ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року № 908/4211/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В.за участі представників: позивача: відповідача: Денисюк О.С. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізького державного підприємства "Радіоприлад"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03 листопада 2015 р.у справі№ 908/4211/15за позовомЗапорізького державного підприємства "Радіоприлад" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька міська енергетична компанія"про виконання обов'язку в натуріВСТАНОВИВ:

У липні 2015 р. позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про виконання обов'язку в натурі шляхом зобов'язання останнього виконати обов'язок зі списання заборгованості у розмірі 626 683,72 грн. відповідно до Закону України від 06.09.2012р. №5213-VI "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку"

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.09.2015р. (суддя Черкаський В.І.) позов задоволено. Зобов'язано ТОВ "Запорізька міська енергетична компанія" м.Запоріжжя виконати обов'язок із списання заборгованості Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" у розмірі 626 683,72грн. відповідно до вимог Закону України від 06.09.2012р. №5213-VI "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку"

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2015 р.(головуючий - Радіонова О.О., судді - Бойченко К.І., Попков Д.О.) рішення Господарського суду Запорізької області від 07.09.2015р. скасовано та постановлено нове, яким у позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2015 р, залишивши в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 07.09.2015р.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 29.12.2010р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром", на підставі п.1 якої утворений Державний концерн "Укроборонпром" з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком, в перелік яких з урахуванням змін, передбачених постановою КМУ від 06.04.2011р. № 374 "Про внесення змін до постанови КМУ від 29.12.2010р. № 1221", увійшло Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад".

23.07.2007р. Господарським судом Запорізької області постановлено рішення у справі №26/367/06-6/142/07, яким стягнуто з Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" на користь ТОВ "Запорізька міська енергетична компанія" суму основного боргу за теплову енергію в розмірі 1 034 010,06 грн., витрати зі сплати держмита у сумі 10 340,10 грн. та інформаційно-технічне забезпечення у сумі 118 грн. (а.с.19-21).

21.03.2008р. цим же судом винесена ухвала, якою затверджено мирову угоду на стадії виконання рішення суду від 23.07.2007р. (а.с.22-24).

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.07.2007р. позивачем виконано частково, станом на 01.09.2012р. заборгованість Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" перед ТОВ "Запорізька міська енергетична компанія" за теплову енергію становить 626 683,72грн., яка є непогашеною станом на 30.10.2012р.

У зв'язку з прийняттям Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" №5213 - VІ від 06.09.2012р. позивач направив на адресу відповідача вимогу від 05.03.2013р. №131-515 щодо виконання вимог закону та підписання актів звіряння розрахунків в межах процедури списання (а.с.16).

Відповідач листом від 16.11.2012р. № 93 повідомив, що заборгованість за природний газ в ТОВ "ЗМЕК" відсутня, тому акти звіряння підприємством не будуть підписані. Для погашення заборгованості у сумі 626 683,72 грн. відповідач пропонував виконати мирову угоду, ініціатором якої був позивач та провести взаємозалік на суму 464 148,86грн., яка є заборгованістю за оренду майна перед ЗДП "Радіоприлад", а решту заборгованості у сумі 162 534,86 грн. перерахувати ТОВ "ЗМЕК" на поточний рахунок (а.с.15).

У зв'язку з непідписанням актів звіряння, позивач звернувся до суду вимогами до відповідача про зобов'язання виконати обов'язок зі списання заборгованості у розмірі 626 683,72грн. відповідно до Закону України від 06.09.2012р. №5213-VI "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", посилаючись на те, що його інтереси порушені внаслідок безпідставної відмови відповідача у підписанні актів звіряння розрахунків, і, як наслідок, списанні заборгованості.

Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" №5213 - VІ від 06.09.2012 (далі - Закон № 5213) визначає комплекс економічних заходів, спрямованих на вирішення питань заборгованості та забезпечення стабільного розвитку державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які включені до складу Державного концерну "Укроборонпром".

Пунктами 1, 4, 5 частини 1 статті 2 цього Закону передбачено, що на умовах, визначених цією статтею, підлягають списанню:

- заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за теплову енергію і природний газ та послуги з його транспортування перед підприємствами, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірніми компаніями (підприємствами), яка обліковувалася станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом;

- заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам оборонно-промислового комплексу на заборгованість за природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію, електричну енергію та надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 1 вересня 2012 року і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом;

- заборгованість підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, перед суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, в межах сум, списаних учасникам процедури списання - підприємствам оборонно-промислового комплексу, яка виникла станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Частина 2 статті 2 Закону № 5213 встановлює такий порядок списання заборгованості.

