ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 904/3166/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2017у справі№ 904/3166/16 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" допублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачадержавне підприємство "Донецька залізниця"простягнення штрафу

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 129 085,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2016 у справі № 904/3166/16 було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державне підприємство "Донецька залізниця".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 904/3166/16, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 3 823,20 грн - штрафу, 57,31 грн - витрат по сплаті судового збору; у задоволенні позову в частині стягнення 125 262,60 грн штрафу відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2016 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 125 262,60 грн штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 3 823,20 грн, суди попередніх інстанцій виходили з обставин, щодо прострочення відповідачем строку доставки вантажу за накладною №32932725 від 16.08.2015 на три доби та щодо визнання останнім відповідного порушення за результатами розгляду претензії позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, відповідно до залізничних накладних №№ 32931545, 32932725, 53470738, 32871360, 32909517, 53293726, 53293841, 53293825, 53293775, 53324950, 53324968, 53379145, 53443404, 53466355, 53476800 в серпні 2015 року відповідач здійснив перевезення вантажу на адресу позивача.

Відповідно до статті 307 ГК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 41 Статуту залізниць України встановлено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з п. 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200км.

Згідно з пунктом 2.1 Правил, обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Ст.116 Статуту залізниць України передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Судами правомірно встановлено, що прострочення відповідачем доставки вантажу за накладною №32932725 від 16.08.2015 на 3 доби, було підставою для нарахування позивачем штрафу в сумі 3 823,20 грн.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 3 823,20 грн

Відмовляючи у задоволенні стягнення штрафу в сумі 125 262,60 грн, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, зазначили, що розкредитування перевізних документів за іншими накладними, вказаними у позовній заяві здійснено позивачем у термін понад добу після вивезення вантажу згідно з датами та часом, зазначеними в графі 53 накладних і такі обставини, відповідно до ст.116 Статуту залізниць України, звільняють залізницю від сплати штрафу, а також, що позивачем невірно розрахований штраф в сумі 8 561,10 грн за накладною №32871360, оскільки врахована загальна сума провізної плати за основним документом, між тим має враховуватися провізна плата лише за вагон №67905307.

Колегія суддів погоджується із вищевказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів).

Згідно з п. 2 вказаних Правил, крім повідомлення про прибуття вантажу начальник станції зобов'язаний повідомити одержувача про час подачі вагонів під вивантаження не пізніше ніж за 2 години до подачі. За угодою між одержувачем і станцією подача може здійснюватися і без попереднього повідомлення. Реєстрація повідомлень про прибуття і подавання вагонів здійснюється станцією в електронному або паперовому вигляді. Реєстрація повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження у паперовому вигляді здійснюється у книзі повідомлень за встановленою формою (додаток 7 до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року за № 165/3458). Порядок і терміни повідомлення про подачу вагонів на під'їзні колії передбачаються в договорах про експлуатацію під'їзних колій (договорах про подачу та забирання вагонів).

Пунктом 10 Правил визначено, що при подаванні вагонів під вивантаження засобами вантажоодержувача на місця загального користування, передача їх провадиться безпосередньо на місцях вивантаження і засвідчується підписами представників станції і одержувача в пам'ятці про подавання/забирання вагонів. При подаванні вагонів на під'їзні колії передача їх провадиться в місцях, установлених договорами про подавання й забирання вагонів або договорами про експлуатацію під'їзної колії, і засвідчується підписами представників станції й одержувача в пам'ятці про подавання/забирання вагонів.

Судами попередніх інстанцій та матеріалами справи встановлено, за накладними №№ 32931545 від 16.08.2015; 32881849 від 17.08.2015; 32909517 від 14.08.2015; 53293726, 53293841, 53293825, 53293775, 53324950, 53324968, 53379145, 53443404, 53466355, 53476800 від 14.08.2015; 53470738 від 09.08.2015 розкредитування перевізних документів здійснено позивачем у термін більше ніж через добу після одержання повідомлення про прибуття вантажів.

Викладені положення ст. 116 Статуту залізниць України звільняють залізницю від сплати штрафу, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитував перевізні документи на вантаж, що прибув.

Колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що зазначені обставини звільняють відповідача від обов'язку сплати штрафу за вищевказаними накладними.

Також, колегія суддів погоджується з висновком попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено, в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України, прострочення доставки вантажів у вагонах №№67856351, 67610980 (кількість днів прострочення, тощо).

Колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу за прострочення доставки вантажів в сумі 125 262,60 грн.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2017, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 904/3166/16 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова Судді: І. Вовк Л. Стратієнко