Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 922/5461/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивачаВорожбянова А.М. (дов. від 29.12.2014 р. № 08-11/4849/2-14)відповідачаДребош І.А. (дов. від 16.12.2014 р. №13-687/14д)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуХарківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 р.у справі № 922/5461/14 господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидоПАТ "Мегабанк"проповернення безпідставно набутого майна та стягнення коштівВ С Т А Н О В И В :

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Мегабанк" про зобов'язання повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,996408 га, яка розташована по вул. Тернопільській, 6 у м. Харкові.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 1195950,92 грн. та судовий збір у розмірі 25137,02 грн., мотивуючи свої вимоги використанням земельної ділянки площею 0,996408 га, яка розташована по вул. Тернопільській, 6 у м. Харкові, без достатніх правових підстав.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.01.2015 р. у даній справі (суддя Інте Т.В.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Гетьман Р.А., Шутенко І.А.) в позові відмовлено.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що такий спосіб захисту, який вибрав позивач порушує права відповідача як власника нерухомості, крім того, спірна земельна ділянка не є самовільно зайнятою.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2015 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 р. скасувати, та направити справу на новий розгляд до місцевого суду, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.04.2015 р. касаційну скаргу Харківської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.05.2015 р.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Мегабанк" просить залишити оскаржувані судові рішення у даній справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Харківської міської ради надійшло клопотання, до якого долучено копію висновку Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого з окремих питань застосування інституту кондикції у земельних правовідносинах та копію висновку НПІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПН України щодо застосування статті 1212 ЦК України у сфері земельних правовідносин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 13.05.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі договору іпотеки № 148/2008 від 31.10.2008 р. та договору №1 про внесення змін від 27.04.2010 р. № 2628, Публічне акціонерне товариство "Мегабанк", став власником нежитлових будівель літ. "А-1" площею 2509,3 кв.м., літ. "Е-1" площею 131,9 кв.м., літ. "Г-3" площею 3707,4 кв.м., літ. "Ж-1" площею 141,1 кв.м, літ. "З-1" площею 531,5 кв.м. та літ. "В-1" площею 84,4 кв.м. по вул. Тернопільській, 6 у м. Харкові, що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.09.2014 р. № 26680449.

03.11.2014 р. головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради було здійснено заходи самоврядного контролю за додержанням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована по вул. Тернопільській, 6 у місті Харкові.

Судами встановлено, що під час проведення вказаних заходів було встановлено, що з 30.07.2010 р. відповідач використовує земельну ділянку площею 0,996408 га по вул. Тернопільській, 6 у м. Харкові для експлуатації нежитлових будівель без оформлення документів на право власності або користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав.

Про відповідні обставини було складено акт обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

У зв'язку з виявленими обставинами, 19.11.2014 р. Харківська міська рада звернулась до Головного управління Міндоходів у Харківській області про надання інформації відносно оплати відповідачем земельного податку за використання спірної земельної ділянки.

20.11.2014 р. листом № 7144/9/20-38-15-03-16 на вказане звернення було надано відповідь про те, що ПАТ "Мегабанк" не перебуває на обліку в Основ'янській ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області як платник земельного податку або орендної плати за землю.

В той же час, відповідно до листа вих. №11416/10/28-09-43-17 від 10.12.2014 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального головного управління міндоходів ПАТ "Мегабанк" задекларовано податкових зобов'язань із земельного податку за користування земельною ділянкою за адресою м. Харків, вул. Тернопільська, 6 на загальну суму 281027,78 грн. та сплачено 238616,59 грн.

Також, податкова інспекція вказує на те, що станом на 01.11.2014 р. у платника податків ПАТ "Мегабанк" заборгованість по земельному податку за вищевказану земельну ділянку відсутня.

Відсутність заборгованості у ПАТ "Мегабанк" зі сплати податків, зборів, платежів підтверджено також довідкою № 11361/10/28-09-25-29 від 09.12.2014 р.

На підставі викладених обставин, Харківська міська рада наполягає на безпідставному користуванні ПАТ "Мегабанк" спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим звернулася з відповідним позовом та просить суд зобов'язати відповідача звільнити спірну земельну ділянку.