Для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник підприємств як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів (п.2 ч.2 ст. 2 Закону № 5213);

списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню (п.3.ч.2 ст. 2 Закону № 5213);

датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання (п.4 ч.2 ст. 2 Закону № 5213).

Пунктом 3 частини 2 статті 2 Закону № 5213 визначено, що списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню.

Пунктом 2 ст. 4 Закону № 5213 передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства оборонно-промислового комплексу, включені до складу Державного концерну "Укроборонпром" станом на дату набрання чинності цим Законом.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до Закону № 5213 порядок списання заборгованості належить до компетенції комісії з питань списання заборгованості, позивач у обґрунтування заявлених вимог послався на п.4 ч. 1 ст. 2 Закону № 5213, за приписами якої підлягає списанню заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотка річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам оборонно-промислового комплексу на заборгованість за природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію, електричну енергію та надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 1 вересня 2012 року і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом, а за рішенням господарського суду Запорізької області від 23.07.2007р. по справі № 26/367/06-6/142/07 стягненню підлягає сума основного боргу у сумі 1 034 010,06 грн., а крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 27.08.2013р. по справі №908/2025/13, залишеним в силі і вищестоящими судами, було відмовлено у позові прокурора в інтересах позивача про зобов'язання відповідача підписати та оформити належним чином акти звіряння розрахунків із заборгованості за теплову енергію у зв'язку з обранням неналежного способу захисту.

Проте, погодитися з такими висновками суду неможливо з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідна комісія позивачем була створена за наказом від 01.11.2012 р. № 400(а.с.38-39) і акт звіряння надсилався відповідачу (а.с.11-12).

Проте, віднесення до її компетенції визначення порядку списання заборгованості не свідчить про те, що вимоги про списання заборгованості за наявності спору з цього питання між учасниками процедури списання не можуть бути предметом судового розгляду, враховуючи вимоги статті 124 Конституції України про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відмова в позові з підстав обрання неналежного способу захисту порушених прав не позбавляє особу можливості звернутися до суду за захистом тих же прав іншим способом, що і було зроблено позивачем.

При цьому слід звернути увагу на те, що положеннями абзацу другого частини другої статті 16 ЦК України, зокрема, передбачено можливість захисту прав та інтересів у спосіб, встановлений законом або договором.

Вимога про списання заборгованості належить позивачу на підставі Закону № 5213- VІ відповідає положенням статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України, оскільки такий спосіб захисту прямо передбачений Законом.

Слід зазначити, що відповідно до позовної заяви позивач обгрунтовує свої вимоги Законом № 5213- VІ в цілому, який передбачає списання як основної заборгованості, так і з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотка річних та індекс інфляції), а тому доводи апеляційного господарського суду в цій частині не грунтуються на матеріалах справи.

За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не можна визнати законною і обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Разом з тим не можна залишити в силі і рішення суду першої інстанції, який задовольнив позов, оскільки ним в порушення вимог ст. 43 ГПК України не були з'ясовані усі істотні обставини справи, від наявності чи відсутності яких залежить правильне вирішення спору.

Зокрема, в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення комісії позивача з питань списання заборгованості, яким було вирішено списану спірну суму заборгованості за теплову енергію та акт звіряння, який направлявся відповідачу, не перевірені на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку доводи відповідача про неможливість списання заборгованості позивача у зв'язку з відсутністю у ТОВ "Запорізька міська енергетична компанія" заборгованості за спожитий природній газ перед суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу та не з'ясовано чи можливо, виходячи з вимог Закону № 5213- VІ, списання заборгованості підприємства оборонно-промислового комплексу за спожиту теплову енергію при відсутності у суб'єкта господарювання, що постачав теплову енергію, заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" та її дочірніми компаніями (підприємствами) заборгованості за природний газ.

Отже, рішення місцевого господарського суду також підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого постановити законне та обгрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 07 вересня 2015 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03 листопада 2015 року у справі за № 908/4211/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий, суддя П. ГончарукСуддя І. КондратоваСуддя Л. Стратієнко