Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 910/11108/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 рокуу справі за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"провідшкодування шкоди в порядку регресу

В С Т А Н О В И В:

у червні 2014 року ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про 26 990,35 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 18.11.2011 року, на 21 км автодороги Київ - Чоп в с. Стоянка, на перехресті нерівнозначних доріг сталася дорожньо-транспортна пригода, спричинена зіткненням автомобілів "Skoda Superb", д.н. АА 8007 НТ та "ЗАЗ-11027" д.н. АА 4353 АР винним у якій за постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.11.2011 року визнано Мельничука Т.В.

ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", за договором добровільного страхування № 28-0107-11-12935 від 26.09.2011 року відшкодувала потерпілому вартість відновлювального ремонту у сумі 26 990,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11858 від 25.11.2011року про перерахування коштів відповідно до рахунку фактури № 0000065198 від 19.11.2011 року та акта № ДККА - 12360 від 25.11.2011 року, що на її думку є підставою для відшкодування цих витрат відповідачем, як особою, яка взяла на себе відповідальність за страховим полісом № АВ10660629.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2014 року у позові відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 03.12.2014 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відносини у сфері страхування врегульовані гл. 67 розділу ІІІ (ст. 979-999) Цивільного кодексу України, параграфом 2 гл. 35 Господарського кодексу України, Законом від 07.03.1996 року "Про страхування", а щодо обов`язкового страхування то спеціальним законодавством, зокрема Законом "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та постановами Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі зазначених вище законів.

Згідно ст. 979 ЦК України, ст. 354 ГК України, ст. 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За договором страхування зобов`язання страховика здійснити виплату страхової суми виникають з часу настання страхового випадку - події, передбаченої договором страхування або законодавством.

При цьому, до страховика, який після настання події виплатив страхове відшкодування страхувальнику відповідно до умов, визначених ст. 25 Закону України "Про страхування" та договором страхування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тоб то, у цьому випадку право вимоги потерпілого (а ним є страхувальник або вигодонабувач) до особи, відповідальної за спричинення шкоди передається страховику. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого, а обсяг його прав визначається обсягом здійсненого ним страхового відшкодування.

Набувши це право у порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" страховик вправі вимагати від заподіювача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику або ж вимагати відшкодування цих витрат від особи, яка взяла на себе зобов`язання щодо забезпечення відшкодування шкоди винуватцем, зокрема страховиком, який несе цивільно-правовідповідальність за шкоду, заподіяну третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність особи якої застраховано за договором відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961-ІV.

У разі пред`явлення вимоги до страховика, який взяв на себе зобов`язання відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обсяг його прав та відповідальності визначається цим спеціальним Законом, за приписами якого (ст. 37) він вправі відмовити у здійсненні страхового відшкодування у разі неподання заяви про страхове відшкодування майнової шкоди впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

З огляду на те, що у цей строк вимог до відповідача про відшкодування майнової шкоди позивач не заявляв, та враховуючи, що виплативши відшкодування за договором майнового страхування та отримавши право вимоги потерпілого у межах понесення ним фактичних витрат, позивач, виступаючи замість потерпілого не дотримався вимог ст. 37 Закону № 1961-VI, що надає право відповідачу відмовитись від страхових виплат, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку щодо безпідставності заявлених вимог, обґрунтовано відмовили у позові і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко