Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 910/25540/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.10.2014у справі№ 910/25540/13Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доЖитлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-19"простягнення 399541,60 грн.за участю представників: позивачаБерезова І.Г., дов. від 01.10.2014відповідачаЧерногорський М.А., голова правління, Сенчило В.В., дов. від 05.02.2014

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-19" боргу за надані з 01.12.2010 по 30.09.2013 послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 341129,61 грн., інфляційних в сумі 1903,67 грн., трьох процентів річних у сумі 20512,09 грн., штрафу в сумі 34112,96 грн., пені в сумі 1883,26 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості наданих послуг з водопостачання і водовідведення відповідно до договору № 00601/4-03 від 15.05.2002.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти позовних вимог з огляду на безпідставність нарахування 341129,61 грн. заборгованості за воду, що йде на підігрів та стоки води за кодом 3-302 та кодом 3-50302, стягнення інфляційних втрат, 3% річних, штрафу, пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 (суддя Підченко Ю.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 (Скрипка І.М. - головуючий, Руденко М.А., Шаптала Є.Ю.) рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 залишено без змін як законне та обгрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 4, 4-2, 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розгляд справи здійснено з порушенням загальних принципів судочинства та без належного з'ясування обставин справи, всупереч статтям 526, 629 Цивільного кодексу України, приписів Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008р. №190 суди не з'ясували надання ПАТ «АК «Київводоканал» послуг за договором, не дослідили обставини справи щодо обов'язку відповідача здійснювати розрахунки за послуги з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких визначено актами відповідно до умов договору.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу та у судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.05.2002 Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Суднобудівник-19" (абонент) укладено договір № 00601/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до пункту 1 якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.19994р. № 65 (надалі Правила).

Згідно з пунктом 2.1. договору постачальник: а) забезпечує постачання питної води, якість якої відповідача ДОСТу 2874-82 "Вода питна"; б) приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Відповідно до пункту 2.2. договору абонент, зокрема, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що кількість води, яка подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня пред'явлення постачальником платіжних документів до банківської установи (п. 3.4 договору).

Згідно з пунктом 3.5. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня пред'явлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно з пунктом 4.1 Договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг Абонент сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

Відповідно до пункту 4.2 Договору за несвоєчасну оплату послуг Абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Цей договір, згідно з пунктом 7.1. безстроковий, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Оскільки Житлово-будівельний кооператив "Суднобудівник-19" свої зобов'язання за договором № 00601/4-03 від 15.05.2002 не виконав, ПАТ «АК «Київводоканал» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з за надані з 01.12.2010 по 30.09.2013 послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 341129,61 грн., інфляційних в сумі 1903,67 грн., трьох процентів річних у сумі 20512,09 грн., штрафу в сумі 34112,96 грн., пені в сумі 1883,26 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «АК «Київводоканал», суди попередніх інстанцій встановили відсутність у Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-19" обов'язку щодо оплати вартості спожитих послуг з водопостачання і водовідведення згідно з договором № 00601/4-03 від 15.05.2002.

Судова колегія зазначає, що за статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства чи відповідно до звичаїв ділового обороту чи вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 та 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству; індивідуальні та колективні установки (пристрої) питного водопостачання - установки (пристрої) для забору води з водного об'єкта або водопровідної мережі та доведення її якості до вимог державних стандартів; питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно статей 11, 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виникають на підставах та виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Суди попередніх інстанцій дослідили, що в період коли, за який було заявлено до стягнення заборгованість діяли Правила користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008р. №190 (з 18.10.2008).

Відповідно до пункту 1.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем.

Згідно з пунктом 4.1. цих Правил для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику необхідно отримати технічні умови відповідно до Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.99 N2328.

Пунктами 5.1., 5.2, 5.21 цих Правил встановлено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію; вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу; зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем.

Пунктами 3.1, 3.7 цих Правил встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються споживачами щомісячно на основі показів засобів обліку та відповідно до умов договору.

Попередніми інстанціями встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору, кількість води, яка подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Таким чином, як умовами укладеного між сторонами договору так і Правилами користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 №190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод, тобто кількість спожитої води, визначається за показниками водолічильників абонента, зареєстрованих постачальником.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, такими доказами, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши підстави виникнення у відповідача заборгованості за надані з 01.12.2010 по 30.09.2013 послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 341129,61 грн. за воду, що йде на підігрів та стоки води за кодом 3-302 та кодом 3-50302, попередні судові інстанції надали правову оцінку доказам та доводам позивача щодо обсягу наданих послуг та їх оплати, документів складених позивачем відповідно до умов договору, актів звіряння, платіжних доручень про сплату за послуги згідно договору.

Разом з цим, суди визначили кількість спожитої води відповідно до даних приладів обліку абонента, встановлених та зареєстрованих у визначеному вище порядку та дійшли вірного висновку про недоведеність позовних вимог щодо стягнення вартості спожитих послуг з водопостачання і водовідведення згідно з договором № 00601/4-03 від 15.05.2002 у сумі 341129,61 грн.

Вимоги ПАТ «АК «Київводоканал» про стягнення з відповідача 1 883, 26 грн. пені, 34 112, 96 грн. штрафу, 20 512, 09 грн. 3% річних, 1 903, 67 грн. інфляційних втрат також не підлягають задоволенню, оскільки вони є правовим наслідком стягнення основного боргу, відсутність підстав для стягнення якого вірно встановлено судами попередніх інстанцій.

Судова колегія відхиляє доводи касаційної скарги, як помилкові та такі, що не ґрунтуються на дійсних обставинах та матеріалах справи, положеннях чинного законодавства, не містять доказів у спростування відповідних висновків судових інстанцій щодо обсягів та об'єктів водоспоживання відповідача, обумовлених договором. Касаційна скарга не містить доводів у підтвердження неправильного застосування чи порушення судами положень статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, посилань на наявний у матеріалах справи доказ, якому не було надано правової оцінки судовими рішеннями.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували підстави виникнення права власності, та правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Прийняті судами рішення та постанова відповідають статтям 43, 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Доводи касаційної скарги не стосуються підстав поданого позову; посилання на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження; отже, підстав для скасування судових рішень із зазначених у касаційній скарзі мотивів колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 у справі № 910/25540/13 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач