Постанова ВГСУ від 11.04.2017 року у справі №5/62

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 5/62

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Панова І.Ю.,розглянувшикасаційні скарги Прокуратури міста Києва та Національного банку України, на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року,та рішенняГосподарського суду міста Києва від 11 січня 2011 року,у справі№ 5/62,за позовомНаціонального банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області (м. Київ),доПриватного підприємства "Маркос" (м. Київ), Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "С-Профіт ЛТД" (S-PROFIT PRIVATE LIMITED COMPANY) (London, United Kingdom),третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (м. Суми),прозвернення стягнення на предмет іпотеки,та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Маркос" (м. Київ), доНаціонального банку України (м. Київ),провизнання іпотечного договору припиненим, в зв'язку з банкрутством, за участюПрокуратури міста Києва,- в судове засідання з'явились:від Національного Банку України: Кривенко С.Г. - представник (довіреність від 17.11.2016 року);від Генеральної прокуратури України: Збарих С.М. - прокурор відділу (№ 028728 від 05.09.2014 року);представники інших учасників судового провадження не з'явились;

в с т а н о в и в :

Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області (далі за текстом - Національний банк України) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Маркос" (далі за текстом - ПП "Маркос") про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.03.2009 року. В обґрунтування заявлених вимог Національний банк України послався на ст. ст. 23, 33, 35, 39 Закону України "Про іпотеку" та ст. 590 ЦК України. Зокрема, позивач вказував, що ПП "Маркос" набувши у власність від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" (далі за текстом - ТзОВ "Стайєр") предмет іпотеки, набуло статус іпотекодавця і має всі його права та обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. До позовної заяви, Національним банком України надані Уточнення, в яких позивач навів додаткові обставини у справі, які, на його думку, свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

У листопаді 2010 року, ПП "Маркос" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою, у якій просило визнати припиненим Іпотечний договір, зареєстрований за № 525 від 16.03.2009 року, укладений між Національним банком України та ТзОВ "Стайєр" на забезпечення Кредитного договору № 08/08/10 від 16.03.2009 року. В обґрунтування заявлених вимог ПП "Маркос" послалось на ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки Національним банком України не було заявлено вимог до ТзОВ "Стайєр" у встановленому цією статтею порядку, а відтак, згідно зі ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ці вимоги є погашеними. Поряд з цим, ПП "Маркос" вказало, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 року було затверджено Звіт ліквідатора, ТзОВ "Стайєр" ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а відтак, дія Іпотечного договору припинена з моменту припинення ТзОВ "Стайєр", а саме, з 09.08.2010 року. Крім того, ПП "Маркос" посилалось на ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та зазначало, що з моменту визнання ТзОВ "Стайєр" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури з майна (предмета іпотеки за Іпотечним договором) були зняті усі обтяження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 5/62 (суддя - Іванова Л.Б.) в задоволенні первісного позову Національного банку України відмовлено; в задоволені зустрічного позову ПП "Маркос" відмовлено; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 року у справі № 5/62.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року у справі № 5/62 апеляційну скаргу Національного банку України залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 5/62 залишено без змін; апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Маркос" припинено. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що спірне рішення прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року у справі № 5/62 (головуючий суддя - Верховець А.А., судді: Остапенко О.М., Разіна Т.І.) апеляційну скаргу Національного банку України залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 5/62 залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування спірного рішення.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, Прокуратура міста Києва звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 5/62; прийняти нове судове рішення, яким задовольнити первісний позов. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Поряд з цим, не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, Національний банк України звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 5/62 частково, в частині відмови в задоволенні первісного позову; прийняти нове судове рішення, яким позов Національного банку України до ПП "Маркос" та Компанії "С-Профіт ЛТД" про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити в повному обсязі; звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.03.2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козяриком В.М. за реєстровим № 771, для задоволення вимог Національного банку України за Кредитним договором № 08/09/10 від 16.03.2009 року у розмірі 43 384 854 грн. 90 коп., у тому числі 40 200 000 грн. 00 коп. суми кредиту, 3 143 860 грн. 25 коп. процентів за користування кредитом, 40 994 грн. 65 коп. суми пені за прострочення сплати процентів по кредиту; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для його подальшої реалізації у розмірі 43 384 854 грн. 90 коп. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.09.2016 року у справі № 5/62, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційні скарги Прокурори міста Києва та Національного банку України прийнято до провадження (об'єднано) та призначено їх (скарги) до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

За Розпорядженням Керівника апарату Вищого господарського суду України від 27.09.2016 року, на підставі Протоколу автоматичної заміни складу колегії суддів від 27.09.2016 року, у зв'язку з відпусткою судді Погребняка В.Я., для розгляду справи №5/62 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поліщук В.Ю., судді: Білошкап О.В., Удовиченко О.С.

