальними газопроводами в смт Арбузинка, провести кінцеву оплату за користування вуличною газовою мережею, отримати безстроковий дозвіл на подальше користування вуличною газовою мережею та попередив, що при невиконанні вказаних пропозицій їм буде заборонено користуватися вуличною газовою мережею. Вказані пропозиції були залишені третіми особами без задоволення;

- позивач звернувся до відповідача з вимогою від 05.09.2013 № 20 про відключення третіх осіб від належного йому газопроводу до оформлення договору на оплату пайової частки і отримання ними дозволу на користування вуличною газовою мережею;

- відповідач листом від 16.09.2013 повідомив позивача про відмову у відключенні споживачів від вуличної газової мережі, а Арбузинська селищна рада листом від 25.09.2013 повідомила позивача про те, що відключення споживачів від вуличних мереж не є компетенцією селищної ради і може здійснюватись лише відповідачем;

- рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.09.2011 у справі № 5016/2215/2011(13/110), яке набрало законної сили, заборонено відповідачу прийняття в експлуатацію, підключення і врізку споживачів без письмової згоди Підприємця до газопроводу, розташованого в смт Арбузинка Миколаївської області, технічне обслуговування якого здійснює відповідач за укладеним з Підприємцем договором від 25.03.2008 № 1/2008-07.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов'язання відповідача за власний рахунок припинити газопостачання від належної позивачу газової мережі в смт Арбузинка Миколаївської області, шляхом перекриття пристроїв та встановлення пломб на вхідному крані дворових відводів до будинків абонентів (третіх осіб у справі) та наявності чи відсутності підстав для заборони відповідачу без надання письмового дозволу позивача надавати послуги з газопостачання абонентам (третім особам у справі) в смт Арбузинка Миколаївської області.

Так, способи захисту цивільного права та інтересів передбачені у статті 16 ЦК України.

Зі змісту частини третьої статті 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права у суспільстві. Однією із основних засад права є справедливість, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Справедливість розглядають як властивість права, зокрема, виражену в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності відповідальності вчиненому порушенню.

Згідно частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Суди попередніх інстанцій у вирішенні даного спору не звернули уваги на те, що підставою для пред'явлення позову про зобов'язання відповідача припинити газопостачання окремим абонентам стало те, що такі абоненти відмовилися від укладення з позивачем договорів на пайові частки та сплатити витрати на утримання газопроводу (сума яких, як і обов'язок щодо укладання договорів і здійснення відшкодування з боку споживачів, які газифікували своє житло, на користь позивача вартості будівництва газопровідних мереж, визначені у додатковій угоді № 1 до договору від 02.08.2006 між Арбузинською селищною радою Миколаївської області та Підприємцем, стороною якого такі абоненти не були).

При цьому, позивач в обґрунтування пред'явлених позовних вимог посилається на приписи статей 321, 386, 391 ЦК України, які регулюють питання права власності та його захисту.

Проте, передумовою для застосування статті 391 ЦК України, яка передбачає право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном, є відсутність іншого, окрім зазначеного шляху для відновлення порушеного права.

У випадку, якщо спір безпосередньо стосується зобов'язальних правовідносин, відповідно, порушене право підлягає захисту за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

Отже, для правильного вирішення спору у даній справі судам попередніх інстанцій належало встановити:

- на захист яких саме порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача пред'явлений позов у даній справі;

- які права позивача та/або охоронювані законом інтереси об'єктивно порушені саме відповідачем у справі та у який спосіб;

- чи є чинним договір від 25.03.2008 № 1/2008-07 про виконання технічного обслуговування зовнішніх мереж газопостачання (підземних, наземних газопроводів середнього, низького тиску, ГШРП та ШРП), який укладений між сторонами спору;

- чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту змісту порушеного права.

Не встановивши, таким чином, обставин, які являють собою істотні складові предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина друга статті 1115 ГПК України).

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "МИКОЛАЇВГАЗ" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 18.09.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 зі справи № 915/1056/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Суддя В. Палій

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко