Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Справа № 5011-5/14359-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Кролевець О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД" (EFENES PROPERTIES LIMITED)на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р.у справі№ 5011-5/14359-2012 господарського суду міста Києваза позовомКомпанії "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД" (EFENES PROPERTIES LIMITED)доПублічного акціонерного товариства "Сведбанк"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (третя особа-1); 2. Державна виконавча служба України (третя особа-2)провизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,за участю представників: від позивачане з'явився від відповідачаСлєсаренко Я.В.від третьої особи-1не з'явився від третьої особи-2не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Компанія "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД" (EFENES PROPERTIES LIMITED) (далі - Компанія "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД") звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк") про визнання виконавчого напису № 1456, вчиненого 05.09.2012 р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі - Приватний нотаріус КМНО ОСОБА_4) на іпотечному договорі № 638/ІП-3 від 30.07.2008 р., укладеному між позивачем та відповідачем, таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2012 р. у справі № 5011-5/14359-2012 (суддя Ломака В.С.) позов задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1456, вчинений 05.09.2012 р. Приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 на іпотечному договорі № 638/ІП-3 від 30.07.2008 р., укладеному між позивачем та відповідачем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р. (колегія суддів у складі: Ільєнок Т.В. - головуючого, Гончарова С.А., Корсакової Г.В.) рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 р. у справі № 5011-5/14359-2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові Компанії "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД" до ПАТ "Сведбанк" відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р. у справі № 5011-5/14359-2012, Компанія "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати вказану постанову, посилаючись на її незаконність, а рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 р. у даній справі залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до Вищого господарського суду України, ПАТ "Сведбанк" проти касаційної скарги Компанії "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД" заперечує та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.06.2013 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу Компанії "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 02.07.2013 р. о 10 год. 15 хв.

01.07.2013 р. до Вищого господарського суду України надійшло клопотання Компанії "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД", у якому зазначено про відкликання 01.07.2013 р. довіреності представника Компанії "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД" ОСОБА_10, у зв'язку з чим про дату і час наступного судового засідання необхідно повідомляти безпосередньо Компанію "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД", яка знаходиться за адресою: 1077, Кіпр, Нікосія, вул. Карпенісі, 30.

Розгляд касаційної скарги Компанії "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД" неодноразово відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.10.2013 р., з урахуванням положень ст. 77 ГПК України, Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" та Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 р., розгляд касаційної скарги Компанії "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД" було відкладено на 11.03.2014 р. о 10 год. 00 хв.

У порядку, встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 р., а також Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. № 1092/5/54, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 р. за № 573/15264, Вищий господарський суд України звернувся до Міністерства юстиції та суспільного порядку Республіки Кіпр з письмовим проханням від 21.11.2013 р. про вручення за кордоном судових або позасудових документів. До прохання додано копію ухвали Вищого господарського суду України від 15.10.2013 р. про відкладення розгляду касаційної скарги у справі № 5011-5/14359-2012 та примірник завіреного перекладу зазначеної ухвали англійською мовою для їх вручення Компанії "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД" за адресою: 1077, Кіпр, Нікосія, вул. Карпенісі, 30.

Розпорядженням секретаря першої судової плати Вищого господарського суду України від 28.01.2014 р. № 02-05/36 для розгляду справи № 5011-5/14359-2012 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М. (доповідач), судді: Волік І.М., Кролевець О.А.

25.02.2014 р. до Вищого господарського суду України надійшло письмове підтвердження Міністерства юстиції та суспільного порядку Республіки Кіпр про вручення 21.01.2014 р. доданих до вищезазначеного прохання документів Компанії "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД".

З урахуванням викладеного, учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.07.2008 р. між позивачем (Іпотекодавець) та відповідачем (Іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № 638/ІП-3 (далі - Іпотечний договір), згідно з яким у забезпечення зобов'язань ДП "Фірма "Дайленко" (Позичальник) перед Іпотекодержателем за кредитним договором № 638 від 22.07.2008 р. (далі - Кредитний договір) Іпотекодержателю надано нежилі приміщення з № 1 по № 5, № 5а, з № 6 по № 20 (групи приміщень № 15), № 1, № 1а, з № 2 по № 10 (групи приміщень № 16, з № 1 по № 11, № 11а, № 12, № 13 (групи приміщень № 18) - фізкультурно-оздоровчий комплекс (в літері А), загальною площею 1 324,60 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, пров. Рильський, 5.

Відповідно до п. 4.1 Іпотечного договору Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України "Про іпотеку" та (або) Іпотечним договором, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до Кредитного договору; та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов Кредитного договору. У зазначених випадках Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності інших застав (іпотек) та інших видів забезпечення виконання зобов'язань за іншими договорами, укладеними з Кредитодавцем за Кредитним договором, без додержання будь-якої черговості. Сторони домовилися, що документами, які підтверджують наявність випадків, передбачених цим пунктом, є виписки по відповідних рахунках з обслуговування кредиту, відкритих за Кредитним договором в ЗАТ "Сведбанк Інвест", або інші документи, які підтверджують настання випадків, з якими пов'язується момент виникнення права звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 4.2 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором Іпотекодержателя одним із наступних способів: шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку"; шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до умов Іпотечного договору зазначене у п. 4.2 вказаного договору є застереженням про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідним та достатнім для звернення Іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки. Визначені сторонами способи позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають Іпотекодержателю: або запропонувати Іпотекодавцю укласти та посвідчити нотаріально окремий договір про позасудове врегулювання, або застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису чи до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідачем було надіслано на адресу ДП "Фірма "Дайленко" вимогу від 08.08.2011 р. № 5789 про дострокове повернення кредиту за Кредитним договором, яку отримано адресатом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103227239461. Також, 31.08.2011 р. ПАТ "Сведбанк" надіслало Компанії "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД" повідомлення-вимогу за Кредитним договором, датовану 31.08.2011 р., на підтвердження чого відповідачем надано суду поштову квитанцію № 4973 від 31.08.2011 р. та міжнародний список листів, що відправляються за кордон.

