Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Справа № 29/32 Вищий господарський суду України в складі колегії

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Васищак І.М. за участю представників: ЗАТ "Торговий дім Азовзагальмаш" розглянув касаційну скаргу Горячева А.Г. закритого акціонерного товариства "Торговий дім Азовзагальмаш"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05.11.2013 рокуу справі№ 29/32 господарського суду Донецької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Интек"до треті особи: закритого акціонерного товариства "Торговий дім Азовзагальмаш" публічне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" приватне акціонерне товариство "Азовелектросталь"простягнення коштівВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.03.2013 р. (суддя Підколзіна Л.Д., Гриник М.М., Уханева О.О.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК" задоволені частково.

Стягнутий із Закритого акціонерного суспільства "Торговий Дім Азовобщемаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК" суму витрат по заміні деталей неналежної якості за контрактом б32 ТД купівлі-продажу вагонів-цистерн від 19.02.2007р. у розмірі 440 653 руб. 49 коп., що по курсу НБУ за станом на 09.02.2010г. складало 112 146 грн. 31 коп. У решті частини позовних вимог відмовлено.

Суд з огляду на норми ст. 678 ЦК України дійшов висновку, що покупець (позивач) має право на відшкодування понесених на виправлення недоліків товару витрат, тоді як витрати позивача по заміні забракованих бічних рам та надресорних балок підтверджуються актами, актами-рекламаціями, розрахунково-дефектними відомостями, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями і товарними накладними в розмірі 440653,49 руб., що по курсу НБУ станом на 09.12.2010 р. становить 112146,31 грн.; вимоги про стягнення 21898,01 руб. Інфляційних та 5251,62 руб. Процентів річних задоволенню не підлягають, оскільки застосування норм ст. 625 ЦК України передбачено в випадку наявності прострочення грошового зобов'язання, тоді як в даному випадку відповідач взяв на себе договірне зобов'язання з поставки вагонів-цистерн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.11.2013 р. (судді: Діброва Г.І., Бойченко К.І., Стойко О.В.) рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2013 р. залишено без зміни.

Закрите акціонерне товариство "Торговий дім Азовзагальмаш" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права (ст.ст. 673, 678, 680, 688 ЦК України, ст. 269 ГК України) та порушення норм процесуального права ( ст.ст. 4-3, 41, 43, 79 ГПК України).

Скаржник доводить, що в порушення норм ч. 3 ст.79 ГПК України суди невірно визнали встановленими обставини справи, що вимагають експертного висновку, внаслідок чого справа була розглянута без проведення інженерно-технічної експертизи; суд першої і апеляційної інстанцій не застосували норму права, що підлягала застосуванню, зокрема, положення Інструкції П-7 (п.п. З.З., 16, 20), як це було передбачено Договором між сторонами (п. 9.3 Договору), що призвело до помилкового прийняття судом в якості належних доказів вини Відповідача актів-рекламацій, які не відповідають вимогам Інструкції а П-7, а саме як таких, що складені без участі представника Відповідача, виклик Відповідача не проводився, повноваження представників інших підприємств, які брали участь в перевірці якості товару, належним чином не підтверджені; суди не застосували ст. 688 ЦК України, не врахувавши відсутність доказів отримання Відповідачем листів/телеграмм Позивача; судом невірно застосовані норми ст. 269 ГК України, оскільки ні умовами Контракту (п. 3.1, 3.7), ні Технічними умовами № 24.00.6222-90 на вагони-цистерни моделі 15-1534-03 інших гарантійних термінів на такі комплектуючі як рама бокова/балка надресорна не встановлено, тому суди дійшли невірних висновків щодо застосування гарантійного строку; судом помилково застосована норми ст. 681 ЦК України та не застосовані норми ст. 269 ГК України, що призвело до стягнення збитків за межами строку позовної давності; розмір збитків визначено судом з порушенням принципу всебічного та повного встановлення обставин справи, оскільки не врахували розбіжностей в первинних документах (в акті-рекламації порівняно з актом загальної форми і/або розрахунково-дефектною відомістю і так далі).

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є збитки у вигляді витрат понесених в результаті заміни деталей неналежної якості, що були поставлені згідно контракту № 32 ТД від 19.02.2007 р. купівлі-продажу вагонів-цистерн.

Як встановлено судом 19 лютого 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Торговий Дім Азовзагальмаш" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК" (покупець) укладений контракт № 32 ТД купівлі-продажу вагонів-цистерн (далі-контракт), згідно умовам якого, продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти і сплатити вагони-цистерни мод.15-1534-03 в кількості 50 штук, виробництва ВАТ "Азовзагальмаш".

Згідно пункту 3.1 контракту, якість і комплектність товару, що поставляється за даною угодою, повинні відповідати встановленим в Україні і Росії стандартам і узгодженими з МПС РФ технічними умовами ТУ 24.00.6222-90.

Пунктом 3.3 передбачено, що при прийманні товару сторони керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7 від 25.04.66г.

Відповідно до п.п.3.4, 3.7 контракту, продавець гарантував належну якість товару, що поставлявся, і узяв на себе обов'язок нести відповідальність в межах термінів, передбачених нормативно-технічною документацією, згідно якої вони виготовляються, при дотриманні покупцем умов експлуатації, встановлених експлуатаційно-технічною документацією, при дотриманні покупцем умов транспортування, зберігання і експлуатації устаткування.

