ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 921/266/13-г/7

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Попікової О.В.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу заступника прокурора Львівської області

та товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополіс"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 січня 2014 року

у справі № 921/266/13-г/7

господарського суду Тернопільської області

за позовом першого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави

в особі Аграрного фонду

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополіс"

про стягнення 368913,40 грн.

за участю представників

позивача - Пропін О.А.

відповідача - Голованов С.А.

прокуратури - Гудименко Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 року (судді Стадник М.С., Шумський І.П., Сидорук А.М.) залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 січня 2014 року (судді Орищин Г.В., Галушко Н.А., Михалюк О.В.) у справі №921/266/13-г/7 частково задоволено позов першого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Аграрного фонду України до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополіс", стягнуто з відповідача користь позивача 45355,71 грн. 3% річних, в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 січня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позов першого заступника прокурора Тернопільської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" на користь Аграрного фонду 20 % штрафу у розмірі 2 122 414, 75 грн., пені у розмірі 0,1% на суму 774681,38 грн., штрафу у розмірі 7 % на суму 742845,16 грн. В іншій частині рішення господарського суду тернопільської області від 20 вересня 2013 року у справі № 921/266/13-г/7 залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" також не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та просить рішення господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 січня 2014 року скасувати в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 45355,71 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування зазначених вимог заявники касаційних скарг посилаються на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 травня 2012 року між Аграрним фондом (покупець) та ТОВ "Агрополіс" (продавець) було укладено форвардний біржовий контракт №726Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна (надалі - контракт, а.с. 15-18). Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації на Аграрній біржі та діє до " 01" грудня 2012 року (п.10.3). Відповідно до відмітки на останній сторінці контракту, він зареєстрований Аграрною біржею 24 травня 2012 року.

Позивач на виконання п.5.1 контракту сплатив відповідачу 5306036,87,00 грн. авансового платежу, про що свідчать платіжні доручення №№1134 та 1135 від 02 липня 2012 року. Зазначені кошти були перераховані Державною казначейською службою України 20 липня 2012 року (а.с. 19-20).

Листами від 20 липня 2012 року №346 та від 24 липня 2012 року №360 відповідач проінформував позивача про відмову в повному обсязі від виконання зобов'язань за контрактом (а.с. 38, 39). При цьому, відповідач керувався ст.ст. 538, 612, 693 ЦК України та п. 6.7 контракту. Зазначені повідомлення були направлені позивачу 21 липня 2012 року та 24 липня 2012 року та отримані позивачем 27 липня 2012 року та 30 липня 2012 року, відповідно, що підтверджується поштовими квитанціями та повідомленнями про вручення, які наявні в матеріалах справи (а.с. 39-42).

Платіжним дорученням від 06 листопада 2012 року №3559 відповідач повернув позивачу всю суму попередньої оплати згідно контракту (а.с. 43).

Непередання відповідачем обумовленого контрактом товару станом на 01 листопада 2012 року (а.с. 21), стало підставою для звернення першого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Аграрного фонду до суду із позовною заявою про стягнення з ТОВ "Агрополіс" 20% штрафу на суму 2122414,75 грн., пені у розмірі 0,1% на суму 744681,38 грн., штрафу в розмірі 7% на суму 742845,16 грн. та 3% річних в сумі 47972,39 грн. (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а.с. 186-187).

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2005 р. № 543, Аграрний фонд є державною спеціалізованою бюджетною установою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України провадити цінову політику в агропромисловій галузі економіки; за змістом пунктів 1 та 2 Порядку проведення державних форвардних закупівель зерна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 736 від 16 травня 2007 року, Аграрний фонд проводить у сільськогосподарських товаровиробників форвардні закупівлі зерна майбутнього врожаю за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік, шляхом укладення на Аграрній біржі між Аграрним фондом та товаровиробниками контракту, форма якого затверджується Міністерством аграрної політики.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1.1 контракту, продавець передає покупцю у власність товар: пшеницю м'яку 2 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. В контракті сторонами визначено кількість товару - 5558,970 тонн, термін поставки - до 01 листопада 2012 року, базис поставки - EXW ДП "Чортківський КХП", ціну за одиницю товару (тонну) - 1909,00 грн. та загальну вартість товару - 10612073,73 грн. в т.ч. ПДВ - 1768678,96 грн. (п.п. 1.2 - 1.6 контракту). Згідно п.2.2 контракту, поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передачі товару на базисі поставки відповідно до умов цього контракту.