28.09.2016 року до Вищого господарського суду України від Прокуратури міста Києва надійшли уточнення до касаційної скарги, в яких скаржник уточнив прохальну частину касаційної скарги та просив господарський суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року (в частині відмови в первісному позові) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року у справі № 5/62; прийняти нове судове рішення, яким первісний позов Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області задовольнити; в іншій частині рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 року продовжено строк вирішення спору та розгляд справи № 5/62 відкладено, згідно зі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з необхідністю належного повідомлення про розгляд справи сторони-нерезидента Компанії "С-Профіт ЛТД".

За Розпорядженням Керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/1188 від 28.03.2017 року, на підставі Протоколу автоматичної заміни складу колегії суддів від 28.03.2017 року, у зв'язку з відпусткою судді Удовиченка О.С., для розгляду справи №5/62 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поліщук В.Ю., судді: Білошкап О.В., Панова І.Ю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.03.2017 року, з метою забезпечення законних прав і інтересів усіх учасників судового провадження, розгляд справи № 5/62 відкладено на 11.04.2017 року.

Представник Національного банку України, в засіданні суду касаційної інстанції, повністю підтримала заявлені вимоги та доводи, з підстав наведених у касаційній скарзі; просила скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 5/62 частково (в частині відмови в задоволенні первісного позову); в скасованій частині прийняти нове судове рішення, яким позов Національного банку України до ПП "Маркос" та Компанії "С-Профіт ЛТД" про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити в повному обсязі. Касаційну скаргу Прокуратури міста Києва, представник Національного банку України підтримала повністю; просила її задовольнити.

Представник Генеральної прокуратури України, в судовому засіданні, повністю підтримав доводи та вимоги касаційної скарги Прокуратури міста Києва (з урахуванням уточнень, поданих 28.09.2016 року); просив господарський суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року (в частині відмови в первісному позові) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року у справі № 5/62; прийняти нове судове рішення, яким первісний позов Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області задовольнити; в іншій частині рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. При цьому, повністю підтримав вимоги касаційної скарги Національного банку України, з підстав наведених у ній.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час вирішення спору встановлено наступне.

06.02.2009 року Національний банк України та АКБ "Східно-Європейський банк" уклали Кредитний договір № 08/09 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії на 150 000 000 грн. 00 коп. на строк з 06.02.2009 року по 05.02.2010 року за ставкою 16,5 % річних (в рамках цього Договору укладаються окремі кредитні договори).

16.03.2009 року між Національним банком України та АКБ "Східно-Європейський банк" укладений Кредитний договір № 08/09/10, за умов якого Національний банк України (за текстом Кредитного договору - кредитор) надав АКБ "Східно-Європейський банк" (за текстом Кредитного договору - позичальник) кредит, в межах відкритої невідновлювальної кредитної лінії за Договором від 06.02.2009 року № 08/09, у розмірі 40 200 000 грн. 00 коп., на строк з 16.03.2009 року до 05.02.2010 року з відсотковою ставкою 16,5 % річних.

Пунктом 1.2. Кредитного договору сторони погодили, забезпечення кредиту офісно-складським комплексом літ. "А", загальною площею 6 390,0 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить майновому поручителю - ТзОВ "Стайєр" на праві власності, вартістю 93 772 712 грн. 00 коп., про що укладається Іпотечний договір.

16.03.2009 року, на виконання п. 1.2. Кредитного договору, Національний банк України та ТзОВ "Стайєр" (іпотекодавець) уклали Іпотечний договір (посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Козяриком В. М. 16.03.2009 року та зареєстровано в реєстрі за № 771), яким погодили, що вказаний договір забезпечує вимоги Національного банку України (за текстом Іпотечного договору - іпотекодержатель), які випливають з Кредитного договору, з повернення кредиту, наданого у сумі 40 200 000 грн. 00 коп. строком повернення не пізніше 05.02.2010 року, сплати процентів за користування кредитом у розмірі 16,5 % річних, сплати штрафних санкцій, передбачених Кредитним договором, а також вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження предмету іпотеки, збитків, завданих порушенням умов іпотечного договору та кредитного договору.

