Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року Справа № 915/302/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогачза участю представників:позивачаГерман О.С. - довіреність від 28.02.2014 р.відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ракитянської Л.А. на постановувід 16.09.2014 р. Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 915/302/14 господарського суду Миколаївської областіза позовомФізичної особи - підприємця Ракитянської Л.А.до - Южноукраїнської міської ради Миколаївської області; - Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області; - Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської областіпростягнення авансу у сумі 31 867,00 грн. В С Т А Н О В И В :

У березні 2014 р. ФОП Ракитянська Л.А. звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до Южноукраїнської міської ради про стягнення 31 867,00 грн. авансу обґрунтовуючи доводи позовної заяви тим, що на виконання рішення Южноукраїнської міської ради № 1218 від 24.12.2009 р., яким надано згоду на продаж земельної ділянки позивачу та укладеного між сторонами договору від 17.03.2011 р. про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки, позивачем згідно квитанції від 17.03.2011 р. було оплачено аванс за земельну ділянку у розмірі 31 867,00 грн., однак договір купівлі - продажу земельної ділянки з вини відповідача не укладений, а неодноразові звернення позивача про повернення коштів відповідачем залишені без задоволення, що стало підставою для звернення до суду.

У відзиві на позовну заяву Южноукраїнська міська рада просила відмовити у її задоволенні вказуючи на вжиття міською радою всіх заходів, передбачених чинним законодавством, направлених на реалізацію позивачем його права на придбання земельної ділянки, а затримка процедури оформлення необхідних документів відбувається не з вини Южноукраїнської міської ради.

При цьому, відповідач зазначав, що ні умовами укладеного між сторонами договору від 17.03.2011 р. про оплату авансового внеску, ні приписами чинного законодавства не встановлений строк, протягом якого повинна бути проведена процедура продажу земельної ділянки, а вимагаючи повернення авансу позивач відмовляється від подальшого укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки, що відповідно до частини 8 статті 128 Земельного кодексу України та умов договору від 17.03.2011 р. свідчить про неможливість повернення авансу у разі відмови покупця від укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.03.2014 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, а ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.04.2014 р. Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області залучено до участі у справі в якості іншого відповідача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.05.2014 р. (суддя Олейняш Е.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що заявою від 05.02.14 р. про повернення авансу в розмірі 31 867 грн. позивач фактично висловила відмову від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, в той час, як згідно з пунктом 9 договору від 17.03.2011 р., у разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, кошти сплачені покупцем в рахунок авансового внеску не повертаються.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку щодо здійснення радою заходів, які передбачені чинним законодавством України та направлені на реалізацію позивачем його права на придбання зазначеної земельної ділянки, зазначивши також, що умовами договору на оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки від 17.03.11 р. не встановлено строків для виконання зобов'язання, як й не передбачені такі строки законодавством, яке регулює спірні правовідносини.

За апеляційною скаргою ФОП Ракитянської Л.А. Одеський апеляційний господарський суд порушив провадження та ухвалою від 29.07.2014 р. залучив до участі у справі в якості іншого відповідача Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Миколаївської області.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 р. (судді: Мишкіна М.А., Будішевська Л.О., Бєляновський В.В.) рішення господарського суду Миколаївської області від 15.05.2014 р. залишено без змін з тих же підстав.

ФОП Ракитянська Л.А. подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає помилковим висновок судів стосовно того, що листом від 05.02.2014 р. позивач висловила відмову від укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки, оскільки Южноукраїнська міська рада не направляла, а позивач не отримувала пропозицію укласти договір купівлі - продажу земельної ділянки, не відмовлялась від його підписання та не відкликала своєї згоди на його укладення висловленої ще у 2009 році, тобто, на думку скаржника, лист від 05.02.2014 р. не є відмовою від укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки, а фактично є вимогою про розірвання договору про сплату авансового платежу, направленою у зв'язку із не проведенням міською радою експертної оцінки земельної ділянки та не здійсненням міською радою жодних дій, спрямованих на укладення договору купівлі - продажу.

Заявник касаційної скарги вважає, що суди попередніх інстанцій, в порушення приписів статей 4-7, 32, 34, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України, не витребували у відповідача доказів направлення позивачу пропозиції про укладення договору купівлі - продажу та доказів відмои позивача від укладення цього договору, дійшовши помилкового висновку на підставі неналежного доказу - листа позивача від 05.02.2014 р., отже суди не встановили чи пропонувала міська рада позивачу договір купівлі - продажу земельної ділянки.

