Історія справи

Постанова ВГСУ від 28.10.2015 року у справі №5011-46/12625-2012
Постанова ВГСУ від 07.10.2015 року у справі №5011-46/12625-2012
Постанова ВГСУ від 25.11.2015 року у справі №5011-46/12625-2012
Постанова ВГСУ від 25.11.2015 року у справі №5011-46/12625-2012
Постанова ВГСУ від 11.03.2015 року у справі №5011-46/12625-2012
Постанова ВГСУ від 15.04.2015 року у справі №5011-46/12625-2012
Постанова ВГСУ від 11.03.2015 року у справі №5011-46/12625-2012
Постанова ВГСУ від 25.06.2014 року у справі №5011-46/12625-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року Справа № 5011-46/12625-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргуМоторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київна постановувід 23.12.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 5011-46/12625-2012 господарського суду м. Києваза заявою Підприємства із 100% іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг Ко", м. Київ

доПриватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія", м. Київпро ліквідаторбанкрутство арбітражний керуючий Стецина Ігор Володимирович, м. Київ за заявою ОСОБА_5, м. Львів - смт. Брюховичи про визнання грошових вимог

в судовому засіданні взяли участь представники:

Моторне (транспортне) страхове бюро України - Роменський Р.Ю., довір.,ліквідатор -арбітражний керуючий Стецина І.В., посв.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.09.2012 порушено провадження у справі № 5011-46/12625-2012 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" (далі - Боржник, Страхова компанія) за заявою приватного підприємства із 100 % іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг Ко" в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 11.11.2013 Боржника було визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Стецину І.В., якого було зобов'язано проводити ліквідаційну процедуру відповідно до положень Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.10.2014 (суддя - Омельченко Л.В.) залишено без розгляду заяву фізичної особи - ОСОБА_5 про визнання грошових вимог до боржника на суму 50 000 грн. 00 коп.

Не погодившись із цією ухвалою суду, фізична особа - ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 15.10.2014, а справу передати на розгляд до господарського суду м.Києва.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 (головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду м.Києва від 15.10.2014 скасовано.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014, а ухвалу господарського суду м. Києва від 15.10.2014 залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін), а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення ліквідатора Боржника та представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали оскарження ухвали господарського суду м. Києва від 15.10.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 5011-46/12625-2012, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про залишення без розгляду заяви ОСОБА_5 про визнання грошових вимог до Боржника на суму 50 000 грн. 00 коп., місцевий суд встановив, що заявлені вимоги складають відшкодування у зв'язку із настанням страхового випадку, який мав місце у 2011 році. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що ці вимоги заявлені 07.07.2014 після закінчення встановленого ст. 14 Закону про банкрутство строку для їх подання, оскільки право грошової вимоги до боржника у ОСОБА_5 виникло з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди (29.10.2011) та/або визнання судовим рішенням вини ОСОБА_7 у порушенні правил дорожнього руху (09.04.2012), тобто до порушення 17.09.2012 провадження у справі про банкрутство Страхової компанії, незалежно від подальшого ухвалення рішення про стягнення з ОСОБА_7 та Боржника 50 000 грн. 00 коп.

Скасовуючи ухвалу господарського суду м. Києва від 15.10.2014, Київський апеляційний господарський суд виходив з того, що грошові вимоги ОСОБА_5 є вимогами поточного кредитора, оскільки в даному випадку моральна шкода в сумі 50 000 грн. 00 коп. набула статусу боргу Страхової компанії з набранням рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19.11.2012 у справі № 1328/8143/12 законної сили, тобто після порушення 17.09.2012 провадження у справі про банкрутство.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками судів, оскільки вони є передчасними та зробленими з порушенням норм діючого законодавства.

Так, як вбачається з матеріалів оскарження, заява про визнання кредиторських вимог обґрунтована рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19.11.2012 у справі № 1328/8143/12, яким, зокрема, стягнуто з ОСОБА_7 та Страхової компанії на користь ОСОБА_5 моральну шкоду, завдану смертю сина - ОСОБА_8, внаслідок вчинення злочину, в розмірі 50 000 грн. 00 коп. Зазначене судове рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 29.11.2012.

Поряд з цим, погодившись з висновком місцевого суду про те, що право грошової вимоги до Боржника у ОСОБА_5, відповідно до положень ст. ст. 1167, 1168 ЦК України, виникло з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди та/або визнання судовим рішенням вини ОСОБА_7 у порушенні правил дорожнього руху), тобто до порушення провадження у справі про банкрутство, апеляційний суд дійшов протилежного висновку стосовно того, що заявлені вимоги є конкурсними та визначив їх як вимоги поточного кредитора.

Згідно положень ст. 1 Закону про банкрутство грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності.

В силу приписів абз. 3 ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги, зокрема, щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

Суд касаційної інстанції зауважує, що наведена норма свідчить про обов'язок арбітражного керуючого окремо включити кредиторів з вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, до реєстру вимог кредиторів згідно з даними облі ку боржника.

Проте, місцевий господарський суд при розгляді заяви ОСОБА_5 про визнання грошових вимог не застосував зазначене положення Закону про банкрутство та не надав правової оцінки діям арбітражного керуючого в контексті вказаної норми.

Апеляційний суд на наведені недоліки ухвали суду першої інстанції уваги не звернув та їх не усунув.

З ухвалених судових рішень попередніх інстанцій вбачається, що суди не з'ясовували наявність факту внесення арбітражним керуючим Стециною І.В. окремо до реєстру вимог кредиторів Боржника відомостей про вимоги заявника щодо відшкодування шкоди та не перевіряли, чи обліковується за Страховою компанією заборгованість перед ОСОБА_5 згідно даних обліку Боржника.

На думку касаційного суду, з'ясування вказаних обставин має значення при розгляді заяви про визнання грошових вимог названої особи.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів зазначає про передчасність та невідповідність наведеним нормам законодавства висновків у винесених судами попередніх інстанцій рішеннях.

За таких обставин та виходячи з повноважень касаційного суду, передбачених нормами п. 3 ст. 1119 ГПК України, ухвала місцевого суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, з передачею справи в цій частині на новий розгляд до місцевого суду.

Суду ж першої інстанції при новому розгляді справи слід усунути недоліки, викладені в даній постанові, розглянувши справу та ухваливши рішення відповідно до норм законодавства (ч. 1 ст. 11112 ГПК України).

Враховуючи зазначене, прохання скаржника про залишення в силі ухвали господарського суд м. Києва від 15.10.2014 задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін), ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 та ухвалу господарського суд м. Києва від 15.10.2014 у справі № 5011-46/12625-2012 скасувати.

3. Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суд м. Києва.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 12.03.2015