Постанова ВГСУ від 11.04.2017 року у справі №907/327/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 907/327/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Малетича М.М., Шевчук С.Р.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2017у справі№ 907/327/16господарського судуЗакарпатської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз"простягнення суми 12 291 923 грн. 07 коп.,за участю представників: від позивача: Сороколіт Є.М.від відповідача: Замкова М.О.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2017 ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2017 прийнято до провадження касаційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючого, Малетича М.М., Шевчук С.Р.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" про стягнення 12 291 923,07 грн., з яких: 8 835 350,23 грн. пені, 753 079,89 грн. 3 % річних, 2 703 492,95 грн. інфляційних втрат.

Позов мотивовано тим, що на підставі укладеного між сторонами договору №13-236-Н від 04.01.2013 про купівлю-продаж природного газу, позивач передав у власність відповідачу протягом січня 2013 року - червня 2015 року природний газ у обсязі 1 250 148,002 тис. м3 на загальну суму 790 428 790,88 грн.

Відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати поставленого природного газу виконав із порушенням встановленого договором строку виконання. У зв`язку з цим, посилаючись на умови п.п. 7.1, 7.2 договору та положення ст.625 ЦК України, позивач провів нарахування пені, 3% річних та інфляційних за прострочення платежів.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 15.09.2016 у справі №907/327/16 (судді: Кривка В.П. - головуючий, Ремецькі О.Ф., Йосипчук О.С.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що розрахунок за поставлений з січня 2013 року по червень 2015 року природний газ на загальну суму 91 506 822,14 грн. відбувся у порядку та строки, передбачені Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, а тому відсутні правові підстави для застосування санкцій в цій частині, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що сторони узгодили такий порядок проведення розрахунків, відповідно до якого відповідач не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, має надати позивачу належно оформлений акт приймання-передачі, а позивач не пізніше 8-го числа повинен повернути відповідачу один примірник оригіналу акта приймання передачі. Лише за умови повернення акту, відповідач (до 20-го числа) мав здійснити остаточний розрахунок за фактично переданий газ.

Місцевий господарський суд вказав, що невиконання позивачем свого обов`язку з повернення підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою актів приймання - передачі унеможливлювало здійснення відповідачем повної оплати за поставлений газ, оскільки саме в актах приймання - передачі сторони зазначають точний обсяг поставленого газу та суму, що підлягає до сплати.

3. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 (судді: Бонк Т.Б. - головуючий, Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, позов задоволено повністю, у задоволенні клопотання про зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання рішення відмовлено.

Апеляційний господарський суд вказав на помилковість висновків місцевого господарського суду щодо неможливості здійснити оплату відповідачем до повернення актів прийманні-передачі від позивача. Суд дійшов висновку, що несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України, а тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов`язку у встановлений термін сплатити вартість фактично поставленого природного газу.

Крім того, апеляційний господарський суд врахував, що розрахунок за поставлений природний газ за період з січня 2013 року по червень 2015 року частково відбувся у порядку та строки, передбачені Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції, що, підписавши Спільні протокольні рішення, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором №13-236-Н, а саме, щодо тих сум заборгованості, які становили предмет їх регулювання, а отже відсутні підстави для застосування в цій частині санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд, вказав на правильність здійснених позивачем розрахунків, та на те, що до сум заборгованості не включалися проплати, проведені на підставі Спільних протокольних рішень, прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 8835350,23 грн. пені, 753079,89 грн. 3% річних, 2703492,95 грн. інфляційних нарахувань.

Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, суд зазначив, що відповідач не зазначив особливого характеру обставин та не навів виняткових випадків, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

Щодо клопотання про зменшення пені, суд вказав на його не вмотивованість.

4. Підстави, з яких оскаржено постанову апеляційного господарського суду

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз", не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 530, 692 ЦК України, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Скаржник вказує, що сторони у договорі встановили строк оплати саме після прийняття товаророзпорядчих документів на товар, тобто, визначили акт приймання-передачі суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин.

Протягом 2013, 2014, 2015 років сторони частково проводили розрахунки по договору купівлі-продажу природного газу №13-236-Н на підставі Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови КМУ №20 від 11.01.2005. Спільні протокольні рішення за вказаним договором підписано на загальну суму 91 506 822,14 грн. та проведено відповідні оплати.

За доводами скаржника, апеляційним господарським судом не було враховано, що доданий до позовної заяви розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань здійснено і на суми, на які підписано Спільні протокольні рішення.

Також позивачем помилково було нараховано інфляційні втрати за період з 20-го числа кожного місяця, оскільки якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

При цьому, судом апеляційної інстанції безпідставно стягнуто нараховану пеню за період до 20.07.2016 з огляду на положення п.7.2 договору та додаткової угоди №9 від 19.06.2015.

Відповідачем було здійснено контррозрахунок штрафних санкцій та надано його до суду апеляційної інстанції. Проте апеляційний господарський суд не взяв його до уваги та не аргументував мотивів його відхилення.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

04.01.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як продавцем та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" як покупцем укладено договір купівлі-продажу №13-236-Н купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ виключно для подальшої реалізації населенню, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Протягом 2013-2015 років сторонами укладались додаткові угоди до договору №13-234-В, якими змінювались ціна газу, строки дії договору та порядок розрахунків.