Порядок розрахунків визначений сторонами у розділі 5 контракту. Так, відповідно до пунктів 5.1, 5.3, покупець упродовж трьох робочих днів з моменту укладення контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від суми контракту. Остаточний розрахунок здійснюється впродовж трьох робочих днів після поставки товару відповідно до цього контракту, надання документів, передбачених п.3.3 та виконання п.4.1 контракту.

Відповідно до пункту 7.2 контракту у разі невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки передбачено сплату штрафу в розмірі 20 % вартості недопоставленого товару; пунктом 7.5 контракту визначено, що у разі належного виконання покупцем пункту 5.1 контракту на невиконання продавцем п.2.1 контракту, продавець повинен сплатити пеню у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення; за прострочення поставки товару понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % зазначеної вартості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сплата авансового платежу позивачем була прострочена на 52 дні (кошти фактично отримані відповідачем 20 липня 2012 року, замість 29 травня 2012 року).

Відповідно до ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією зі сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Пунктом 6.7 контракту передбачено, що в разі невиконання однією зі сторін своїх зобов'язань, або наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк, або виконає їх не у повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитись від їх виконання частково або в повному обсязі.

Крім того, статтями 193 ГК України та 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору. Як вказує ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст.615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листами від 20 липня 2012 року та 24 липня 2012 року відповідач повідомив позивача про відмову від виконання зобов'язань за контрактом, а пізніше - повернув всі перераховані позивачем кошти. Повідомлення про відмову від виконання зобов'язань були мотивовані тим, що у зв'язку із простроченням покупця, виконання зобов'язань з поставки товару втратило інтерес для продавця.

Отже, несвоєчасне виконання умов контракту щодо попередньої оплати в силу наведених вище норм є порушенням зобов'язання, що свідчить про наявність підстав у продавця для відмови від виконання свого обов'язку з поставки товару.

Зважаючи на вищенаведені обставини, підстави для притягнення до відповідальності та нарахування штрафних санкцій відповідачу за невиконання зобов'язань щодо поставки товару за договором - відсутні. На момент звернення із позовом зобов'язання вже припинилося в силу ст. 615 ЦК України за законом згідно ст.ст. 538, 693 ЦК України.

Вищевказаним спростовуються й твердження прокурора про те, що відмова від зобов'язань неможлива після отримання відповідачем авансу. Суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку про те, що в спірній ситуації підставою для відмови від зобов'язань виступає невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару у встановлений в контракті строк.

При цьому, надходження авансового платежу на розрахунковий рахунок відповідача після порушення позивачем терміну виконання зобов'язань по сплаті авансу не свідчить про те, що відповідач мав намір виконувати контракт, оскільки клієнт банку не в змозі завадити надходженню грошей, що надходять шляхом банківського переказу у безготівковій формі. Доводи прокурора та позивача про те, що виписування податкової накладної на отриману відповідачем суму свідчить про наміри останнього виконувати контракт, суди вірно не взяли до уваги, оскільки необхідність оформлення податкової накладної передбачена Податковим кодексом України.

Стосовно доводів ТОВ "Агрополіс", в своїй касаційній скарзі, про відсутність підстав для задоволення вимог щодо стягнення 3% річних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції вірно визначено, що після відмови від виконання своїх договірних зобов'язань з постачання пшениці у відповідача на підставі положень ст.693 ЦК України виникло грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч.1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Відповідно до вимог Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" №227/95 від 16 березня 1995 року, який прийнятий з метою нормалізації платіжної дисципліни, скорочення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності та підвищення їх відповідальності за виконання зобов'язань, зазначений платіж відповідач зобов'язаний був повернути позивачу до 25 липня 2012 року (у п'ятиденний строк з моменту зарахування на його рахунок коштів), а, як встановлено вище, сума авансового платежу 5306036,87,00 грн. повернута відповідачем позивачу лише 07 листопада 2012 року (а.с. 43).

Таким чином, відповідно до вимог ст.625 ЦК України, позов в частині стягнення 3% річних від простроченої суми, нарахованих за період з 26 липня 2012 року по 06 листопада 2012 року, що становить 45355,71 грн., задоволено господарськими судами попередніх інстанцій правомірно та підстав для скасування рішення в цій частині немає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційних скарг про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу заступника товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" залишити без задоволення.

3. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 січня 2014 року зі справи № 921/266/13-г/7 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді О. В. Попікова

С. С. Самусенко