Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року Справа № 924/725/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С'КЕШ"на рішення та постановуГосподарського суду Хмельницької області від 13.08.2013 Рівненського апеляційного господарського суду від 12.11.2013у справі№ 924/725/13господарського судуХмельницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Рідна Марка"доТовариства з обмеженою відповідальністю "С'КЕШ"простягнення відшкодування вартості неповернутого орендованого обладнання в сумі 1249880,00 грн. та штрафу в сумі 124980,00 грн.за участю представників сторін:

позивача: Носарєв І.О., дов. від 03.09.2013;

відповідача: Сивак В.М., дов. від 24.06.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.08.2013 у справі №924/725/13 (суддя Шпак В.О.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді - Огороднік К.М., Мамченко Ю.А.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.08.2013 у справі № 924/725/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а провадження у справі припинити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між ТОВ "Група компаній "Рідна Марка" (Орендодавець) та ТОВ "С'КЕШ" (Орендар) 19.06.2009 укладено договір оренди обладнання і рекламного інвентарю №0-19/06/13, за умовами якого Орендодавець зобов'язався надати Орендарю в строкове користування холодильне обладнання та/або обладнання для роздрібної торгівлі (на "розлив") пиво-безалкогольною продукцією та/або рекламне обладнання.

Передача обладнання в користування здійснюється па підставі акта приймання-передачі або інших документів де вказується кількість, характеристика, стан та заставна вартість обладнання, та при необхідності, детально відображаються виявлені дефекти обладнання (п. 4 договору).

Поломки та несправності Обладнання, які з'явились під час його експлуатації, за відсутності вини Орендаря, та стали наслідком зупинки Обладнання (частини Обладнання), або якщо подальша експлуатація може привести до виходу Обладнання зі строю, підлягає ремонту і відновленню силами Орендодавця (п. 5 договору).

Пунктом 8 договору визначено, що Орендар гарантує схоронність Обладнання, захист від будь-яких пошкоджень, посягань, третіх осіб, в тому числі працівників Орендаря.

У відповідності до п. 10 договору, Орендар зобов'язаний: повернути обладнання у справному і належному товарному вигляді Орендодавцю, в строк не пізніше 21 дня з моменту надходження від Орендодавця відповідної вимоги, незалежно від підстав витребування обладнання.

В п.п.17, 18 договору сторони погодили, що Орендар несе повну матеріальну відповідальність як за свої дії чи бездіяльність, так і за дії чи бездіяльність Суборендаря, в наслідок яких завдано шкоди Обладнанню, не пов'язаного з його повсякденною роботою, а саме: його знищення, пошкодження, поломки, втрати, неповернення. У випадку неповернення Обладнання у строки визначені п. 10 даного договору, Орендодавець має право вимагати від Орендаря відшкодування заставної вартості обладнання, крім того Орендар сплачує Орендодавцю штраф в розмірі 10% від заставної вартості неповернутого обладнання та додатково сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 1% (один відсоток) від заставної вартості обладнання за кожен день прострочення зобов'язання (неповернення обладнання).

Згідно з п.22 договору, його може бути достроково розірвано на вимогу однієї із сторін, про що зацікавлена сторона в 10 строк письмово повідомляє іншу.

Строк дії договору становить до 31.12.2009 у. За письмовою домовленістю сторін договір може бути продовжений на визначений або не визначений строк. Якщо протягом 10-ти днів після закінчення строку договору жодна з сторін письмово не повідомить про його розірвання, договір автоматично вважається продовженим на невизначений строк (п.п. 26, 27 договору).

Судами встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору від 19.06.2009, Орендодавець передав Орендарю згідно актів приймання-передачі від 01.02.2010 № 2 та від 01.03.2010 № 1 обладнання кількістю 23 та 851 одиниці (відповідно) заставною вартістю 64500,00 грн. та 1185380,00 грн. (відповідно). При цьому, в наведених документах обумовлено, що обладнання (майно) на момент передачі знаходиться в технічно справному стані.

Позивач листом від 23.11.2012 №117 повідомив відповідача про розірвання договору оренди обладнання та про обов'язок повернення орендованого майна з посиланням на пункти 10, 18, 22 договору. Лист був повернутий на адресу відправника з підстав закінчення терміну його зберігання у відділенні поштового зв'язку (лист Північного поштамта від 08.04.2013 № 33-5-р-325).

В свою чергу, позивач 23.01.2013 звернувся до відповідача з претензією про відшкодування 1249880,00 грн. вартості неповернутого орендованого майна. Зазначена претензія отримана відповідачем 31.01.2013, що вбачається з повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, як вірно зазначили суди, послався на порушення відповідачем умов договору та не повернення обладнання в строки, визначені п.10 договору, а тому, на переконання позивача, в нього виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача відшкодування вартості неповернутого орендованого обладнання та штрафу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов'язання.

Здійснюючи розгляд справи, місцевий господарський суд, пославшись на положення п. 18 договору та наведеного законодавства України дійшов висновку про наявність у позивача права вимоги стягнення з відповідача відшкодування вартості неповернутого останнім орендованого за вищенаведеним договором обладнання в сумі 1249880,00 грн. (акти від 01.02.2010, 01.03.2010) та стягнення штрафу 10% від заставної вартості неповернутого обладнання.

При цьому, апеляційний господарський суд цілком слушно звернув увагу, що відповідачем з момента отримання претензії (31.01.2013) і до звернення позивача до суду з даним позовом (червень 2013 року) не здійснено жодних дій на повернення обладнання за вищезазначеним договором.

Суди мотивовано відхилили посилання відповідача про неукладеність договору №0-19/06/13 з огляду на те, що у відповідності до ст. 638 ЦК України, сторони при його укладенні в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судова колегія касаційної інстанції вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на доведеність обґрунтованості позовних вимог належними та допустимими доказами, в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі не спростовують зроблених судами попередніх інстанцій висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С'КЕШ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.08.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 у справі №924/725/13 - без змін.

Головуючий суддя Н.Г.ДУНАЄВСЬКА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.І.МЕЛЕЖИК