Гарантійні терміни експлуатації обчислюються з моменту відвантаження вагонів-цистерн покупцеві і встановлюються:

- 3 роки - на вагон в цілому;

- 3 роки - на несучу металоконструкцію казана;

- 12 років - на несучу металоконструкцію рами;

- 5 років - на гальмо стоянки і деталі передачі важеля гальма (окрім гальмівних колодок і зносостійких втулок), зливний прилад (гумове ущільнення-3 року);

- 3 роки - на теплоізоляцію;

- 1 рік - на електроустаткування;

- 2 роки - на збереження захисних властивостей лакофарбних покриттів;

Гарантійні терміни на комплектуючі вузли і деталі встановлюються відповідно до державних, галузевих стандартів, технічних умов і паспортів постачальників на ці вироби, але не менше терміну експлуатації до першого планового ремонту, а по колісних парах відповідно до вимог вказівки МПС від 18.11.98г. ОК-1316У.

Пунктом 9.3 контракту передбачено, що при виявленні у вагоні прихованих недоліків в перебігу гарантійного терміну покупець зобов'язаний викликати для участі в складанні рекламаційного акту представника продавця (Заводу- виготовлювача).

Сторонами передбачено, що у випадку, якщо спори і розбіжності, що виникають з цього договору, не вирішаться в претензійному порядку, спір підлягає розгляду в господарському суді Донецької області. Відносини сторін за договором регулюються чинним законодавством України. Мова розгляду справ - російська.

Продавець, на виконання умов укладеного контракту, в період з 13.03.2007г. по 09.07.2007г. передав, а покупець прийняв залізничні вагони-цистерни моделі 15-1534-03 ТУ 24.00.6222-90 в кількості 30 штук, що підтверджується актами прийому-передачі залізничних вагонів-цистерн мод.15-1534-03 від 13.03.2007г., від 30.03.2007г., від 20.04.2007г., від 04.06.2007г., від 06.06.2007г., від 09.07.2007г., які оформлені належним чином і підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками підприємств без зауважень і заперечень, в добровільному порядку.

В процесі експлуатації вагонів №50427624, №50430008, №50430016, №50430024, №50440957, №50440965, №50442013, №50441021, №50441039 при проведенні планових деповських ремонтів на Пріволжській залізниці були виявлені дефекти в 10 бічних рамах і в 4-х надрессорних балках візків.

У зв'язку з цим, на забраковані деталі були складені акти-рекламації №104 від 08.03.2010р., №103 від 08.03.2010р., №102 від 08.03.2010р., №101 від 14.03.2010р., №109 від 26.03.2010р., №105 від 14.03.2010р., №120 від 14.03.2010р., №107 від 15.03.2010р., №108 від 15.03.2010р., №106 від 08.03.2010р., а також акти загальної форми від 25.02.2010р., від 24.02.2010р., від 23.02.2010р., від 19.03.2010р., від 01.03.2010р., від 25.02.2010р., від 26.02.2010р., від 24.02.2010р.

Позивач самостійно здійснив оплату по заміні бічних рам і надрессорних балок на загальну суму 440 653 крб. 49 коп. оскільки представник відповідача на виклики позивача для участі в складанні рекламаційних актів не з'явився.

Згідно норми ст. 193 Господарські кодекси України, суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно закону, інших правових актів, договору, а через відсутність конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно вимог, які в певних умовах зазвичай ставляться.

Як правомірно встановив суд першої інстанції укладений між сторонами контракт по своїй правовій природі є договором купівлі - продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлені вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Стаття 678 Цивільного Кодексу України передбачає, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця на власний вибір:

1. пропорційного зменшення ціни;

2. безвідплатного усунення недоліків товару в розумний термін;

3. відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безвідплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Пунктом 9.3 контракту передбачено, що при виявленні у вагоні прихованих недоліків в перебігу гарантійного терміну покупець зобов'язаний викликати для участі в складанні рекламаційного акту представника продавця (заводу-виготовлювача).

Договором або законом може бути встановлений термін, в перебігу якого продавець гарантує якість товару (гарантійний термін). Гарантія якості товару розповсюджується на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлене договором.

Відповідно до статті 679 Цивільного кодексу України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він доведе, що вони виникли після його передачі покупцеві унаслідок порушення покупцем правил користування або зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 3 статті 680 Цивільного кодексу України, якщо на товар встановлений гарантійний термін, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього терміну.

Витрати товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕК" по заміні забракованих бічних рам і надрессорних балок у розмірі 440 653 крб. 49 коп., підтверджуються актами, актами-рекламаціями, розрахунково-дефектними відомостями, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями і товарними накладними.

У зв'язку з чим, суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат по заміні деталей неналежної якості у розмірі 440 653 крб. 49 коп., що по курсу Національного банку України за станом на 09.12.2010г., складало 112 146 грн. 31 коп., підлягає задоволенню.

Доводи скарги не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки не впливають на правомірність правових висновків, зводяться передусім до посилань на оцінку судом неналежних доказів, що повинно бути відхилено згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не приймає доводи скарги щодо неналежного виконання позивачем зобов'язання по виклику представника заводу-виготовлювача, оскільки обставини повідомлення встановлено, їм надана оцінка судом, натомість відповідач цих обставин не спростував, невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору не довів, заперечення про відсутність доказів отримання повідомлень не підтверджені, тому необґрунтовані.

Твердження про неврахування судом встановлених ст. 269 ГК України строку позовної давності правомірно відхилені, оскільки дана норма регулює терміни звернення до суду з позовами, що випливають з договорів постачання товарів, а стаття 655 Цивільного кодексу України, що передбачає річний термін позовної давності, регулює відносини, що випливають з договорів купівлі-продажу та в даному випадку правильно застосована судом.

Враховуючи викладене, висновки господарських судів відповідають встановленим обставинам справи, яким надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права, тому оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни, а скаргу без задоволення.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.11.2013 р. та господарського суду Донецької області від 20.03.2013 р. у справі № 29/32 господарського суду Донецької області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

І. Васищак