Заявник касаційної скарги зазначає, що дійшовши висновку про те, що договором про оплату авансового внеску не встановлено строків для укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки, суди не застосували аналогію закону, передбачену статтею 8 Цивільного кодексу України та не застосували статті 530, 663 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Здійснюючи судовий розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції були встановлені наступні обставини:

- 08.12.2009 р. ФОП Ракитянською Л.А. подано до Южноукраїнської міськради заяву про надання згоди на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,0442 га, що знаходиться за адресою: м. Южноукраїнськ, вул.Дружби Народів, 31-Д, із цільовим призначенням земельної ділянки - комерційне використання, у якій заявником зазначено, зокрема, про погодження, в порядку частини 2 статті 128 Земельного кодексу України, на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки в розмірі (а.с. 26);

- 24.12.2009 р. Южноукраїнською міськрадою прийнято рішення № 1218, яким надано згоду на продаж земельної ділянки ФОП Ракитянській Л.А. для комерційного використання під розміщення та обслуговування торгівельного павільйону по вул. Дружби Народів, 31-Д. Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 цього рішення доручено Управлінню розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради підготувати проект договору з ФОП Ракитянською Л.А. на оплату авансового внеску в розмірі 20% вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки та виступити замовником експертної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 27).

Судами встановлено, що 17.03.2011 р. між Южноукраїнською міськрадою (Сторона-1) та ФОП Ракитянською Л.А. (Сторона-2) було укладено договір на оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки, пунктом 1 якого визначено, що предметом цього договору є порядок та розмір сплати ФОП Ракитянською Л.А. авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки площею 0,0442га, що розташована за адресою: м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 31-Д, цільове призначення ділянки - землі житлової та громадської забудови, функція використання - комерційне використання, яку має намір придбати ФОП Ракитянська Л.А., а також порядок використання коштів, сплачених в рахунок авансового внеску (а.с. 8).

Відповідно до пункту 2 договору від 17.03.2011 р., Сторона -1 - Южноукраїнська міськрада замовляє роботу з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у пункті 1 цього договору, що проводиться організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт.

У разі укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, ціна земельної ділянки визначається з урахуванням її експертної грошової оцінки (пункт 3 договору).

Пунктом 5 договору передбачено, що згідно довідки № 69, виданої відділом Держкомзему у м. Южноукраїнську від 20.01.2011 р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору складає 159 336, 58 грн.

Згідно з пунктами 6 та 7 договору від 17.03.2011 р. авансовий внесок становить 20% вартості нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в пункті 5, а саме 31 867, 00 грн., який протягом 3 днів з моменту укладення цього договору сплачується ФОП Ракитянською Л.А. на розрахунковий рахунок Южноукраїнській міськраді, за реквізитами, визначеними у цьому договорі.

У пункті 9 договору сторони передбачили, що у разі відмови від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, кошти сплачені покупцем в рахунок авансового внеску не повертаються.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 17.03.2011 р. згідно квитанції № 37 ФОП Ракитянською Л.А. до місцевого бюджету м. Южноукраїнська сплачено авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки у розмірі 31 867,00 грн. (а.с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ФОП Ракитянської Л.А. про стягнення 31 867,00 грн. авансу, з посиланням на те, що отримавши у грудні 2009 року рішення Южноукраїнської міської ради № 1218 від 24.12.2009 р., яким надано згоду на продаж земельної ділянки позивачу та сплативши 17.03.2011 р. авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки згідно укладеного між сторонами договору від 17.03.2011 р., договір купівлі - продажу земельної ділянки станом на березень 2014 року з вини відповідача не укладений.

За приписами частини 3 статті 128 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору про оплату авансового внеску від 17.03.2011 р.) громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови (частина 3 цієї норми).

Відповідно до частини 6 статті 128 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору про оплату авансового внеску від 17.03.2011 р.) рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Частиною 8 вказаної норми передбачено, що ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідно до пункту 2.2 рішення Южноукраїнської міської ради № 1218 від 24.12.2009 р. доручено Управлінню розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради виступити замовником експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Судами також встановлено, що розпорядженням Южноукраїнського міського голови № 171-р від 03.06.2011 р. "Про утворення робочої групи з проведення конкурсного відбору суб'єктів оціночної діяльності в сфері оцінки земель та виконавців робіт із землеустрою та затвердження її складу" було утворено робочу групу з проведення конкурсного відбору суб'єктів оціночної діяльності в сфері оцінки земель та виконавців робіт із землеустрою та затверджено її склад.

28.07.2011 р. між Виконкомом Южноукраїнської міськради та ФОП Гринишак Н.І. було укладено договір № 126 на виконання робіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки на території міста Южнокраїнська, предметом якого є виконання робіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 0,0442 га, яка розташована за адресою м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 31-Д, з метою визначення її вартості для продажу, на підставі якого було надано висновок експерта про експертну оцінку земельної ділянки, яка становить 85 696 грн.