А також, позивач просив стягнути з відповідача доходи, отримані від безпідставно набутого майна.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного Кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приписами ст. 179 Цивільного Кодексу України зазначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 Цивільного Кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

З огляду на матеріали та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, на спірній земельній ділянці ПАТ "Мегабанк" на праві приватної власності належать нежитлові будівлі (нерухоме майно) літ. "А-1" площею 2509,3 кв.м., літ. "Е-1" площею 131,9 кв.м., літ. "Г-3" площею 3707,4 кв.м., літ. "Ж-1" площею 141,1 кв.м, літ. "З-1" площею 531,5 кв.м. та літ. "В-1" площею 84,4 кв.м.

Відповідно до чинного земельного законодавства використання землі здійснюється або на праві власності, або на праві користування земельною ділянкою, в даному випадку - договору оренди земельної ділянки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Мегабанк" не набув ні права власності, ні права користування вказаною земельною ділянкою.

Статтею 120 Земельного кодексу України зазначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Судами попередніх інстанцій, також, встановлено, що ПАТ "Мегабанк" у 2010 році набув право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, а тому має законодавчо визначене право на земельну ділянку, на якій розташована його будівля.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно - земельну ділянку, оскільки Харківською міською радою не доведено безпідставність набуття зазначеного майна.

Стосовно вимоги Харківської міської ради про стягнення з ПАТ "Мегабанк" доходу, отриманого від безпідставно отриманого майна, суди попередніх інстанцій зазначили, що вона не відповідає нормам закону та обставинам справи, а тому задоволенню не підлягає.

Стосовно доводів Харківської міської ради, що дана земельна ділянка використовується відповідачем безпідставно, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

У відповідності до ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Статтею 1214 Цивільного кодексу України передбачено визначення реального розміру неодержаного прибутку.

Однак, для застосування вищезазначених норм Цивільного Кодексу України має бути доведено факт протиправності дій відповідача.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, Харківською міською радою не було доведено наявності вищевказаних елементів цивільного правопорушення в діях ПАТ "Мегабанк", а тому застосування ст. 1212 1213 1214 Цивільного кодексу України, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є протиправним.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки договори оренди на спірну земельну ділянку відповідачем не укладались, то позивачем безпідставно розрахована заявлена до стягнення сума, виходячи з розміру орендної плати за земельну ділянку.

Крім того, судами попередніх інстанцій було вірно зауважено, що позивачем не підтверджено розмір спірної земельної ділянки, який має значення для встановлення загальної нормативної вартості земельної ділянки.

Так, у відповідності до пункту 287.6 ст. 287 Податкового Кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, їх частини, з урахуванням прибудинкової території, сплачуються на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Згідно ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 статті 287 Податкового кодексу України ).

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Для визначення розміру податку та орендної плати відповідно до п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (стаття 23 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки визначає вартість квадратного метра певної земельної ділянки.

Таким чином, для встановлення загальної нормативної вартості земельної ділянки необхідно встановити конкретний розмір такої земельної ділянки.

Згідно Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 N 376, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється 1) юридичною особою, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; 2) на замовлення орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 3) на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Судами встановлено, що в акті обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки зазначено, що розрахована арифметичним шляхом площа частини земельної ділянки, яка припадає на відповідача, становить 0,996408 га.

Зазначений акт обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки складено головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради.

Докази про використання під час складання вказаного акту необхідної техніки, спеціалістів та документації в матеріалах справи відсутні, а позивачем надані не були.

Крім того, відповідно до Положення про Департамент самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради (додаток №130 до рішення Харківської міської ради 6 скликання від 24.11.2010 р. №07/10 в редакції рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 р. №1188/13), він не має повноважень щодо визначення меж, розмірів земельних ділянок, а виконує на самоврядних засадах контрольну функцію належного використання земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного суду, які забезпечили дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Стосовно доводів, які викладені Харківською міською радою в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції ознайомившись із долученими до справи Харківською міською радою висновку Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого з окремих питань застосування інституту кондикції у земельних правовідносинах та висновку НПІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПН України щодо застосування статті 1212 Цивільного Кодексу України у сфері земельних правовідносин зазначає.

У відповідності до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Як було викладено вище, ПАТ "Мегабанк" має право користування спірною земельною ділянкою, але без оформлення відповідних прав на неї (договору оренди), що передбачені законодавством.

Проте, право користування зазначеною земельною ділянкою отримано відповідачем на правовій підставі, а саме договору іпотеки.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що зазначені вище норми права мають однакову спрямованість щодо переходу права на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю, так, як вони, закріплюють принцип, за яким визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарського суду, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 р. у справі № 922/5461/14 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова