Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 910/32409/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Кролевець О.А., Саранюка В.І. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОН-СТОМАТ" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 року та рішенняГосподарського суду міста Києва від 24.02.2016 року у справі№910/32409/15 Господарського суду міста Києва за позовом Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОН-СТОМАТ" простягнення 188 043,13 грн.

За участю представників сторін:

позивача: відповідача:Стовбан Н.І. (дов.№102/46-1 від 04.01.2016 року); Бекіров С.Н. ( дов. б/н від 08.04.2016 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2016 року у справі №910/32409/15 (суддя: Лиськов М.О.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОН-СТОМАТ" на користь Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" 188 043, 13 грн. боргу та 2 820, 65 грн. - судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 року у справі №910/32409/15 (судді: Буравльов С.І., Шапран В.В., Андрієнко В.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баркон-стомат" залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 24.02.2016 р. у справі № 910/32409/15 без змін.

Прийняті судові акти мотивовані наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач спірне нежитлове приміщення по акту приймання-передачі позивачу не передав та продовжує ним користуватися, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 188 043,13 грн. коштів за фактичне користування приміщення підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "БАРКОН-СТОМАТ" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 року у справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Клопотання відповідача про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 року, яке зазначене в касаційній скарзі, не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю.

У відзиві на касаційну скаргу, Комунальне підприємство "Ватутінськінвестбуд" просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2016 року та постанову апеляційного господарського суду від 14.04.2016 року у справі №910/32409/15 без змін, а касаційну скаргу, без задоволення, оскільки станом на сьогодні рішення Господарського суду м.Києва від 16.12.2013 року про зобов'язання повернути приміщення відповідачем не виконано. Розмір нарахувань по позову проведено з урахуванням рішення №8 від 11.09.2008 року "Про внесення змін до додатку 1 до рішення №7 четвертої сесії Деснянської районної у м.Києві ради п'ятого скликання від 7.12.2006 "Орендні ставки за користування нерухомим майном комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва" (п.9.6) та відповідно до п.15 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади Деснянського району, яке передається в оренду, затвердженої рішенням №7 четвертої сесії Деснянської районної у м.Києві ради п'ятого скликання від 07.12.2006 року (розрахунок є в матеріалах справи).

Представник відповідача, у судовому засіданні, підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив суд залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням № 10 від 28.11.2002 р. ІІІ сесії двадцять четвертого скликання Деснянської районної у м. Києві ради Комунальне підприємство "Ватутінськінвестбуд" було визнане орендодавцем нежитлових будівель, споруд та приміщень комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користуванням майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передбачає, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

З урахуванням змісту статті 236 ЦК України і частини третьої статті 207 ГК України, зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняється на майбутнє. Таким чином, визнаючи договір оренди недійсним, господарський суд повинен серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором. (п.2.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 р. № 12).

01.01.2010 р. між Комунальним підприємством "Ватутінськінвестбуд" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баркон-стомат" (орендар) було укладено договір № 1368 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду, відповідно до предмету якого орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.12.2009 р. № 1229 додаток 2 пункт 51 передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду) за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, загальною площею 69,60 кв. м. (32,20 кв.м. - місця загального користування, 37,40 кв.м. - приміщення). (п.п.1.1., 2.1. Договору)

Пунктом 3.1 договору, сторони погодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Деснянського району, затвердженої рішенням № 7 Деснянської районної ради від 07.12.2006 р., місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною до цього договору, на дату підписання договору становить 1 773,73 грн.

Відповідно п. 3.2 договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно п. 4.1.1 договору орендар зобов'язаний прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди не пізніше 3-х днів після підписання договору оренди.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 9.3 договору після закінчення строку дії договору оренди орендоване приміщення має бути звільненим і передано орендодавцю за актом. За час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії даного договору до передачі приміщення за актом орендар зобов'язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати та комунальних платежів.

Згідно з додатком № 1 до договору місячна орендна плата складала 2 128,48 грн з ПДВ та з щомісячним коригуванням на індекс інфляції на поточний місяць.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09.11.2011 р. у справі № 2-6024/2401 за позовом ОСОБА_6 до КП "Ватутінськбудінвест" та ТОВ "Баркон-стомат", третя особа Київська міська рада було визнано недійсним договір № 1368 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва від 01.01.2010 р., яке не оскаржувалось та набрало законної сили 21.11.2011 р.

Вказане рішення мотивоване тим, що ОСОБА_6 є власником іншої частини нежитлового приміщення АДРЕСА_1, площею 78,4 кв.м., яке він придбав на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.1998 р., і йому чиняться перешкоди стосовно доступу до його приміщення через місця загального користування площею 32,20 кв.м., які знаходились в оренді у ТОВ "Баркон-стомат".

Суть цивільного позову, який розглядався Деснянським районним судом м. Києва, полягав у неможливості ОСОБА_7 (співввласник) через перешкоди, які чинило ТОВ "Баркон-стомат", користуватися місцями загального користування. Так, місця загального користування були закріплені за ТОВ "Баркон-стомат" на підставі листа МПП "Софійки" (співвласника частини приміщення на першому поверсі даного блоку) та ТОВ "Баркон-стомат", в якому МПП "Софійка" просила всі місця загального користування віднести в користування ТОВ "Баркон-стомат". Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 599/1 від 13.06.2005 р. за ТОВ "Баркон-стомат" були закріплені всі місця загального користування без розподілу їх пропорційно між співвласниками, що було і відображено у всіх договорах оренди. Крім місць загального користування ТОВ "Баркон-стомат" орендувало і інші приміщення по договору від 01.01.2010 р.

Тобто, згідно рішення Деснянського районного суду м. Києва, підставою звернення ОСОБА_8 з позовом є лише неправильний розподіл місць загального користування.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що блок первинного обслуговування по АДРЕСА_1 знаходиться на балансі КП "Ватутінськінвестбуд", що підтверджується рішенням Деснянської районної у місті Києві ради № 1 від 09.07.2002 р. "Про передачу нежитлових приміщень комунальної власності Деснянського району м. Києва в повне господарське відання КП "Ватутінськінвестбуд" та актом прийняття-передачі нежитлового фонду з балансу КП "Житлорембудсервіс" на баланс КП "Ватутінськінвестбуд" від 25.07.2002р.

Рішенням № 10 Деснянської районної у місті Києві ради від 28.11.2002 р. КП "Ватутінськінвестбуд" визнано орендодавцем нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що місця загального користування викупу не підлягали, тому ці площі залишаються на балансі КП "Ватутінськінвестбуд".

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/12447/13 від 16.12.2013 р. зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Баркон-стомат" повернути Комунальному підприємству "Ватутінськінвестбуд" по акту приймання-передачі нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 69,60 кв. м, отримане ТОВ "Баркон - стомат" за договором № 1 368 від 01.01.2010 р. про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду, який було визнано недійсним.

Однак відповідач вказане нежитлове приміщення по акту приймання-передачі позивачу не передав та продовжував ним користуватись.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не повернув за актом приймання-передачі нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 69,60 кв. м, отримане ТОВ "Баркон - стомат" за договором №1 368 від 01.01.2010 р., чим порушив зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого майна, внаслідок чого, у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 188 043,13 грн. за період з 01.01.2010р. по жовтень 2015 року. Тобто предметом даного спору є стягнення коштів за фактичне користування приміщенням загальною площею 69,60 кв.м., яке відповідач отримав по акту приймання-передачі від 18.04.2005 р. і яке відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2013 р. у справі № 910/12447/13 зобов'язаний повернути позивачу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на час розгляду справи, відповідач приміщення не звільнив та фактично ним користується.

В акті від 27.01.2016 року складеним комісією у складі працівників КП "Ватутінськінвестбуд" про фактичне використання частини нежитлового приміщення ТОВ "Баркон-стомат" за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, загальною площею 69,60 кв.м. зазначено, що на час проведення обстеження відповідач використовує вищезазначене нежитлове приміщення.

29.01.2016 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві було складено Акт державного виконавця про те, що боржником - ТОВ "Баркон-стомат", на виконання наказу Господарського суду м. Києва у справі № 910/12447/13, не передано КП"Ватутінськінвестбуд" нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, загальною площею 69,60 кв.м. Вказане приміщення від майна не звільнене та фактично використовується ТОВ "Баркон-стомат".

Врахувавши, що розрахунок орендної плати здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Деснянського району, затвердженої рішенням № 7 Деснянської районної ради від 07.12.2006 р., місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати становить 1 773,73 грн, що також було зазначено у п.3.1. Договору, а також те, що відповідач спірне нежитлове приміщення по акту приймання-передачі позивачу не передав та продовжує ним користуватись, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 188 043,13 грн коштів за фактичне користування приміщенням є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОН-СТОМАТ" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 року у справі №910/32409/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Акулова

Судді: О.А. Кролевець

В.І. Саранюк