Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Справа № 4/52-10-1797

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року за скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області у справі № 4/52-10-1797 господарського суду Одеської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" про стягнення суми,

за участю представників:

Заявника: не з'явився,

ВДВС: не з'явився,

Стягувача: не з'явився,

Боржника: Шевцова Т.М., дов. № 142 від 26.12.2013 року.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (далі - ТОВ "Інфокс", Позивач, Стягувач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" (далі - ВАТ "Укртранснафта", Відповідач, Боржник), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про стягнення 43530866,82 грн. основного боргу, 28738851,32 грн. інфляційних втрат, 4576107,64 грн. відсотків річних і 27820699,91 грн. збитків через сплату відсотків за користування кредитами в період з 01.07.2007 року по 31.12.2010 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.03.2011 року позовні вимоги ТОВ "Інфокс" задоволено у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 року рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2011 року у справі № 4/52-10-1797 змінено і викладено його резолютивну частину в редакції про задоволення позову частково та стягнення з ВАТ "Укртранснафта" на користь ТОВ "Інфокс" 43530866,82 грн. основного боргу, 28738851,32 грн. інфляційних втрат, 4576107,64 грн. відсотків річних, 87061,64 грн. штрафу, 18727,20 грн. державного мита і 173,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позову, відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2011 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 року залишено без змін.

На виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 року господарським судом Одеської області 05.05.2011 року було видано наказ № 4/52-10-1797, який надійшов для виконання до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби (далі - ВДВС), постановою якого від 25.08.2011 року було відкрито виконавче провадження і Боржника зобов'язано протягом семи днів з моменту винесення даної постанови самостійно виконати рішення суду.

У зв'язку з невиконанням Боржником судового рішення добровільно ВДВС було винесено постанову від 05.12.2011 року про стягнення з Боржника виконавчого збору у розмірі 7695178,79 грн., а 12.11.2013 року - постанову про відкриття відповідного виконавчого провадження.

У грудні 2013 року ПАТ "Укртранснафта" подало до господарського суду Одеської області, в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаргу на дії ВДВС, у якій просило, з урахуванням заяви про уточненняскарги, визнати дії ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження 12.11.2013 року ВП № 40692489 неправомірними, а також визнати такою, що не підлягає виконанню, постанову цього ж органу від 05.12.2011 року, б/н, про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2014 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року, скаргу ПАТ "Укртранснафта", з урахуванням його заяви від 22.02.2014 року, на дії ВДВС, поданої в порядку ст. 1212 ГПК України, задоволено частково - визнано дії ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження 12.11.2013 року ВП № 40692489 неправомірними. В задоволенні решти скарги, відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (далі - Управління, Заявник), посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема ст. 1212 ГПК України, ст.ст. 17, 19-23, 25, 28 Закону України "Про виконавче провадженням" (далі - ЗУ "Про виконавче провадженням"), просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні скарги ПАТ "Укртранснафта" на дії ВДВС.

Перед розглядом касаційної скарги по суті ТОВ "Інфокс" подало до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів було розглянуто та відхилено, як безпідставне.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "Укртранснафта", вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 року про стягнення з ВАТ "Укртранснафта" на користь ТОВ "Інфокс" 43530866,82 грн. основного боргу, 28738851,32 грн. інфляційних втрат, 4576107,64 грн. відсотків річних, 87061,64 грн. штрафу, 18727,20 грн. державного мита і 173,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, яка набрала законної сили, господарським судом Одеської області 05.05.2011 року було видано відповідний наказ № 4/52-10-1797, який надійшов для виконання до ВДВС, постановою якого від 25.08.2011 року було відкрито виконавче провадження і Боржника зобов'язано протягом семи днів з моменту винесення даної постанови самостійно виконати рішення суду.

Через невиконання Боржником в добровільному порядку судового рішення у визначений строк, ВДВС розпочав процедуру його примусового виконання, а 05.12.2011 року виніс постанову про стягнення з Боржника виконавчого збору у розмірі 7695178,79 грн., на підставі якої 12.11.2013 року - і постанову про відкриття відповідного виконавчого провадження

Звертаючись до господарського суду зі скаргою на дії ВДВС, в порядку ст. 1212 ГПК України, Боржник просив, з урахуванням поданих уточнень, визнати дії вказаного органу щодо відкриття 12.11.2013 року виконавчого провадження ВП №40692489 неправомірними та визнати такою, що не підлягає виконанню, постанову ВДВС від 05.12.2011 року, б/н, про стягнення виконавчого збору, з посиланням, зокрема на положення ст.ст. 17, 18, 22, 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження", п. 4.16.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5 і те, що виконавчий документ - наказ господарського суду № 4/52-10-1797 від 05.05.2011 року постановою ВДВС ВП № 28803756 від 07.10.2013 року було повернуто Стягувачу без виконання, а також на те, що постанова про стягнення виконавчого збору не містить усіх необхідних реквізитів виконавчого документа, тоді як строк пред'явлення до виконання виконавчого документа було пропущено.

У зв'язку з цим, згідно положень ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 17 згаданого Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору, у виконавчому документі зазначається: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб-платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому, згідно п. 6 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження", державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону.

З огляду на таке, суд апеляційної інстанції, з посиланням на приписи ст.ст. 18, 26 ЗУ "Про виконавче провадження", встановивши при цьому, що постанова ВДВС від 05.12.2011 року про стягнення з Боржника виконавчого збору не відповідає у повній мірі вимогам вказаного Закону, а тому дії державного виконавця з приводу виконання вказаної постанови є неправомірними, дійшов висновку обґрунтованість висновків суду першої інстанції про визнання неправомірними дій ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору та задоволення скарги ПАТ "Укртранснафта" у цій частині вимог останнього.

Щодо іншої частини вимог Боржника - про визнання постанови ВДВС від 05.12.2011 року такою, що не підлягає виконанню, то апеляційний господарський суд також погодився з висновками суду першої інстанції - про відмову у задоволенні цієї вимоги, з огляду на те, що нормами ГПК України не передбачено такого способу захисту порушеного права.

Вказані висновки суду першої та апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому підстав для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року у справі № 4/52-10-1797 - без змін.

Головуючий суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Мамонтова О.М.