ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року Справа № 910/12980/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "РМ - інвест"на постановувід 05.11.2013 року Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/12980/13господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехбудавто"доТовариства з обмеженою відповідальністю "РМ - інвест"простягнення 306 416,08 грн.в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: не з'явилисьвід відповідача:Ікранов О.А. (довіреність від 20.12.2013р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Головатюк Л.Д.) від 26.09.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Баранець О.М., Пашкіна С.А.) від 05.11.2013 року, у справі № 910/12980/13 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ - інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехбудавто" 274 900,00 грн. - основного боргу, 21 084,32 грн. - пені, 4 431,76 грн. - 3% річних та 7 112,38 грн. - судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.530, 610, 613, 614 ЦК України, ст.ст.42, 43, 47, 32, 33, 77 ГПК України.

В поясненні на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехбудавто" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ - інвест" про стягнення заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування в сумі 274 900 грн., пені в сумі 21 084,32 грн., трьох процентів річних в сумі 4 431,76 (з урахуванням уточнення позовних вимог) з посиланням на порушення відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт.

Судами встановлено таке.

01 серпня 2012 року між позивачем (Експедитор-Перевізник) та відповідачем (Замовник) укладено договір доручення №120801/19 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування відповідача по організації перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів автомобільним транспортом за заявками відповідача, а останній зобов'язався оплатити надані послуги.

Згідно з п.5.1. Договору замовник надсилає Експедитору-Перевізнику Заявку (Додаток №1) на перевезення вантажів не менше ніж за п'ять робочих днів до дати завантаження.

Відповідно до п.5.2. Договору замовлення підписується уповноваженими особами Сторін та скріплюється круглими печатками Замовника та Експедитора-Перевізника.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що Експедитор-Перевізник приймає подані Заявки до виконання, на підтвердження чого протягом 48 годин (за винятком неробочих та вихідних днів) надсилає шляхом факсимільного зв'язку чи електронною поштою прийняту Заявку, підтверджену печаткою Експедитора-Перевізника. В разі неприйняття заявки Замовника, Експедитор-Перевізник повідомляє про це Замовнику протягом 48 годин шляхом факсимільного зв'язку чи електронною поштою. Якщо протягом 48 годин з моменту надсилання заявки Замовник не отримав ніякої відповіді від Експедитора-Перевізника, цю обставину слід розглядати як неприйняття заявки Експедитором- Перевізником.

На виконання умов Договору позивач в період з 01.08.2012 року по 26.02.2013 року надав відповідачу послуги на загальну суму 1 296 400,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без зауважень.

Згідно з п. 6.1. Договору Замовник проводить розрахунки з Експедитором-Перевізником протягом 30-ти календарних днів з моменту розвантаження автомобіля на підставі рахунку, наданого Експедитором - Перевізником.

Останні послуги надані відповідачу 26.02.2013 року, відтак останній строк оплати з врахуванням п.6.1. Договору є 28.03.2013 року.

01 вересня 2012 року між позивачем, відповідачем та ТОВ "АТЕМ" укладено Договір про переведення боргу (далі - Договір 2).

Відповідно до умов Договору 2 відповідач взяв на себе додаткові грошові зобов'язання перед позивачем на суму 213 500,00 грн.

Відповідач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та Договором 2, частково сплатив за вищезазначеними договорами кошти на загальну суму 1 235 000,00 грн.

Позивач зарахував кошти з суми сплаченої відповідачем на повне погашення боргу за Договором 2 та часткове погашення заборгованості за Договором, в результаті чого у відповідача залишилась заборгованість за надані за Договором послуги в період з 26.12.2012 року по 26.02.2013 року на суму 274 900,00 грн.

Доказів сплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

Пунктом 7.2.14. Договору передбачено, що у випадку затримки оплати, Замовник виплачує Експедитору-перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення оплати від неотриманої суми за кожен день прострочки платежу.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

Відповідно до ст.ст.929 ЦК України, 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. За цим договором може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки сторонами встановлено в пункті 6.1. Договору строк виконання зобов'язання з проведення розрахунку з Експедитором-Перевізником протягом 30-ти календарних днів з моменту розвантаження автомобіля, а не з моменту виставлення Експедитором-Перевізником рахунку, суди правомірно виходили із того, що строк виконання зобов'язання на момент пред'явлення позову до суду настав, отже позов підлягає задоволенню на суму 274 900,00 грн. фактично наданих послуг, що підтверджується підписаними обома сторонами даними актів здачі-прийняття робіт.

Крім того, твердження відповідача щодо неотримання від позивача рахунків на оплату, судами визнано безпідставними, з огляду на встановлення тих обставин, що 04.05.2013 року позивач направив відповідачу претензію щодо сплати заборгованості за Договором, а також акт звіряння розрахунків та рахунок на оплату заборгованості; вищезазначена претензія залишена відповідачем без відповіді; відповідач здійснив часткову оплату за надані позивачем послуги, що свідчить про отримання останнім рахунків та погодження з наданням позивачем послуг за Договором.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Проаналізувавши розрахунок позивача щодо стягнення трьох процентів річних та пені, суди встановили, що останній складений арифметично правильно, тому дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та річних процентів.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, відтак їх висновки про задоволення позовних вимог є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ - інвест" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року у справі № 910/12980/13 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Глос