Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року Справа № 23/5014/1705/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Жукової Л.В. Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 22.01.14у справі№23/5014/1705/2012господарського суду Луганської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доЛутугинського державного науково-виробничого валкового комбінатупростягнення сумиза участю представників від:позивачаМельник В.В. (дов. від 18.04.14)відповідачаШеменєв О.Ю. (дов. від 14.06.12)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату 13766,00 грн. інфляційних, 15307,41 грн. - 3% річних, 79028 грн. пені, 96366,20 грн. 7% штрафу.

Рішенням господарського суду Луганської області (суддя Воронько В.Д.) від 12.11.13, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.14 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Чернота Л.Ф., судді: Стойка О.В., Шевкова Т.А.), позов задоволений частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 15307,41 грн. - 3% річних., 13766,60 грн. інфляційних втрат, 39514,00 грн. пені, 48183, грн. штрафу. Пеню та штраф, належні до стягнення, зменшено на 50%.

Не погоджуючись із судовими актами у частині зменшення пені і штрафу, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.ст.219, 229, 233 ГК України, ст.551 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 83 ГПК України). В решті судові акти не оскаржуються, а тому, у частині задоволення позову судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Лутугинським державним науково-виробничим валковим комбінатом (правонаступник - ДП "Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат") був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/1895/11. На виконання умов зазначеного договору Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у жовтні 2011 року передало, а ДП "Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат" отримало природний газ на суму 2346923,01 грн. Відповідачем зобов'язання з оплати отриманого газу виконані з порушенням п.6.1 договору.

За період прострочки оплати нараховані 3% річних та інфляційні, розмір яких сторонами не заперечується. Судові акти в цих частинах не оскаржуються, не є предметом перегляду та підлягають залишенню без змін.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, позивачем нарахована пеня в розмірі 79028,00 грн. та 96366,20 грн. штрафу, відповідно до п.7.2 договору, яким передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Суми неустойки визнані судами обґрунтованими, втім їх розмір зменшено на 50% на підставі ст.83 ГПК України. Скаржник оскаржує судові акти саме в частині зменшення судами пені та штрафу.

Зменшуючи пеню і штраф, суди врахували незначний термін прострочення, негайне усунення відповідачем прострочення після надходження грошових коштів та зменшили суми стягуваних пені та штрафу на 50%.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2 ст.551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України. Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим і апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.14 у справі №23/5014/1705/2012 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Л.В. Жукова

Д.С. Кривда