В результаті рецензування звіту, листами виконавчого комітету Южноукраїнської міськради від 12.10.2011 р. вих. № 3489/02-09-24 та від 09.02.2012 р. вих. №500/01-15/27 звіти було направлено на доопрацювання.

27.03.2012 р. ФОП Гринишак Н. І. на адресу виконкому Южноукраїнської міської ради надіслано Звіт та коректурний аркуш щодо усунення зауважень, викладених у рецензіях ПП "Форікс-Н" на звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок. Проте, як встановлено судами, даний Звіт втратив свою чинність 03.08.2012 р.

Судами також встановлено, що 30.05.2013 р. Южноукраїнською міськрадою було прийнято рішення № 941 "Про виконання рішень Южноукраїнської міської ради щодо здійснення продажу земельних ділянок", яким доручено відділу земельних відносин та екології Южноукраїнської міськради оголосити конкурс на відбір суб'єктів оціночної діяльності та виступити замовником експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради було оголошено конкурс з відбору суб'єктів оціночної діяльності в сфері оцінки земель та виконавців робіт із землеустрою (оголошення у газеті "Контракт" випуск № 92(2687) від 13.11.2013 р., випуск № 104(2699) від 15.12.2013 р., випуск № 10(2711) від 12.02.2014 р., проте, ці конкурси були визнані такими, що не відбулись з причин, зазначених у відповідних протоколах № 1 від 29.11.2013 р., № 2 від 04.12.2013 р., № 3 від 16.01.2014 р. та № 4 від 04.03.2014 р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 13.12.2013 р. та 13.01.2014 р. ФОП Ракитянська Л.А. зверталась до міської ради із заявами, в яких просила надати інформацію про дату викупу нею земельної ділянки, у відповідь на які міською радою листом від 17.01.2014 р. повідомлено про неможливість надання інформації щодо остаточної дати викупу позивачем земельної ділянки (а.с. 10, 12).

05.02.2014 р. ФОП Ракитянська Л.А. подала заяву, у якій посилаючись на укладення 28.07.2011 р. виконавчим комітетом з ФОП Гринишак Н. І. договору на проведення експертної оцінки земельної ділянки та втрати чинності виготовленого звіту з вини міської ради та неможливістю надання будь - якої інформації з приводу дати викупу земельної ділянки, просила повернути авансовий внесок у розмірі 31 867 грн. (а.с. 11).

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Право власності на землю гарантується (частина 2 статті 1 вказаного Кодексу).

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

За приписами пунктів 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Статтею 47 цього Закону передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання та здійснюють контроль за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина 1 статті 74 Закону).

Відповідно до частини 6 статті 128 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору про оплату авансового внеску від 17.03.2011 р.) рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частинами 3, 4 вказаної норми передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 цього Кодексу).

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту.

Здійснюючи судовий розгляд справи та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з посиланням на вчинення міською радою дій на виконання своїх зобов'язань за умовами пункту 2 договору від 17.03.2011 р. шляхом прийняття розпорядження № 171-р від 03.06.2011, укладення з суб'єктом підприємницької діяльності договору на виконання робіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки та оголошення 13.11.2013 р., 15.12.2013 р. та 12.02.2014 р. конкурсу з відбору суб'єктів оціночної діяльності в сфері оцінки земель та виконавців робіт із землеустрою, а також з підстав не визначення у договорі про оплату авансового внеску строку для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, судами першої та апеляційної інстанції не взяті до уваги доводи позивача стосовно прийняття міською радою рішення № 1218 від 24.12.2009 р., яким надано згоду на продаж земельної ділянки ФОП Ракитянській Л.А., яким також доручено Управлінню розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради виступити замовником експертної грошової оцінки земельної ділянки, яке згідно із частиною 6 статті 128 Земельного кодексу України є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки та яке станом на час подання позову у березні 2014 року не виконано, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, які є складовими елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Крім того, вказавши на те, що поданням 05.02.2014 р. заяви до міськради про повернення авансового внеску позивач фактично висловила відмову від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, що у відповідності до пункту 9 договору від 17.03.2011 р. унеможливлює повернення коштів, сплачених покупцем в рахунок авансового внеску за земельну ділянку, судами першої та апеляційної інстанції залишені поза увагою доводи позивача про обставини, які стали підставою для звернення позивача до суду, зокрема, неодноразові звернення останнього до міської ради про надання інформації стосовно дати викупу земельної ділянки та неможливість надання такої інформації продавцем земельної ділянки - міською радою, що, як зазначав позивач, не свідчить про його відмову як покупця від укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки, а відтак і неможливості повернення сплачених у 2011 році коштів внаслідок зволікання продавця від укладення відповідної угоди.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 р. у справі № 915/302/14 та рішення господарського суду Миколаївської області від 15.05.2014 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Касаційну скаргу задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач