Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року Справа № 5016/1378/2012(9/54)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Жукової Л.В. Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.01.14

у справі№5016/1378/2012(9/54)господарського судуМиколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"простягнення сумиза участю представників від:позивачаМельник В.В. (дов. від 18.04.14)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулося до господарського суду Миколаївської області з заявою, в якій відповідач просив суд виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.13 у справі на 3 роки, починаючи з січня 2014 року по грудень 2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.12.13 (суддя Бездоля Д.О.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого-судді Колоколова С.І., суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.), заяву задоволено частково, розстрочене виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду до кінця 2014 року згідно з графіком. В обґрунтування судових актів суди послалися на те, що одночасне стягнення заборгованості з ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" призведе до значного погіршення фінансового стану підприємства, яке має стратегічне значення для економіки та суспільного життя міста Миколаєва, зокрема виконання судового наказу без поетапної оплати робить загрозу банкрутства підприємства, оскільки крім виконання судового рішення товариству необхідно здійснювати інші грошові зобов'язання.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в задоволенні заяви відмовити. Скарга обґрунтована тим, що відповідачем жодного належного доказу про реальний стан заборгованості не надано, а товариство є підприємством яке надає послуги з теплопостачання всім категоріям споживачів та володіє обліковими коштами та активами на які можуть бути накладені стягнення.

Крім того скаржник зазначає, що враховуючи тяжкий фінансовий стан позивача, наявність податкових та кредитних зобов'язань перед Державою та банківськими організаціями, вважає за неможливе та недоцільне задоволення заяви відповідача та відстрочувати виконання судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.08.13 у даній справі, з ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стягнуто 187488,36 грн. 3% річних, 78873,86 грн. збитків від інфляції, 1169956,32 грн. пені, 1479 412,16 грн. 7% штрафу та 58314,61 грн. понесених витрат на сплату судового збору за подання позову до суду. На виконання зазначеної вище постанови господарським судом Миколаївської області 22.04.13 видано відповідний наказ.

Відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання цієї постанови, яка судами частково задоволена, виконання постанови розстрочене до кінця 2014 року. При цьому суди виходили з того, що ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" перебуває у вкрай тяжкому матеріальному становищі, яке зумовлене економічною необґрунтованістю діючого тарифу на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії для населення (останній раз тарифи затверджувались в 2010р.), в свою чергу закупівельні ціни на газ неодноразово збільшувались. Зазначає, що за результатами фінансових показників за 9 місяців 2013р. товариство зазнало збитків на 15 млн. 575 тисяч грн. Вказує, що заборгованість товариства виникла внаслідок відсутності субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що в свою чергу зменшує ступінь вини боржника.

Також суди виходили з наявності обставин виняткового характеру, а саме з суспільно-соціальної значимості діяльності боржника в забезпеченні теплоносіями шкіл, дошкільних закладів, установ і організацій, що фінансуються з державного бюджету, житлових будинків, особливо в зимовий період, а також приймав до уваги те, що боржник тривалий час знаходився в процедурі банкрутства(до березня 2012 року), наданий ним звіт про фінансові результати за 9 місяців 2013 року свідчить про скрутне фінансове становище.

До того ж, оскільки грошове зобов'язання боржника по сплаті основного боргу погашене, а судове рішення стосується лише стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних та судових витрат стягувача, при цьому, стягувач не поніс значні негативні збитки через порушення зобов'язань боржником, тому заява про надання розстрочки боржнику підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції (з яким погодився суд апеляційної інстанції) прийшов до вірного висновку про те, що скрутне фінансове становище боржника, яке виникло не з його вини є підставою для надання йому розстрочки.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.14 у справі №5016/1378/2012(9/54) залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Л.В. Жукова

Д.С. Кривда