Згідно з п. 5.1. Іпотечного договору, предметом іпотеки є офісно-складський комплекс літ. "А", загальною площею 6 390,0 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації АКБ "Східно - Європейський банк" № 756 від 18.12.2009 року, з 21.12.2009 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації вказаного банку.

Станом на 01.10.2010 року (момент звернення з позовною заявлю) та на час розгляду справи в господарському суді АКБ "Східно-європейський банк" свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав, грошові кошти, отримані у Національного банку України, не повернув; з урахуванням простроченої заборгованості за основною сумою кредиту, нарахованих процентів та суми пені за прострочення оплати процентів по кредиту, заборгованість АКБ "Східно-Європейський банк" перед Національним банком України становить 43 384 854 грн. 90 коп.

При цьому, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 26.03.2010 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 44/209-б про банкрутство ТзОВ "Стайєр".

Постановою Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 року у справі № 44/209-б ТзОВ "Стайєр" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

29.06.2010 року ухвалою Господарського суду міста Києва було затверджено Мирову угоду у справі № 44/209-6 про банкрутство ТзОВ "Стайєр", за умов якої право власності на предмет іпотеки перейшло до ПП "Маркос".

02.08.2010 року, ухвалою Господарського суду міста Києва № 44/209-6 затверджено Звіт ліквідатора та ліквідовано банкрута - ТзОВ "Стайєр" як юридичну особу в зв'язку з банкрутством.

У жовтні 2010 року Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПП "Маркос" про звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі ст. ст. 23, 33, 35, 39 Закону України "Про іпотеку" та ст. 590 ЦК України.

У листопаді 2010 року ПП "Маркос" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою, у якій просило визнати припиненим Іпотечний договір, зареєстрований за № 525 від 16.03.2009 року, укладений між Національним банком України та ТзОВ "Стайєр" на забезпечення Кредитного договору № 08/08/10 від 16.03.2009 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 5/62 в задоволенні первісного позову Національного банку України відмовлено; в задоволені зустрічного позову ПП "Маркос" відмовлено; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 року у справі № 5/62.

Приймаючи таке судове рішення (в частині первісного позову), місцевий господарський суд виходив з того, що, з моменту прийняття ухвали Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 року у справі № 44/209-б (про затвердження ліквідаційного балансу, Звіту ліквідатора та ліквідації банкрута - ТзОВ "Стайєр") зобов'язання за Іпотечним договором вважаються припиненими.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року у справі № 44/209-б (про банкрутство ТзОВ "Стайєр") скасовано ухвали Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 року, 29.06.2010 року та 02.08.2010 року, а справу № 44/209-б направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.

При примусовому виконанні виконавчого напису нотаріусу про стягнення з ПП "Маркос" на користь ТзОВ "Інпромс" (векселедержателя простого векселя) боргу, 11.06.2012 року державним виконавцем були проведені публічні торги з реалізації арештованого майна, а саме: офісно-складський комплекс літ. "А", загальною площею 6390,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Майно було придбане фізичної особою - ОСОБА_9 за ціною 1 185 000 грн. 00 коп., яким перед тим було укладено Кредитний договір від 11.06.2012 року з Кредитної спілкою "КС Володар" на суму 1 200 000 грн. 00 коп. Вказане нерухоме майно було передано ОСОБА_9 кредитній спілці "КС Володар" в іпотеку, в забезпечення виконання Кредитного договору від 11.06.2012 року.

09.07.2012 року між Кредитною спілкою "КС Володар" і Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "С-ПРОФІТ ЛТД" був укладений Договір купівлі-продажу заставної ОСОБА_9

12.10.2012 року між ОСОБА_9 та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "С-ПРОФІТ ЛТД" укладений Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким право власності на спірне майно передано Приватній компанії з обмеженою відповідальністю "С-ПРОФІТ ЛТД".

За інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, офісно-складський комплекс літ. "А", загальною площею 6 390,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1:

з 22.06.2012 року - належав ОСОБА_9, на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів;

з 22.10.2012 року - належить на праві власності Приватній компанії з обмеженою відповідальністю "С-ПРОФІТ ЛТД", на підставі "Договору про задоволення вимог іпотекодержателя р.№ 9493 від 12.10.2012 року".

