ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 908/1441/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Дроботової Т.Б., Рогач Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фермерського господарства "Овен"на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 20.01.2017у справі Господарського суду№ 908/1441/15-г Запорізької областіза позовомЕнергодарської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах: 1) Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області, 2) Великознамянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької областідофермерського господарства "Овен"простягнення 67 938,11 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Суходольський С.М., посв. від 02.02.2016 № 041032;позивача-1: не з'явились;позивача-2: не з'явились;відповідача: Дененко В.О., договір від 29.03.2016;

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Кам'янсько-Дніпровський міжрайонний прокурор Запорізької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області та Великознамянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просив стягнути з фермерського господарства "Овен" (далі - Господарство) заборгованість за користування земельною ділянкою за договором емфітевзису від 08.01.2009 у розмірі 67 938,11 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 (колегія суддя: Корсун В.Л., Науменко А.О., Смірнов О.Г.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Господарства на користь Великознамянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області 67 938,11 грн. заборгованості за користування земельною ділянкою за договором емфітевзису від 08.01.2009.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 Господарство звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2017 (колегія суддів: Малашкевич С.А., Агапов О.Л., Мартюхіна Н.О.) апеляційну скаргу Господарства на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 повернуто скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з тим, що судовий збір сплачено у меншому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством.

Господарство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2017 та відкрити апеляційне провадження по справі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Господарство обґрунтовує тим, що апеляційним судом порушено вимоги ст. ст. 9, 58 Конституції України, ст. ст. 22, 109 ГПК України та ст. 6 Європейської Конвенції з захисту прав людини і основних свобод, зокрема, доводи касаційної скарги зводяться до того, що скаржнику апеляційним господарським судом вчинено перешкоди в доступі до судочинства і права на справедливий суд.

Інші особи не скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Господарства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акта, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом другої інстанцій норм процесуального права при прийнятті ухвали, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Господарства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 8 частини другої ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В силу приписів частини першої ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 94 ГПК України, якою встановлено форму і зміст апеляційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Порядок повернення апеляційної скарги судом регламентується ст. 97 ГПК України, яка містить вичерпний перелік підстав, які тягнуть за собою повернення апеляційної скарги.

Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності з 01.11.2011 (зі змінами та доповненнями).

Згідно з п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги, зокрема, на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у даній справі) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є заборгованість у розмірі 67 938,11 грн. за користування земельною ділянкою за договором емфітевзису від 08.01.2009, відтак спір у даній справі є майновим, а ціна позову становить 67 938,11 грн.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у даній справі) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату з першого січня у місячному розмірі - 1 218 грн.

Донецьким апеляційним господарським судом вірно встановлено, що на момент подання позову розмір судового збору при поданні позовної заяви складав 1,5 розміри мінімальної заробітної плати та становив 1 827,00 грн., оскільки 2 % від ціни позову у даній справі (1 368,76 грн.) є меншим від мінімально встановленої законодавством ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру (1 827,00 грн.).

Таким чином, виходячи з вищенаведених положень законодавства, при зверненні до суду з апеляційною скаргою Господарство мало сплатити судовий збір в розмірі 2 009,70 грн. (1 827,00 х 110 % = 2 009,70).

З оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду від 20.01.2017 та наявних матеріалів справи вбачається, що Господарством при зверненні з апеляційною скаргою було сплачено судовий збір у розмірі 1 760,00 грн., тобто у меншому розмірі, ніж встановлено діючим законодавством.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи, що Господарством до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, апеляційним господарським судом правомірно було повернуто апеляційну скаргу без розгляду з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Крім того Господарством не враховано, що згідно частини 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно, про що зазначено і в ухвалі Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2017. Отже, Господарство не було позбавлено можливості повторно звернутись з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції після усунення обставин, які стали підставою для повернення скарги останнього.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок апеляційного суду про наявність фактичних та правових підстав для повернення апеляційної скарги без розгляду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Доводи касаційної скарги наведених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не впливають на них.

Так, посилання скаржника у касаційній скарзі на необхідність вирішення питання щодо прийняття до провадження апеляційної скарги судом виключно у судовому засіданні не узгоджуються з положеннями чинного процесуального законодавства та є безпідставними.

Доводи скаржника щодо порушень судом апеляційної інстанції, при застосуванні законодавства правил чинності нормативних актів у часі, не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, у зв'язку із чим також відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Окрім того, касаційні вимоги Господарства щодо порушення судом касаційної інстанції апеляційного провадження не узгоджуються з правами суду касаційної інстанції, визначеними розділом XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" ГПК України та апріорі не можуть бути задоволені судом.

Інші доводи Господарства, викладені у касаційній скарзі також не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на них. Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що більшість доводів Господарства зводяться до довільного тлумачення норм законодавства та не можуть бути прийняті до уваги судом.

Враховуючи викладене, підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2017 не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 та 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Овен" залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2017 у справі № 908/1441/15-г Господарського суду Запорізької області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Т.Б. Дроботова

Суддя Л.І. Рогач