За п.3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.6.1 договору зі змінами, внесеними додатковою угодою №4, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Згідно п.п.7.1, 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України. У разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору покупець зобов`язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу протягом січня 2013 року - вересня 2015 року природний газ у обсязі 1 250 148,002 тис. м3 на загальну суму 790 428 790,88 грн., що підтверджується узгодженими позивачем та доданими до матеріалів справи актами приймання - передачі природного газу за вказаний період.

Покупцем проведено повну оплату за відпущений природній газ за спірний період станом на момент звернення до суду з даним позовом, проте, за твердженнями позивача, з порушенням строків оплати.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 №20 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Департаментом фінансів Закарпатської ОДА, ПАТ "Закарпатгаз" та ПАТ НАК Нафтогаз України у спірний період підписано Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків та проведені відповідні оплати на загальну суму 91 506 822,14 грн. за отриманий відповідачем згідно договору №13-236-Н від 04.01.2013 природній газ.

Умовами Спільних протокольних рішень змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу № 13-236-Н від 04.01.2013.

На виконання Спільних протокольних рішень відповідач перерахував позивачу кошти на загальну суму 91 506 822,14 грн. в погашення заборгованості за поставлений за спірний період природний газ по договору купівлі-продажу №13-236-Н від 04.01.2013.

Відповідачем власними коштами в порядку встановленому договором купівлі-продажу природного газу №13-326-Н сплачено позивачу 698 921 968,74 грн. з порушенням умов п.6.1 договору.

Суди встановили, що розрахунок за поставлений природний газ за період з січня 2013 року по червень 2015 року частково відбувся у порядку та строки, передбачені Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із укладеного між сторонами договору, умови щодо актів приймання-передачі природного газу розміщено у розділі 3 "Порядок та умови передачі газу".

За п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Отже, з наведених положень договору вбачається, що передбачений п.3.3 акт є документом, що фіксує остаточний обсяг переданого газу та підставою для розрахунків між сторонами.

Проте, сам порядок розрахунків у імперативному порядку встановлено у п.6.1 договору розділу 6 "Порядок та умови проведення розрахунків".

Зазначений розділ договору не містить умови, що оплата поставленого газу здійснюється лише після підписання акту.

З огляду на викладене, касаційна інстанція погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що затримка в оформленні актів приймання-передачі газу не може бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки п.6.1 договору не пов`язує обов`язок оплатити отриманий газ з їх підписанням. Наявність актів є обов`язковою умовою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки апеляційного господарського суду передчасними з огляду на наступне.

Господарськими судами обох інстанцій встановлено, що розрахунок за поставлений природний газ за період з січня 2013 року по червень 2015 року частково відбувся у порядку та строки, передбачені Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до ст.7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

За механізмом взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеним Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим Постановою КМУ №20 від 11.01.2005, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави шляхом прийняття, зокрема, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, Постанову КМУ №20 від 11.01.2005.

Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Оформлення та підписання в конкретному випадку Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків слід вважати елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права.

Для застосування санкцій, передбачених договором та наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, за зобов`язаннями, які компенсує держава, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених сторонами Спільними протокольними рішеннями.

Апеляційний господарський суд, правильно вказав, що, підписавши Спільні протокольні рішення, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за поставлений за договором №13-236-Н природний газ, а отже відсутні підстави для застосування санкцій в цій частині, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

При цьому апеляційний господарський суд припустився порушень норм процесуального права щодо всебічного та повного розгляду всіх обставин та дослідження доказів у справі.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Господарським судом апеляційної інстанції не досліджено в повній мірі обґрунтованості та не перевірено арифметичну правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних, з вирахуванням сум, які сплачено за Спільними протокольними рішеннями.

Скаржник стверджує, що проведений позивачем розрахунок здійснений в тому числі і на суми, на які підписано Спільні протокольні рішення, що підтверджується здійсненим відповідачем контррозрахунком.

Апеляційним господарським судом не спростовано посилань відповідача на неправильність розрахунків позивача, не надано оцінки контррозрахунку, який наявний у матеріалах справи.

Крім того, судом застосовано положення п.7.2 договору без урахування внесених додатковою угодою №3 від 31.12.2013 змін.

Судом апеляційної інстанції невмотивовано відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені, не перевірено при цьому доводи та не досліджено докази щодо тяжкого фінансового стану відповідача.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувану постанову апеляційного господарського суду прийнято із неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи та з недотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим є правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи не дають касаційній інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у цій справі підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

При новому розгляді цієї справи апеляційному господарському суду слід взяти до уваги вищевикладене, повно та об`єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити підстави позову, правову природу заявлених у позовній заяві сум, при визначенні обсягу грошових зобов`язань, перевірити вмотивованість позовних вимог з урахуванням сплачених за Спільними протокольними рішеннями сум компенсації за рахунок державного бюджету.

В залежності від встановлених обставин апеляційному господарському суду належить прийняти законне, мотивоване і справедливе рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України