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АВ № 515809-810, станом на 07.08.2013 року), ПП "Маркос" (код 33643768), 29.08.2012 року припинено за рішенням засновників, про що внесено запис "Про припинення державної реєстрації юридичної особи ".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року у справі № 44/209-б-50/118-б, залишеною в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року, визнано Національний банк України кредитором ТзОВ "Стайєр" на суму 43 383 854 грн. 91 коп. (перша черга задоволення), зобов'язано ліквідатора ТзОВ "Стайєр" внести до Реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Національного банку України у розмірі 43 384 854 грн. 91 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2012 року у справі № 44/209-б-50/118-б ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року у справі № 44/209-б-50/118-б залишено без змін, касаційну скаргу ТзОВ "Стайєр" в особі ліквідатора - залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 року у справі № 5/62 залучено ТзОВ "Стайєр" до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Маркос"; апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 5/62 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 5/62 залишено без змін. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано, зокрема тим, що заявлені, за первісним позовом, вимоги не ґрунтуються на вимогах закону. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, апеляційний господарський суд, зокрема вказав, що позивачем за зустрічним позовом невірно обрано спосіб захисту його прав та інтересів, які, на його думку, порушено відповідачем.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2013 року у справі № 5/62 касаційну скаргу Національного банку України задоволено, касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 року у справі № 5/62 скасовано, справу № 5/62 передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду. Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України вказав, що висновок апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні Клопотання Національного банку України про заміну відповідача не ґрунтується на приписах чинного процесуального законодавства. Водночас, колегія суддів касаційної інстанції, зважаючи на залучення господарським судом апеляційної інстанції до участі у справі третьою особою ТзОВ "Стайєр", в порядку ст. 27 ГПК України, відзначила що, апеляційним господарським судом не вказано, яким чином судове рішення у цій справі може вплинути на його права та обов'язки і у чому саме полягає цей вплив, в той час як у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення у цій справі залучену особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому. Крім того, враховуючи встановлені у справі обставини, суб'єктний склад сторін спору і учасників провадження та надані ГПК України апеляційному господарському суду повноваження, колегія суддів касаційної інстанції зауважила, що апеляційному господарському суду було б доцільно з'ясувати питання щодо обставин у справі про банкрутство ТзОВ "Стайєр", пов'язаних із заявленими Національним банком України позовними вимогами, а також яким чином визнані у справі № 44/209-б-50/118-б (про банкрутство ТзОВ "Стайєр") вимоги Національного банку України до ТзОВ "Стайєр" (які ґрунтуються на Іпотечному договорі (предметом іпотеки за яким є спірне майно, про звернення стягнення на яке заявлено позов у цій справі) та віднесені до першої черги задоволення і мають бути задоволені за рахунок спірного майна, в порядку пп. а) п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на дату визнання боржника банкрутом)) та вимоги за цим позовом можуть бути задоволені за рахунок одного і того ж самого майна. Поряд з цим, Вищим господарським судом було відзначено, що, в порушення ст. 79 ГПК України, апеляційним господарським судом було передчасно поновлено провадження у цій справі, оскільки пов'язану з нею справу № 44/209-б (під час нового розгляду справі було присвоєно № 44/209-б-50/118-б) не було вирішено остаточно (ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 року, на підставі ст. 79 ГПК України, було зупинено провадження у цій справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 44/209-б) - визнані боржником вимоги кредитора мають бути задоволені у ліквідаційній процедурі за рахунок предмету іпотеки спірного майна (спірного майна, про звернення стягнення на яке заявлено позов у цій справі) у порядку встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду цієї справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 року залучено до участі у справі № 5/62 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (далі за текстом - ТзОВ "Брокінвестгруп", третя особа-2); залучено до участі у справі відповідачем за первісним позовом Приватну компанію з обмеженою відповідальністю "С-Профіт ЛТД" (далі за текстом - ПКзОВ "С-Профіт ЛТД", відповідач-2).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 року у справі № 5/62 припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Маркос" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 5/62; апеляційну скаргу Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 5/62 скасовано частково - в частині відмови у задоволенні первісного позову, прийнято в цій частині нове судове рішення, яким позов Національного банку України в особі Головного управління Нацбанку України по місту Києву та Київській області до ПП "Маркос" та ПКзОВ "С-Профіт ЛТД" про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено в повному обсязі; звернено стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.03.2009 року для задоволення вимог Національного банку України за Кредитним договором № 08/09/10 від 16.03.2009 року у розмірі 43 384 854 грн. 90 коп., у тому числі: 40 200 000 грн. 00 коп. - сума кредиту, 3 143 860 грн. 25 коп. - проценти за користування кредитом, 40 994 грн. 65 коп. - пеня за прострочення сплати процентів по кредиту; визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для його подальшої реалізації у розмірі 43 384 854 грн. 90 коп.; в решті рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 5/62 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 року у справі № 5/62 постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 року цій справі скасовано (у зв'язку з наявністю передбачених ст. 20 ГПК України підстав) та направлено справу на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.09.2015 року касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року у справі № 5/62 Господарського суду міста Києва скасовано (в частині первісного позову); справу № 5/62 Господарського суду міста Києва (в скасованій частині) передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду. При цьому, господарський суд касаційної інстанції вказав на те, що виключення апеляційним господарським судом ПКзОВ "С-Профіт ЛТД" (як відповідача-2 за первісним позовом) зі складу сторін спору, унеможливило розгляд вимог позивача за первісним позовом до цієї особи. Водночас, залучивши ПКзОВ "С-Профіт ЛТД" до участі у справі третьою особою, апеляційний господарський суд змінив процесуальний статус цієї особи без згоди на це позивача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року у справі № 5/62 апеляційну скаргу Національного банку України залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 5/62 залишено без змін.

