ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 926/1478/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В. - головуючого, Ємельянова А.С., Карабаня В.Я.за участю представників: від позивача: від відповідача: розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 р.у справі№ 926/1478/14 господарського суду Чернівецької областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6доЧернівецької митниці Державної фіскальної служби Українипростягнення штрафуВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.11.2015 р. (суддя Проскурняк О.Г.) в задоволенні позову про стягнення штрафу в сумі 133 000,80 грн. відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що твердження позивача про не прибуття відповідача на склад для отримання товару за вимогою від 11.04.2014 року № 24-70-05-16/01/2925 без поважних причин є безпідставним, оскільки позивач листом від 14.04.2014 року повідомив відповідача про відмову в розірванні договору та про притримання майна переданого на зберігання. Також, місцевий господарський суд зазначає, що позивачем не доведено наявність вини відповідача в неотриманні майна переданого на зберігання, оскільки 19.05.2014 року листом № 24-70-03-02/01/3908 відповідач звернувся до позивача щодо готовності 29.05.2014 року отримати майно згідно акту приймання-передачі, проте такого акту підписано не було. Акт приймання-передачі, укладений 10.12.2014 свідчить про те, що сторони погодили подальше зберігання майна за договором.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 р. (судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г. Г.) рішення господарського суду Чернівецької області від 12.11.2015 р. залишено без зміни.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 в касаційній скарзі просить постанову та рішення господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, позов задовольнити.

Судом не було застосовано ст.ст. 526, 546, 549, 938, 948 ЦК України, ст. 230 ГК України, не враховано ст. 35 ГПК України, оскільки не взято до уваги встановлений факт порушення договірних зобов'язань рішенням господарського суду Чернівецької області від 27.07.2015 р. № 926/603/14, обставини неналежного виконання поклажодавцем (відповідачем) обов'язку забрати майно, передане на зберігання позивачу.

Оскільки відповідачем порушено умови договору зберігання № 50 від 16.01.2014 р., тому він повинен нести відповідальність у вигляді штрафних санкцій, як передбачено п. 4.3 договору.

Чернівецька митниця Державної фіскальної служби України у відзиві доводи скарги заперечує, як безпідставні, договірні відносини між сторонами завершені поверненням майна зі зберігання та повним розрахунком, тому просить оскаржувані судові рішення та постанову залишити без зміни, а скаргу без задоволення.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, за участю представників сторін, які взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ФОП ОСОБА_7 23.10.2013 передано на зберігання Чернівецькій митниці Міндоходів по уніфікованій митній квитанції МД-1 серія КВ № 601534 ввезеного ним на митну територію товар, не оформлений у митному режимі: м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш) тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавався, що знаходиться на 21 палетті, у зв'язку із тим, що в нього відсутні кошти для сплати митних платежів.

Вказаний товар за своїми товарними характеристиками підлягає зберіганню при температурі - 18 градусів по Цельсію. Одночасно ФОП ОСОБА_7 було запропоновано приміщення, яке відповідає вимогам зберігання даного виду товару (холодильна камера) по АДРЕСА_1, яке раніше було складом тимчасового зберігання закритого типу та власник складу ФОП ОСОБА_6 може прийняти даний товар на відповідальне зберігання, що підтверджується заявою від 17.10.2013 р.

Згідно пункту 4 статті 239 Митного кодексу України товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі органу доходів і зборів, за рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов'язки, можуть передаватися органами доходів і зборів на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі органу доходів і зборів.

Зберігатися такі товари на складі митного органу можуть протягом 90 днів (частина 1 статті 240 Митного кодексу України).

У зв'язку із відсутністю у Чернівецької митниці ДФС приміщення (холодильної камери), яке б забезпечувало зберігання товару з відповідною температурою, Чернівецька митниця ДФС прийняла рішення №40800/0058 від 23.10.2013 про створення зони митного контролю в приміщенні площею 25,55 кв. м. (холодильна камера) на складі, де прийнято на зберігання майно, який належить ФОП ОСОБА_6 та розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26421139 від 12.02.2009 р. ОСОБА_6 є власником нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_1.

Також, судами встановлено, що внаслідок надання Чернівецькою митницею ДФС дозволу на розміщення товару на складі митного органу та створення тимчасової зони митного контролю між ФОП ОСОБА_6 та Чернівецькою митницею ДФС укладено договір зберігання № 310 від 23.10.2013 р. за умовами якого Чернівецька митниця ДФС передає ФОП ОСОБА_6, а остання приймає на зберігання з 23.10.2013 р. до моменту звернення Чернівецької митниці ДФС включно та зобов'язується повернути Чернівецькій митниці ДФС у схоронності майно, передане на зберігання згідно акту приймання-передачі майна. Право власності на майно до підприємства не переходить. Майно не може бути задіяне в господарському обороті підприємства або бути передане ним третім особам.

Пунктом 2.1.8 договору зберігання № 310 визначено, що ФОП ОСОБА_6 повертає майно Чернівецькій митниці ДФС повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 1-го дня з дня одержання такої вимоги. За п. 2.1.9 договору ФОП ОСОБА_6 повертає майно повністю після припинення договору.

Відповідач сплачує на рахунок ФОП ОСОБА_6 кошти за зберігання майна вказаного в пункті 1.1 цього договору з розрахунку 4 533,39 грн. за 17 календарних днів зберігання (п. 3.1).

Згідно з п. 4.3 договору за невиконання умов договору, які не пов'язані з грошовими розрахунками, винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні штраф 120% вартості майна, зданого на зберігання.

