Історія справи

Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №904/10401/15
Постанова ВГСУ від 08.11.2016 року у справі №904/10401/15
Постанова ВГСУ від 08.06.2016 року у справі №904/10401/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 904/10401/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кролевець О.А.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2016 року та

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2016 року

у справі № 904/10401/15

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод"

про стягнення 625510 грн. 12 коп. заборгованості за кредитним договором

за заявою Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод"

про відстрочення виконання судового рішення

за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Собченко М.В., дов. від 29.04.2011

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року у справі № 904/10401/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року, з публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" стягнуто 106 140,92 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 291 623,22 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту, 19 664,72 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 25 980,81 грн. 3% річних за прострочення сплати кредиту, 2 249,07 грн. 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 137 760,69 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 10 817,70 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 08 червня 2016 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року в частині стягнення 137 760,69 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом скасовано. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року у справі № 904/10401/15 залишено без змін.

25 липня 20165 року відповідач (боржник) - Публічне акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року у справі № 904/10401/15 строком на 1 (один) рік до 25 серпня 2017 року, в обґрунтування якої послався на тяжке фінансове становище підприємства.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2016 року у справі № 904/10401/15 (суддя Мартинюк С.В.) заяву про відстрочку виконання судового рішення задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року у справі № 904/10401/15 до 25 квітня 2017 року. В задоволенні іншої частини заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року у справі № 904/10401/15 відмовлено.

Місцевий господарський суд визнав наведені заявником обставини тяжкого фінансового стану підприємства доведеними та винятковими в розумінні ст. 121 ГПК України, які ускладнять відповідачу виконання рішення суду, однак врахувавши майнові інтереси позивача, суд дійшов висновку про те, що відстрочення виконання судового рішення на один рік може призвести до непропорційного порушення балансу майнових інтересів позивача, у зв'язку з чим задовольнив заяву про відстрочку виконання рішення частково, відстрочивши виконання судового рішення на 8 місяців.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2016 року (склад колегії суддів: Дмитренко Г.К. - головуючий, Джихур О.В., Іванов О.Г.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2016 року у справі № 904/10401/15 залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2016 року скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" про відстрочку виконання рішення. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п.7.1.1 та п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17 жовтня 2012 року, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у встановлений господарським судом спосіб. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року у справі № 904/10401/15 на даний час боржником - публічним акціонерним товариством "Марганецький рудоремонтний завод" не виконано.

При цьому, судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зокрема наданого відповідачем балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 30 червня 2016 року, встановлено обставини існування у відповідача досить великої кредиторської заборгованості, розмір якої за перше півріччя 2016 року збільшився та є більшим за розмір дебіторської заборгованості, що, як вірно зазначено судами, свідчить про погіршення платоспроможності підприємства. Так, згідно з наданим відповідачем балансом (звіт про фінансовий стан) станом на 30 червня 2016 року (а.с. 21-22) дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги станом на 30 червня 2016 року склала 12 178 000 грн., що відображено по коду рядка 1125 балансу. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги за 1 півріччя 2016 року збільшилася на 4 373 000 грн. і склала станом на 30 червня 2016 року 40 113 000 грн., що відображено по коду рядка 1615, збільшилась також і заборгованість по оплаті праці на 243 000 грн та склала на кінець звітного періоду 499 000 грн. (код рядка 1630 балансу), збільшилась кредиторська заборгованість за одержаними авансами, та по поточним зобов'язанням, до яких увійшла заборгованість перед Пенсійним фондом України щодо відшкодування пільгових пенсій та отримана фінансова допомога.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що наявність значної заборгованості за зобов'язаннями, зокрема з оплати праці працівників, перед Пенсійним фондом України, бюджетом, перед контрагентами за матеріали та послуги, необхідні для роботи підприємства, тощо ускладнює для відповідача негайне виконання судового рішення у даній справі. Негайне виконання судового рішення спричинить для відповідача негативні наслідки в його господарсько-фінансовій діяльності, які можуть виявитися в затримці заробітної плати, вивільненні працівників, не змозі оплатити необхідні для роботи матеріали, сплатити бюджетні податки, заборгованість перед Пенсійним фондом та ін., що в сукупності з необхідністю погашення інших заборгованостей перед контрагентами та повернення наданої відповідачу поворотної фінансової допомоги може призвести до зупинки підприємства та його банкрутства. Тобто, негайне виконання судового рішення може спричинити негативні наслідки не лише для боржника, але й для стягувача, оскільки останній у разі банкрутства боржника може не одержати одразу усю суму боргу, а повернення решти заборгованості для нього може затягнутися на невизначений строк.