Приймаючи оскаржену постанову, апеляційний господарський суд виходив з того, що на теперішній час провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Стайер" не припинено і фактично триває, як і не було припинено і тривало станом на момент прийняття оскарженого рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року, що, за висновками господарського апеляційного суду виключає звернення стягнення на предмет застави окремо від провадження у справі про банкрутство. При цьому, Київський апеляційний господарський суд вказав на те, що Національний банк України не обмежений у праві звернутись з заявою про перегляд рішення господарського суду, зокрема цієї постанови, за нововиявленими обставинами. Разом з тим, посилаючись на практику Верховного Суду України, господарський суд апеляційної інстанції вказав на те, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек; ліквідація третьої особи - іпотекодавця після відчуження ним предмету іпотеки не припиняє право іпотеки і не може бути підставою для припинення забезпеченого іпотекою основного зобов'язання.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, Прокуратура міста Києва (з урахуванням Уточнень до касаційної скарги) та Національний банк України (з урахуванням Заяви про виправлення описки у касаційній скарзі) звернулись з касаційними скаргами про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 5/62, з вимогою прийняти нове судове рішення, яким позов Національного банку України до ПП "Маркос" та Компанії "С-Профіт ЛТД" про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити в повному обсязі; звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.03.2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козяриком В.М. за реєстровим № 771, для задоволення вимог Національного банку України за Кредитним договором № 08/09/10 від 16.03.2009 року у розмірі 43 384 854 грн. 90 коп., у тому числі 40 200 000 грн. 00 коп. - сума кредиту, 3 143 860 грн. 25 коп. - проценти за користування кредитом, 40 994 грн. 65 коп. - пеня за прострочення сплати процентів по кредиту; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для його подальшої реалізації у розмірі 43 384 854 грн. 90 коп.

При цьому, скаржники посилаються на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України та невірне застосування вимог ст.ст. 1, 23, 33, 41 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 14, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможного боржника або визнання його банкрутом".

Задовольняючи подані Прокуратурою міста Києва та Національним банком України касаційні скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Будь-які забезпечувальні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти свою дію у разі, якщо основне зобов'язання залишилося невиконаним.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 Закону України "Про іпотеку").

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного єдиного державного реєстру. Оскільки, покладення цих ризиків на особу, яка лише видала забезпечення, відбулося за Договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме із кредитором, то всі узяті ризики слід покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника. Таким чином, лише факт ліквідації боржника не повинен припиняти обов'язку заставодавця (іпотекодавця) із несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 609 ЦК України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За приписами п. 1) ч. 1 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За таких обставин, ліквідація третьої особи - іпотекодавця, після відчуження ним предмету іпотеки, не припиняє право іпотеки і не може бути підставою для припинення забезпеченого іпотекою основного зобов'язання. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в Постанові від 24.06.2015 року у справі №907/544/14.

