ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 року Справа № 916/1845/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Бондар С.В., Грека Б.М. - (доповідача у справі)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЛьвівського міського центру зайнятостіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 30.09.14у справі№916/1845/14господарського судуОдеської областіза позовомЛьвівського міського центру зайнятостідоПриватного підприємства "Будремсервіс"третя особаЛьвівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал"простягнення сумиза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Львівський міський центр зайнятості звернувся з позовом до Приватного підприємства "БУДРЕМБІЗНЕС" про зобов'язання останнього здійснити оплату за використання води під час проведення будівництва у сумі 10822 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.07.14 (суддя О.В. Цісельський), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.09.14 (колегія суддів у складі: головуючого-суді Таран С.В., суддів: Поліщук Л.В., Туренко В.Б.), у позові відмовлено повністю.

Судові акти обґрунтовані тим, що докази на підтвердження існування між сторонами будь-яких правовідносин позивачем не подані, в матеріалах справи - відсутні. Позивачем не доведено факту виникнення у Львівського міського центру зайнятості заборгованості за спожиту воду перед третьою особою в сумі 10822 грн. внаслідок дій приватного підприємства "БУДРЕМБІЗНЕС". Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем умов укладеного між Львівським центром професійно-технічної освіти державної служби зайнятості та приватним підприємством "БУДРЕМБІЗНЕС" договору підряду, між тим законом не передбачено право особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів іншої особи поза відносинами представництва.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Касаційна скарга обґрунтована тим, що під час проведення будівництва матеріально-технічної бази по вул. Кн. Ольги, 122 у м. Львові відповідачем було здійснене самовільне приєднання до системи водопостачання без укладення відповідного договору з Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал". 10.02.14 позивачем отримано акт попередження №002176 від Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про наявність у нього заборгованості у сумі 10822 грн. За твердженням скаржника, зазначена заборгованість виникла внаслідок самовільного водокористування приватним підприємством "БУДРЕМБІЗНЕС", а тому Львівський міський центр зайнятості звернувся до відповідача з позовом про зобов'язання останнього оплатити борг в сумі

10822 грн. за використану воду під час проведення будівництва.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 19.08.11 між Львівським центром професійно-технічної освіти державної служби зайнятості ("замовник") та приватним підприємством "БУДРЕМБІЗНЕС" ("генпідрядник") укладений договір підряду про закупівлю робіт №19/08-01 (далі - договір №19/08-01 від 19.08.11), за умовами якого генпідрядник зобов'язався на свій ризик збудувати і здати у встановлений договором строк об'єкт будівництва - матеріально технічну базу Львівського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості по вул. Кн. Ольги, 122 у м. Львові відповідно до проектно-кошторисної документації та законодавства України. Пунктом 2.6 договору №19/08-01 від 19.08.11 передбачено, що генпідрядник зобов'язаний самостійно і за власні кошти організувати отримання послуг (побутових, транспортних та інші), джерела водо-, електро-, газопостачання тощо.

Звертаючись з позовом, позивач вказував на те, що під час проведення будівництва матеріально-технічної бази по вул. Кн. Ольги, 122 у м. Львові відповідачем було здійснено самовільне приєднання до системи водопостачання без укладення договірних відносин на послуги водопостачання та водовідведення з Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал". 10.02.14 позивачем отримано акт попередження №002176 від Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про наявність у нього заборгованості у сумі 10822 грн. За твердженням скаржника зазначена заборгованість виникла внаслідок самовільного водокористування приватним підприємством "БУДРЕМБІЗНЕС", а тому Львівський міський центр зайнятості звернувся до відповідача з позовом про зобов'язання останнього оплатити борг в сумі 10822 грн. за використану воду під час проведення будівництва.

Відмовляючи в позові, суди вказали на те, що докази на підтвердження існування між сторонами будь-яких правовідносин позивачем не подані, в матеріалах справи - відсутні. Як вбачається із змісту позовної заяви позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем умов укладеного між Львівським центром професійно-технічної освіти державної служби зайнятості та приватним підприємством "БУДРЕМБІЗНЕС" договору підряду. Між тим законом не передбачено право особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів іншої особи поза відносинами представництва. В порушення наведених вище вимог скаржником не доведено належними доказами обставин самовільного приєднання відповідачем до мережі водопостачання позивача, а також факту виникнення у Львівського міського центру зайнятості заборгованості за спожиту воду перед третьою особою в сумі 10822 грн. внаслідок дій приватного підприємства "БУДРЕМБІЗНЕС". Не надано на вимогу суду позивачем і обґрунтування заявлених позовних вимог з посиланням на приписи Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки передчасними, з огляду на наступне. Суд не повинен формально підходити до вирішення спору. При прийнятті рішення мають бути встановлені дійсні обставини справи, а рішення має не лише по формі, а й по суті, бути законним.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. . Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З врахуванням вимог вищевикладених статей, суд касаційної інстанції зауважує, що судам слід було врахувати, що адреса позивача та адреса, за якою відповідач зобов'язався збудувати об'єкт будівництва - матеріально технічну базу Львівського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості (за договором підряду №19/08-01 від 19.08.11), є тотожними (м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122). Тому судам слід було належним чином дослідити посилання позивача на те, що труба, по якій здійснюється водопостачання позивача та в яку здійснено врізку, знаходиться у його підвальному приміщенні в обмеженому доступі, але відповідачу (у зв'язку з тим, що він виконував будівництво об'єкту державної служби зайнятості) такий доступ був наданий. Крім того, слід було встановити, чи укладалися відповідачем договори на водокористування, та належно оцінити цю обставину у системному взаємозв'язку із попередньою.

За таких обставин Вищий господарський суд України позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівського міського центру зайнятості задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 09.07.14 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.09.14 у справі №916/1845/14 скасувати. Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді С. В. Бондар

Б. М. Грек