Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року Справа № 917/320/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційноїскаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 та рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2015 у справігосподарського суду Полтавської області №917/320/15 за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПолтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" простягнення 34 586,28грн.

за участі представників сторін:

від позивача - Мельник В.В.,

від відповідача - Міняйло Г.Ю.,

У С Т А Н О В И В:

25.09.2013 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (покупець) було укладено договір №75-ТЕ(Р)-24 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений продавцем на митну територію України, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця протягом трьох банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі газу.

На виконання своїх зобов'язань по договору, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня-серпня 2013 року поставили Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Полтаватеплоенерго", а останні прийняли природний газ в обсязі 62 831,21тис. куб. м. на загальну суму 82 258 620,18грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Підприємство у порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений природний газ, його вартість сплачували з простроченням.

02.10.2014 між сторонами у справі та іншими учасниками правовідносин було укладено договір №569/30 "Про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет на 2014 рік".

Предметом договору №569/30 є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 №30.

За умовами договору №569/30 сторони дійшли згоди погасити заборгованість підприємства перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за договором №75-ТЕ(Р)-24 у розмірі 30 057 120,06грн. за рахунок коштів субвенції з Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 10.2 договору №569/30 сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору №75-ТЕ(Р)-24 купівлі-продажу природного газу.

Пунктом 15 договору №569/30 сторони визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмету договору.

15.10.2014 у відповідності до договору №569/30 підприємство свої зобов'язання за договором купівлі-продажу №75-ТЕ(Р)-24 виконало, перерахувавши ПАТ "НАК "Нафтогаз України" грошові кошти у сумі 30 057 120,06грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.10.2014 №8.

Незважаючи на підписання зазначеного договору та погашення підприємством заборгованості за спожитий природний газ, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулися до суду з позовною заявою про стягнення з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 34 586,28грн. 3-х % річних, нарахованих на суму боргу у період з 02.10.2014 по 15.10.2014, тобто з моменту підписання договору №569/30 і до моменту фактичного отримання грошових коштів.

23.04.2015 рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Тимощенко О.М.), залишеним без змін 04.06.2014 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Істоміна О.А., Білецька А.М., Гребенюк Н.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи ухвалені у справі постанову та рішення, попередні судові інстанції зазначали про відсутність підстав для застосування ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки грошові зобов'язання відповідача були виконані у відповідності з договором про організацію взаєморозрахунків №569/30 від 02.10.2014, що виключає можливість нарахування 3% річних на суму боргу.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалися на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 34 586,28грн. 3-х % річних, мотивуючи наявністю підстав для їх нарахування у зв'язку з існуванням на той момент заборгованості відповідача перед позивачем.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Вирішуючи справу по суті, попередні судові інстанції виходили з того, що уклавши 02.10.2014 договір про організацію взаєморозрахунків №569/30, сторони цим самим змінили строк виконання грошового зобов'язання за первісним договором купівлі-продажу №75-ТЕ(Р)-24.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Зазначений Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (п. 1.1 Порядку).

Відповідно до п.4 Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Учасниками розрахунків є територіальні органи Казначейства; Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські у м. Києві та Севастополі фінансові управління, фінансові управління районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій чи структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад (далі - місцеві фінансові органи); надавачі послуг; Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії (далі - енергопостачальники); державне підприємство "Енергоринок"; державне підприємство "НЕК "Укренерго"; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції; державне підприємство "Вугілля України"; вугледобувні підприємства; Держрезерв. Учасниками розрахунків можуть бути підприємства, установи, організації та інші суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

Проаналізувавши положення Порядку та умов, зміст договору про організацію взаєморозрахунків, та норми законодавства, зокрема, ст.ст.610, 614, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, попередні судові інстанції обґрунтовано відхилили вимоги позивача про стягнення з відповідача 34 586,28грн. 3% річних, оскільки договором про організацію взаєморозрахунків передбачалося не лише надання державою коштів на погашення вказаної заборгованості, але й змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу.

Так, за змістом підпунктів 2, 3 пункту 10 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, перерахувати кошти наступній стороні.

Договір набув чинності і державою профінансовано погашення заборгованості у сумі 30 057 120,06грн. Договір не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог.

Беручи до уваги те, що відповідачем було перераховано грошові кошти у терміни, встановлені договором про організацію взаєморозрахунків, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки строки виконання грошового зобов'язання порушено не було.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 та рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2015 у справі №917/320/15 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя Л.В. Ковтонюк