При цьому, факту ліквідації основного боржника за Кредитним договором № 08/09/10 від 16.03.2009 року АКБ "Східно-Європейський банк" судами не встановлено. По переконанню колегії суддів касаційної інстанції, оскільки основне зобов'язання за Кредитним договором не припинено, іпотека зберігає чинність для всіх подальших набувачів.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки апеляційного господарського суду про те, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек, а ліквідація третьої особи - іпотекодавця, після відчуження ним предмету іпотеки не припиняє право іпотеки, - законними та обґрунтованими.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення Договору іпотеки), обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень.

У разі скасування, на підставі рішення суду, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктами 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року), передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Таким чином, у разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року у справі № 44/209-б (скасовано ухвали Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 року, 29.06.2010 року та 02.08.2010 року), мала бути підставою здійснення реєстраційних дій з поновлення запису про відповідні обмеження речових прав, а саме обтяження спірного майна іпотекою.

Той факт, що вказані обмеження (обтяження іпотекою) не були відновленні у Державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові № 6-2552цс16 від 18.01.2017 року.

Таким чином, враховуючи матеріали та обставини справи (встановлені апеляційним господарським судом під час розгляду цієї справи), правомірним є висновок про збереження обтяження спірного майна іпотекою, внаслідок скасування рішень господарського суду, на підставі яких було виключено з Державного реєстру іпотек запис про відповідне обтяження та поширення, в такому випадку, цих обтяжень на подальших набувачів спірного майна, зокрема, ПКзОВ "С-Профіт ЛТД".

Частинами 1, 2 ст. 590 ЦК України встановлено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін).

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до умов Іпотечного договору від 16.03.2009 року, Національний банк України розпочав у червні 2010 року (Вимога №06-109/14047 від 21.06.2010 року, на адресу ТзОВ "Стайєр" про усунення порушень за Кредитним договором № 08/09/10 від 16.03.2009 року та звернення стягнення на предмет іпотеки), тобто до прийняття місцевим господарським судом ухвали про затвердження Звіту ліквідатора та Ліквідаційного балансу ТзОВ "Стайєр" та ліквідації його як юридичної особи (02.08.2010 року у справі № 44/209-б), яка, в подальшому, була скасована постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року у справі № 44/209-б. При цьому, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується встановленими обставинами у справі № 44/209-б(50/118б) (про банкрутство ТзОВ "Стайєр"), Національний банк України про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Стайєр" обізнаний не був, до участі у справі залучений також не був (що, до речі, стало однією з підстав скасування ухвал Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 року, 29.06.2010 року та 02.08.2010 року у справі № 44/209-б); право власності на спірне майно, під час провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Стайєр", перейшло до ПП "Маркос" (за Мировою угодою від 29.06.2010 року) без згоди Національного банку України (іпотекодержателя).

Таким чином, Національний банк України реалізував своє право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, в період коли зобов'язання, забезпечене іпотекою, належним чином не виконувалось та первісний іпотекодавець (ТзОВ "Стайєр"), як юридична особа, не був припинений (ліквідований).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Національний банк України звернувся до місцевого господарського суду у цій справі (за захистом своїх порушених прав) про звернення стягнення на майно (предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.03.2009 року) в період дії судових рішень на підставі яких право власності на спірне майно перейшло від ТзОВ "Стайєр" до ПП "Маркос" та припинення провадження у справі №44/209-б про банкрутство ТзОВ "Стайєр", у зв'язку з ліквідацією боржника, як юридичної особи (про що було внесено відповідний запис до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

В силу цього, по переконанню колегії суддів касаційної інстанції (з урахуванням встановлених обставин справи), Національний банк України належним чином та у встановленому законодавством порядку реалізував своє право на захист, шляхом звернення до місцевого господарського суду з позовом до ПП "Маркос" (як наступного набувача спірного майна) про звернення стягнення на іпотечне майно. Подальше відчуження вказаного майна та припинення ПП "Маркос" як юридичної особи (29.08.2012 року припинено за рішенням засновників, про що внесено запис "Про припинення державної реєстрації юридичної особи "), не припинило іпотеку, а також відповідні обтяження, за Іпотечним договором від 16.03.2009 року.

Виходячи з наведеного вище, враховуючи матеріали та обставини цієї справи, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що вимоги Національного банку України (про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.03.2009 року - первісний позов) підлягає задоволенню в повному обсязі, в межах цієї справи, оскільки, на момент звернення банку до місцевого господарського суду з цим позовом, провадження у справі № 44/209-б про банкрутство ТзОВ "Стайєр" було припинено з припиненням боржника як юридичною особою, а новий розгляд вказаної справи (на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року у справі № 44/209-б) здійснювався вже після прийняття оскарженого у цій справі рішення Господарського суду міста Києва (від 11.01.2011 року).

