Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 915/1624/14

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Сибіги О.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановувід 24.02.2015Одеського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Миколаївської області № 915/1624/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Обласного комунального підприємства "Миколаївобленерго"простягнення 11235162,61грн,за участю представників: позивача - Пронюк В.Я.відповідача -Савицька О.Е.ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2014 (суддя Семенчук Н.О.) у справі №915/1624/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Головея В.М., суддів Савицького Я.Ф., Шевченко В.В.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Обласного комунального підприємства "Миколаївобленерго" (далі - відповідач) в частині стягнення 134323,92грн інфляційних втрат, 452243,93грн 3% річних, 1258944,04грн пені та 1366088,35грн 7%штрафу. Провадження у справі в частині стягнення 8023562,37грн суми основного боргу припинено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Позивач з рішенням та постановою у справі в частині відмови в позові не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 530, 549-552, 559, 611, 625, 635 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що оскільки розрахунок неустойки, 3% річних та інфляційних втрат здійснено ним до моменту укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, то такі суми підлягають стягненню з відповідача, адже дія вищевказаних договорів не поширюється на відносини, які виникли до моменту їх укладення.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові акти залишити без змін як такі, що є законними та обґрунтованими.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 12.05.2015 №03-05/728, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Глос О.І., для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 03.09.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Обласним комунальним підприємством "Миколаївобленерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/219-ТЕ-22, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору); газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (п.1.2 договору); продавець передає покупцеві з 01.09.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 32918,0 м3 (п.2.1 договору); приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу (п. 3.3 договору); ціна за 1000 м3 природного газу всього з ПДВ становить 1309,20грн (п.5.2 договору); оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газ,. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору); у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (п. 7.2. договору); цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 вересня 2012 року діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач у період з жовтня по грудень 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 34765597,84грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які без претензій підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого природного газу виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 26742035,47грн, у зв'язку з чим заборгованість відповідача склала 8023562,37грн. Стягнення цієї суми основного боргу з нарахуванням на неї 134323,92грн інфляційних втрат, 452243,93грн 3% річних, 1258944,04грн пені та 1366088,35грн 7%штрафу є предметом даного позову, вимоги якого обґрунтовані приписами ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 7.2 договору від 03.09.2012 №12/219-ТЕ-22.

Між тим, 03.10.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Миколаївській області, Департаментом фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, Управлінням житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів Миколаївської міської ради, Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, Обласним комунальним підприємством "Миколаївоблтеплоенерго", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договори №593/30 та №595/30 про організацію взаєморозрахунків, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14, пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30 (п. 1 договорів); Обласне комунальне підприємство "Миколаївобленерго" перераховує на рахунок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" кошти в сумі 1351340,00грн, у тому числі ПДВ 225223,33грн, за договором №595/30, та 6672222,37грн, у тому числі ПДВ 1112037,06грн, за договором №593/30, для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 03.09.2012 №12/219-ТЕ-22 за 2012 рік (п.8 договорів); сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договорів (п.п. 2 п. 11 договорів).

На виконання умов договорів про організацію взаєморозрахунків від 03.10.2014 відповідач 10.10.2014 платіжними дорученням №1240 та №1242 перерахував позивачеві кошти в сумі 1351340,00грн та 6672222,37грн відповідно, внаслідок чого провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості місцевим господарським судом припинено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України з-за відсутності предмету спору.

Колегія суддів враховує, що судові акти у справі в частині стягнення основної заборгованості позивачем не оскаржуються.

Вирішуючи спір у справі в частині вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 134323,92грн, 3% річних в розмірі 452243,93грн, пені в розмірі 1258944,04грн та 7%штрафу в розмірі 1366088,35грн, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором купівлі-продажу від 03.09.2012 №12/219-ТЕ-22, у зв'язку з чим, встановивши також дотримання відповідачем строків розрахунків, визначених умовами договорів від 03.10.2014 про організацію взаєморозрахунків, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Попередні судові інстанції дійшли вірних висновків, що, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу від 03.09.2012 №12/219-ТЕ-22.

При цьому, позивач, в порушення п.п.2 п.11 договорів про організацію взаєморозрахунків №593/30 та №595/30 від 03.10.2014, направив 03.10.2014 цей позов б/н, б/д, який надійшов до господарського суду Миколаївської області 06.10.2014, з вимогами про стягнення з відповідача як основної заборгованості, так і нарахованих на неї сум неустойки, інфляційних втрат і 3% річних за неналежне виконання умов договору купівлі - продажу природного газу №12/219-ТЕ - 22 від 03.09.2012.

Втім, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 договору купівлі-продажу від 03.09.2012 №12/219-ТЕ-22, стягнення 3% річних та інфляційних втрат, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, які були укладені на день подання позову і діяли на момент розгляду справи та відповідно до пунктів 16 яких сторони засвідчили, що після виконання цих договорів вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предметів договорів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі №5011-35/1272-2012-42/527-2012).

Відтак, враховуючи встановлення судами факту сплати відповідачем на користь позивача грошових коштів на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків в загальній сумі 8023562,37грн в порядку та в строки, передбачені умовами цих договорів, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 134323,92грн, 3% річних в розмірі 452243,93грн, пені в розмірі 1258944,04грн та 7%штрафу в розмірі 1366088,35грн задоволенню не підлягають.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 у справі Господарського суду Миколаївської області № 915/1624/14 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.М. Сибіга