05.09.2012 р. Приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис № 1456, яким запропоновано звернути стягнення на спірне нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 5, № 5а, з № 6 по № 20 (групи приміщень № 15), № 1, № 1а , з № 2 по № 10 (групи приміщень № 16, з № 1 по № 11, № 11а, № 12, № 13 (групи приміщень № 18) - фізкультурно-оздоровчий комплекс (в літері А), загальною площею 1 324,60 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, пров. Рильський, 5, які належать Компанії "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД". За рахунок коштів, виручених від реалізації зазначеного нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ "Сведбанк" за Кредитним договором в сумі 24 736 668,02 дол. США.

09.10.2012 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойко О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34633972 з виконання виконавчого напису № 1456 від 05.09.2012 р.

Предметом спору у даній справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, як такого, що вчинений з порушенням встановленого законодавством порядку його вчинення, а саме: ст. 85 Закону України "Про нотаріат" та ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", оскільки позивачеві не направлялось відповідних повідомлень про усунення порушення, а нотаріусом не була перевірена безспірність вимог відповідача.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Приписами ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами ст. 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що суду не надано доказів подання відповідачем нотаріусу документів, які підтверджують сплив тридцяти днів з моменту одержання Іпотекодавцем та Боржником письмових вимог про усунення порушень на суму виконавчого напису - 24 736 668,02 дол. США.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що надані відповідачем суду на підтвердження надсилання Іпотекодавцю та Боржнику письмової вимоги про усунення порушення копія вимоги про дострокове повернення кредиту за Кредитним договором, датованої 08.08.2011 р., та повідомлення-вимога за Кредитним договором, датоване 31.08.2011 р., свідчать про те, що вказані вимоги надсилались відносно суми 19 776 832,00 дол. США (з якої 14 730 000,00 дол. США - заборгованість по основній сумі кредиту, 3 794 528,30 дол. США - заборгованість по процентах, 1 252 303,70 дол. США - пеня), тоді як оспорюваний виконавчий напис вчинено з метою погашення боргу у сумі 24 736 668,02 дол. США (з якої 14 730 000,00 дол. США - заборгованість по основній сумі кредиту, 5 748 508,61 дол. США - заборгованість по процентах, 4 258 159,41 дол. США - пеня).

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновків, що відповідачем неоднозначно визначено грошові зобов'язання при складанні повідомлень-вимог та заяви про вчинення виконавчого напису, а нотаріусом помилково визначено, що заборгованість є безспірною, що свідчить про вчинення виконавчого напису з порушенням вимог чинного законодавства.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову у позові у повному обсязі, вказав про помилковість висновків суду першої інстанції щодо неправильного визначення Банком розміру кредитної заборгованості, а також про те, що Банком не дотримані приписи закону щодо надсилання вимоги про усунення порушення.

Згідно зі ст. 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК України (абз. 2 п. 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що в господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право.

При цьому, господарські суди при розгляді позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, перевіряють лише належність банку, як кредитору, права звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення його вимог за кредитним договором, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, а також встановлюють наявність (відсутність) об'єктивних обставин, при яких виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.

Водночас, господарські суди не повинні перевіряти правильність виконавчого напису з позиції законності дій нотаріуса при його вчиненні та надавати оцінку його діям при вчиненні виконавчого напису, оскільки за змістом ст.ст. 1, 2, 18 ГПК України, ст.ст. 1 і 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а відповідно до ст. 50 названого Закону нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Як зазначено в абз. 3 п. 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

Проте, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, місцевим господарським судом наведені норми чинного законодавства та роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України не враховано та безпідставно в межах господарського спору про право, основаного на вчиненні нотаріальної дії, надано оцінку діям нотаріуса, який не є відповідачем у господарській справі.

Також, апеляційний господарський суд вірно вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано положення ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а тому позивач повинен був довести відсутність заборгованості за Кредитним договором, якщо ним оспорюється визначена у виконавчому написі нотаріуса сума боргу.

Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем не надано власного контррозрахунку на спростування відомостей, наданих відповідачем на підтвердження розміру кредитної заборгованості.

Крім того, спростовуючи висновки суду першої інстанції щодо неоднозначності визначення відповідачем грошового зобов'язання при складанні повідомлень-вимог та заяви про вчинення виконавчого напису, апеляційний господарський суд вірно врахував, що у надісланій позивачу вимозі Банком було зауважено, що сума заборгованості підлягає уточненню на день здійснення погашення.

Слід також зазначити, що згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Отже, іпотекодержатель не позбавлений права звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса для задоволення своїх вимог за кредитним договором щодо сплати кредитної заборгованості, розмір якої визначено на час вчинення виконавчого напису.

З урахуванням встановлених обставин, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про безпідставність доводів позивача щодо недотримання Банком приписів ст. 35 Закону України "Про іпотеку" про надсилання вимоги про усунення порушення, оскільки такі доводи спростовуються наявними у матеріалах справи достовірними доказами надсилання вказаної вимоги Боржнику та Іпотекодавцю.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог та правомірно скасував рішення суду першої інстанції, прийнявши нове рішення про відмову у позові.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про незаконність оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Компанії "ЕФЕНЕС ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД" (EFENES PROPERTIES LIMITED) залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р. у справі № 5011-5/14359-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

О.А. Кролевець