Відповідно до п. 7.4 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання.

На виконання умов договору, підписано акт приймання-передачі № 26 від 23.10.2013р., згідно з яким, представник Чернівецької митниці ДФС - Довгань Валентина Іванівна передала, а представник ОСОБА_9 - ОСОБА_10 прийняв майно на зберігання. Майно, що передавалось визначене графою "Перелік майна" в акті приймання-передачі майна, а саме: "м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш), тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавалося, харчові добавки - відсутні, чиста вага - 21145 кг, 1 680 поліблоків, призначення для виробничих потреб".

В силу частини 3 статті 35 ГПК України обставини, що встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 27.07.2015 в справі №926/603/14 за позовом Чернівецької митниці ДФС до ФОП ОСОБА_6 про розірвання договору, повернення майна та сплату штрафу встановлено, що майно митниці за договором № 310 від 23.10.2013 року не поверталося, а продовжувало перебувати на зберіганні відповідно до новоукладеного договору зберігання № 50 від 16.01.2014 року із наступними змінами та доповненнями до нього, що свідчить про продовження договірних відносин зберігання.

Таким чином, договір зберігання № 310 від 23.10.2013 року виконаний лише в частині проведення розрахунку за зберігання по 31.12.2013 р., однак майно продовжувало зберігатися без повернення власнику за умовами Договору від 16.01.2014 № 50, без складення нового акта приймання-передачі майна.

Відповідно до умов договору зберігання № 50 від 16.01.2014 р. (далі договір) Чернівецька митниця ДФС передає ФОП ОСОБА_6, а остання приймає на зберігання з 01.01.2014 до моменту звернення Чернівецької митниці ДФС включно та зобов'язується повернути Чернівецькій митниці ДФС у схоронності майно, передане на зберігання згідно акту приймання-передачі майна. Право власності на майно до підприємства не переходить. Майно не може бути задіяне в господарському обороті підприємства або бути передане ним третім особам.

Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Пунктом 2.1.8 договору зберігання № 50 визначено, що ФОП ОСОБА_6 повертає майно Чернівецькій митниці ДФС повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 1-го дня з дня одержання такої вимоги. За п. 2.1.9 договору ФОП ОСОБА_6 повертає майно повністю після припинення договору.

Чернівецька митниця ДФС сплачує на рахунок ФОП ОСОБА_6 кошти за зберігання майна вказаного в пункті 1.1 цього договору з розрахунку 8 533,44 грн. за 32 календарних днів зберігання (п. 3.1). Згідно з п. 4.3 договору за невиконання умов договору, які не пов'язані з грошовими розрахунками, винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні штраф 120% вартості майна, зданого на зберігання.

Відповідно до п. 7.4 договір набирає чинності з 01.01.2014 і діє до повного його виконання.

Згідно з частиною 1 статті 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Частиною 1 статті 946 ЦК України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Із частин 1, 2 статті 549 ЦК України випливає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В постанові Верховного Суду України від 18.02.2014 у справі № 3-2гс14, висловлено правову позицію, згідно з якою, штраф - це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (статті 546, 549 ЦК України), який має допоміжний (акцесорний) стосовно основного зобов'язання характер.

Отже, обов'язковою умовою стягнення штрафу є невиконання або неналежне виконання умов договору.

За змістом пунктів 1.1., 2.2.1. договору передання товару однією стороною (поклажодавцем) другій стороні (зберігачу), і повернення вказаного товару зберігачем поклажодавцеві у схоронності підтверджується актом приймання-передачі.

Отже, сторони в договорі визначили акт приймання-передачі виконаних робіт суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, а тому договір як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягав застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 ЦК України. (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 08.04.2014 у справі № № 3-7гс14).

З матеріалів справи вбачається, що майно передане на зберігання відповідача повернуте позивачу, про що свідчить акт приймання передачі майна від 10.12.2014 р.

17.12.2014 р. позивач платіжним дорученням № 369 оплатив послуги по зберіганню майна в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із укладених між сторонами змін та доповнень № 561 від 10.12.2014 р. до договору зберігання № 50 від 16.01.2014 вбачається, що сторони домовилися змінити пункт 3.1 договору та викласти в наступній редакції: "Чернівецька митниця ДФС сплачує на рахунок підприємства кошти за зберігання майна вказаного в пункті 1.1 цього договору з розрахунку 92 001,15 грн. за 345 календарних днів зберігання".

З вищевикладеного слідує висновок, що сторони домовились про збільшення ціни договору з 8 533,44 грн. за 32 календарні дні зберігання до 92 001,15 грн. за 345 календарних днів зберігання. Відтак, відбулось продовження строку дії договору зберігання № 50 від 16.01.2014 р. до 10.12.2014 р. та пропорційне збільшення ціни договору за рахунок збільшення терміну зберігання.

Отже, договір зберігання № 50 від 16.01.2014 р. діяв з 16.01.2014 р. по 10.12.2014 р.

Враховуючи, що договірні відносини між сторонами були продовжені до 10.12.2014, доводи про те, що Чернівецька митниця ДФС до 29.05.2014 не виконала свій обов'язок забрати товар, що залишений на зберігання є безпідставними.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, твердження скаржника про порушення норм матеріального і процесуального права відхиляються, оскільки правильності правових висновків господарських судів не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 12.11.2015 р. у справі № 926/1478/14 господарського суду Чернівецької області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя Є.Чернов

судді А.Ємельянов

В.Карабань