Судами також встановлено обставини вчинення відповідачем дій, які свідчать про його намір виконувати свої зобов'язання, в т.ч. і зобов'язання за судовими рішеннями.

Так, 05 листопада 2015 року між відповідачем і ПАТ "Південний ГЗК" укладено договір №2015/п/00/1505 на поставку продукції на суму 4 826 029,20 грн. Заборгованість ПАТ "Південний ГЗК" перед публічним акціонерним товариством "Марганецький рудоремонтний завод" за поставлену за цим договором продукцію з часу подання останнім заяви про відстрочку виконання рішення зменшилась на 656 945,36 грн. і станом на 07 вересня 2016 року склала 1 246 244,64 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою (а.с. 155). За твердженням відповідача, виконання умов зазначеного договору може надати йому можливість виконати рішення суду у даній справі.

Крім того, відповідачем на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/10402/2015 за платіжним дорученням № 1789 від 05 вересня 2016 року перераховано публічному акціонерному товариству "Промінвестбанк" заборгованість за іншим кредитним договором, що свідчить про відсутність у відповідача наміру ухилятися від виконання судових рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанції про доведеність належними та допустимими доказами обставин перебування відповідача в тяжкому матеріальному стані, коли кредиторська заборгованість перевищує дебіторську та наявна загроза банкрутства підприємства відповідача. Взявши до уваги зазначені обставини, суди вірно зазначили, про те, що перебування відповідача в тяжкому фінансовому стані та загроза його банкрутства є об'єктивними причинами, існування яких ускладнює відповідачу виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року у справі № 904/10401/15. Суди попередніх інстанцій вірно визнали наведені заявником обставин тяжкого фінансового стану підприємства та загрози його банкрутства винятковими для відстрочення виконання судового рішення в розумінні ст. 121 ГПК України.

Разом з цим, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, врахувавши ступінь вини боржника у виникненні спору, його ставлення до виконання зобов'язань, вчинені відповідачем дії по погашенню перед позивачем іншої кредитної заборгованості, обставини, за яких судове рішення може бути виконаним заявником, фінансовий стан як боржника, так і позивача, матеріальні інтереси сторін та інфляційні процеси в економіці держави, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відстрочення виконання судового рішення у даній справі на один рік може призвести до непропорційного порушення балансу майнових інтересів позивача, у зв'язку з чим суд правильно, з урахуванням інтересів і позивача, і відповідача у справі, задовольнив заяву про відстрочку виконання рішення частково, строком на 8 (вісім) місяців до 25 квітня 2017 року, а не на один рік, як того просив боржник. Наведеним спростовуються посилання позивача в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій його майнових інтересів.

Доводи викладені позивачем в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій та не заслуговують на увагу, з огляду на те, що вони зводять до оцінки та встановлення обставин справи, що не є відповідно до ст. 111-7 ГПК України компетенцією суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана позивачем постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін ухвалу господарського суду першої інстанції про відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року у справі № 904/10401/15 на 8 місяців до 25 квітня 2017 року, відповідає вимогам закону, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятої апеляційним господарським судом постанови не вбачається.

Посилання скаржника на порушення норм процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2016 року у справі № 904/10401/15 залишити без змін.

Головуючий І.А. Плюшко

Судді О.А. Кролевець

С. Самусенко