Постанова ВГСУ від 13.04.2017 року у справі №916/1668/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Справа № 916/1668/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши касаційну скаргу Військової частини А3955на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 24.01.2017у справі№916/1668/16 Господарського суду Одеської областіза позовомЗаступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України; 2. Військової частини А3955до1. Болградської міської ради; 2. Комунального унітарного підприємства "Житловик"простягнення 12 421 грн.

за участю представників сторін від:

позивача-1: Полотняк Р.О. (дов. від 07.12.2016),

прокуратури: Грщенко М.А. (посв. №031484)

Представники позивача-2, відповідачів - 1, 2 в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А3955 звернувся з позовом до Болградської міської ради Одеської області, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь держави в особі Військової частини А3955 12 421 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору зберігання №1 від 07.10.2010, у період дії якого було скоєно крадіжку майна (резервуарів Р-25, Р-20 Р-10, Р-4), внаслідок чого було завдано збитки у заявленому до стягнення розмірі. При цьому прокурор посилався на приписи статей 22, 526, 610, 611, 623 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.08.2016, ухваленим суддею Демешин О.А., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з недоведеності належними та допустимими доказами обставин передачі спірних резервуарів на зберігання Болградській міській раді, а відтак і відсутності усіх обов'язкових складових елементів цивільного правопорушення. При цьому суд керувався приписами статей 22, 208, 218, 623, 937 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду до участі у справі у якості іншого відповідача було залучено Комунальне унітарне підприємство "Житловик".

Одеський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Мишкіної М.А. - головуючого, Будішевської Л.О., Таран С.В., постановою від 24.01.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Військова частина А3955 звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на помилковий висновок судів попередніх інстанцій щодо недоведеності передачі Болградській міській раді Одеської області спірних резервуарів. З огляду на що, на думку скаржника, суди дійшли хибного висновку про відсутність підстав для покладення відповідальності на відповідача-1 у вигляді стягнення збитків за виявлену нестачу спірного майна. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 526, 610, 611, 937 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського суду України.

Ухвалою від 03.04.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу Військової частини А3955 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.04.2017.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників позивача-1 та прокуратури, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.10.2010 між Військовою частиною А3955 (Розпорядник) та Болградською міською радою (Охоронник) було укладено договір зберігання №1, відповідно до пункту 1.1. якого Розпорядник передає, а Охоронник приймає на відповідальне зберігання резервуари Р-25, Р-20, Р-10, Р-4 згідно з актом прийому-передачі до даного договору, що є його невід'ємною частиною, які належать Міністерству оборони України на праві оперативного управління до вирішення питань їх оренди в противному випадку, які підлягають поверненню в цілісності Розпоряднику. Відповідно до пункту 2.1. договору Охоронник зобов'язаний: прийняти всі необхідні міри для забезпечення зберігання майна в належному стані в період дії цього договору; нести відповідальність за втрату або ушкодження майна Розпорядника, що знаходиться у нього, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від Розпорядника до закінчення терміну його зберігання; повернути майно Розпоряднику по першій вимозі; якщо при прийманні Охоронником майна, переданого Розпорядником, в цьому майні виявляться ушкодження або недоліки, котрі можуть бути виявлені при поверхневому огляді, Охоронник зобов'язаний повідомити Розпорядника. Якщо Охоронник своєчасно не повідомить Розпорядника, він несе відповідальність за збитки, спричинені такими ушкодженнями; Охоронник не має права надавати в оренду та користуватись майном. Згідно із пунктом 3.1. договору Розпорядник зобов'язаний: надати Охороннику майно в день підписання цього договору; Розпорядник має право у будь-який час вимагати у Охоронника повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні; здійснювати контроль за виконанням Охоронником своїх обов'язків по цьому договору. Охоронник несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення Розпоряднику. У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини Охоронник повинен за свій рахунок повернути Розпоряднику рівну кількість аналогічного майна у належному стані (пункт 4.2. договору). Відповідно до пункту 6.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2013. Звертаючись до суду з позовом, прокурор стверджував про порушення Болградською міською радою Одеської області договірних зобов'язань щодо здійснення охорони резервуарів, та скоєних у зв'язку із цим крадіжок, внаслідок чого Військовій частині А3955 було завдано збитків. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону, заявлені в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А3955 до Болградської міської ради Одеської області про стягнення на користь держави в особі Військової частини А3955 12 421 грн. збитків. Відтак, предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності передбачених законодавством підстав для застосування відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних Військової частини А3955 збитків. За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому розмір збитків має бути підтверджений документально. За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками. Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини. Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій визнали недоведеними обставини втрати Болградською міськрадою спірних резервуарів. При цьому суди надали оцінку наявному у матеріалах справи акту прийому-передачі від 07.10.2010 та визнали його неналежним доказом прийняття Болградською міськрадою спірних резервуарів на зберігання. Окрім цього, судами також було надано оцінку постанові начальника Болградського РВ ГУМВС України в Одеській області про відмову у відкриті кримінальної справи від 23.03.2012, відповідно до якої, під час перевірки не встановлено фактичне місцезнаходження резервуарів, вказаних у звернені командуючого Військовою частиною А3955, за відсутністю схеми або інших документів, що підтверджують розташування резервуарів на АЗС 89-го військового містечка. За таких обставин, установивши відсутність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.