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки апеляційного господарського суду (постанова від 12.04.2016 року) про те, що триваюче (на цей час) провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Стайєр" № 44/209-б (50/118б) виключає звернення стягнення на предмет застави окремо від провадження у справі про банкрутство, - безпідставними, такими, що не ґрунтуються на матеріалах та обставинах справи.

Згідно зі ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У разі коли за результатами перевірки господарським судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення (пункт 2 статті 1119 ГПК України).

За таких підстав, постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 5/62 мають бути скасовані.

Водночас, враховуючи, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані в повному обсязі, колегія суддів касаційної інстанції вважає можливим прийняти нове судове рішення, яким повністю задовольнити позов Національного банку України (первісний позов) з підстав наведених вище.

Згідно з ч.1 ст.11111 ГПК України за наслідками розгляду касаційної скарги господарський суд касаційної інстанції приймає постанову. Пунктом 11 ч. 2 статті 11111 ГПК України встановлено, що у постанові мають бути зазначений, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення. Положеннями ст. 49 ГПК України передбачено, що витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони. Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється Вищим господарським судом відповідно до правил встановлених ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Прокуратури міста Києва та Національного банку України задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11 січня 2011 року у справі № 5/62 скасувати в частині первісного позову.

3. Прийняти нове судове рішення, яким:

" Позов Національного банку України в особі Головного управління Нацбанку України по місту Києву та Київській області до ПКзОВ "С-Профіт ЛТД" про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.03.2009 року задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.03.2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козяриком В. М. за реєстровим № 771, а саме: офісно-складський комплекс літ. «А», загальною площею 6 390,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, - для задоволення вимог Національного банку України за Кредитним договором № 08/09/10 від 16.03.2009 року в розмірі 43 384 854 грн. 90 коп. (сорок три мільйони триста вісімдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири гривні дев'яносто копійок), у тому числі: 40 200 000 грн. 00 коп. (сорок мільйонів двісті тисяч) - сума кредиту; 3 143 860 грн. 25 коп. (три мільйони сто сорок три тисячі вісімсот шістдесят гривень двадцять п'ять копійок) - проценти за користування кредитом; 40 994 грн. 65 коп. (сорок тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) - пеня за прострочення сплати процентів по кредиту.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки - офісно-складського комплексу літ. «А», загальною площею 6 390,0 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною для його подальшої реалізації у сумі 43 384 854 грн. 90 коп. (сорок три мільйони триста вісімдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири гривні дев'яносто копійок).

Припинити провадження у справі № 5/62 за позовом Національного банку України в особі Головного управління Нацбанку України по місту Києву та Київській області до ПП "Маркос" про звернення стягнення на предмет іпотеки (у зв'язку з припинення юридичної особи за рішенням засновників).

Стягнути з Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "С-Профіт ЛТД" (S-PROFIT PRIVATE LIMITED COMPANY) (OFFICE 11, 43 BEDFORD STREET, LONDON, UNITED KINGDOM, WC2E 9HA, Company No.07701793) на користь Державного бюджету України (Головне управління Державної казначейської служби України (ГУ ДКСУ у м. Києві), код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок № 31215206783001, код класифікації 22030101) судовий збір у розмірі 25 500 грн. 00 коп. за подання позовної заяви."

4. Стягнути з Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "С-Профіт ЛТД" (S-PROFIT PRIVATE LIMITED COMPANY) (OFFICE 11, 43 BEDFORD STREET, LONDON, UNITED KINGDOM, WC2E 9HA, Company No.07701793) на користь Прокуратури міста Києва (вул. Предславинська, 45/9, м.Київ, 03150; банк: ДКСУ, м. Київ, код банку: 820172, рахунок № 35215057011062, код 02910019) 30 600 грн. 00 коп. - як відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

5. Стягнути з Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "С-Профіт ЛТД" (S-PROFIT PRIVATE LIMITED COMPANY) (OFFICE 11, 43 BEDFORD STREET, LONDON, UNITED KINGDOM, WC2E 9HA, Company No.07701793) на користь Національного банку України (вул. Інститутська, 9, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код 00032106; банк: Національний банк України, код банку: 300001, рахунок № 4710890100042) 30 600 грн. 00 коп. - як відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді:О.В. Білошкап І.Ю. Панова