Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 914/1700/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.В.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ТОВ "Трускавецьінвест" - не з'яв.,

ПАТ "КредоБанк" - Костур Р.В., П'ятковської І.П.,

ТОВ "Тофі" - не з'яв.,

ТОВ "Прано Інвест" - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014

та на рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014

у справі № 914/1700/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест"

до 1) Публічного акціонерного товариства "КредоБанк",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофі",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Прано Інвест"

про застосування наслідків нікчемного кредитного договору (стягнення з ПАТ "КредоБанк" 2662552,57 дол. США та 50195366,82 грн., та стягнення з ТОВ "Трускавецьінвест" 7436017,06 дол. США); визнання недійсним договору іпотеки від 17.10.2006; визнання недійсним договору іпотеки від 26.06.2013; визнання недійсним договору поруки від 29.04.2010 № 3/48/2006; визнання недійсним договору поруки від 29.04.2010 № 2/48/2006

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року ТОВ "Трускавецьінвест" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ "КредоБанк", ТОВ "Тофі", ТОВ "Прано Інвест" про застосування наслідків нікчемного кредитного договору (стягнення з ПАТ "Кредобанк" 2662552,57 дол. США та 50195366,82 грн., та стягнення з ТОВ "Трускавецьінвест" 7436017,06 дол. США); визнання недійсним договору іпотеки від 17.10.2006; визнання недійсним договору іпотеки від 26.06.2013; визнання недійсним договору поруки від 29.04.2010 № 3/48/2006; визнання недійсним договору поруки від 29.04.2010 № 2/48/2006.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.07.2014 (суддя Чорній Л.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 (колегія суддів у складі: суддя Якімець Г.Г. - головуючий, судді Данко Л.С., Кордюк Г.Т.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 15.12.2014, рішення господарського суду першої інстанції від 22.07.2014 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 42, 43, 22, 43, 82 ГПК України, ст. 129 Конституції України, ст.ст. 92, 97, 99, 207, 215, 216, 237, 241, 1055 ЦК України, ст. 181 ГК України, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Зокрема, скаржник стверджує про відсутність у особи, що підписала кредитний договір № 48/2006 від 17.10.2006 відповідних повноважень і як наслідок про недотримання письмової форми цього договору, а зворотні висновки господарських судів попередніх інстанцій вважає такими, що суперечать зазначеним вище нормам матеріального права. Одночасно скаржник стверджує про порушення господарським судом норм процесуального права, а саме розгляд справи у відсутності сторони (позивача), яка не була належними чином повідомлена про час та місце судового засідання.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "КредоБанк" просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 та рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого:

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- відповідно до п. 1.1 Статуту позивача, зареєстрованого виконавчим комітетом Трускавецької міської ради, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 25.07.2005, номер запису 14181050001000234, ТОВ "Трускавецьінвест" засноване юридичною особою Швейцарії відповідно до законодавства України;

- згідно з п. 2.1 Статуту ТОВ "Трускавецьінвест" єдиним учасником ТОВ "Трускавецьінвест" є іноземний суб'єкт господарювання - Акціонерне товариство АТ "СІВ Централ Інвест і пайова участь" з місцезнаходженням в Швейцарії;

- пунктами 16.1, 16.5 Статуту ТОВ "Трускавецьінвест" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у товаристві створюється виконавчий орган - генеральний директор. Генеральний директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. Генеральний директор в межах своєї компетенції і відповідно до статуту без довіреності діє від імені товариства, від імені товариства та в межах своєї компетенції укладає правочини, представляє товариство у всіх організаціях, установах і підприємствах, а також перед громадянами;

- згідно з п. 16.4 Статуту позивача, генеральний директор ТОВ "Трускавецьінвест" обирається строком на 5 років і працює за контрактом. Контракт підписується повноваженим представником учасників товариства.

- відповідно до протоколу генеральних зборів акціонерів АТ "СІВ Централ Інвест і пайова участь" від 07.06.2006 звільнено (відкликано) Олександра Майстельманна з посади генерального директора ТОВ "Трускавецьінвест" з 07.06.2006 за угодою сторін та обрано генеральним директором ТОВ "Трускавецьінвест" громадянина України Токара І.М.;

- 17.10.2006 ВАТ "Кредобанк" (банк) та ТОВ "Трускавецьінвест" (позичальник) укладено кредитний договір № 48/2006, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати у власність позичальника кредит у сумі 5 000 000 дол. США під 13% річних, зокрема для реконструкції та проведення загальноремонтних і оздоблювальних робіт, оплати витрат на придбання предметів побуту для облаштування санаторію, погашення заборгованості по кредитній лінії за договором, укладеним ТОВ "Трускавецьінвест" та АКБСР "Укрсоцбанк";

- дата остаточного повернення кредиту - 14.10.2016. Погашення кредиту здійснюється згідно з графіком: щомісячно рівними частинами по 46 300 дол. США починаючи з жовтня 2007 року; до кінця терміну кредитування - 45 900 дол. США;

- від імені ТОВ "Трускавецьінвест" кредитний договір підписав генеральний директор ТОВ "Трускавецьінвест" Токар І.М.;

- Токар Ігор Миколайович як генеральний директор ТОВ "Трускавецьінвест" станом на момент укладення кредитного договору № 48/2006 від 17.10.2006 перебував у трудових відносинах з товариством, а в подальшому наказом від № 619-К від 14.02.2008 "Про звільнення з посади генерального директора ТОВ "Трускавецьінвест" його як генерального директора ТОВ "Трускавецьінвест" звільнено з посади з 14.02.2008 за згодою сторін. Цим же наказом виконуючим обов'язки генерального директора ТОВ "Трускавецьінвест" призначено Герея Василя Лукіяновича;

- до вказаного вище кредитного договору тими ж сторонами укладено ще 14 додаткових угод, перші сім з яких підписані з боку ТОВ "Трускавецьінвест" Токарем І.М., а решта - в.о. генерального директора Березовським Р.Ф. та Юрківим А.П.;

- в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено наступні договори:

- ПАТ "Кредобанк" (кредитор), ТОВ "Трускавецьінвест" (боржник) та ТОВ "Тофі" (поручитель) укладено договір поруки № 2/48/2006 від 29.04.2010,

- ПАТ "Кредобанк" (кредитор), ТОВ "Трускавецьінвест" (боржник) та ТОВ "Прано Інвест" (поручитель) укладено договір поруки № 3/48/2006 від 29.04.2010;

- ВАТ "Кредобанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Трускавецьінвест" (іпотекодавець) договір іпотеки від 17.10.2006, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1988, предметом якого є нежитлова будівля санаторію "Женева" загальною площею 2052,3 м2, що зазначена під літ. А-4 у Львівській області, м. Трускавець, вул. Суховоля, 61, а також земельна ділянка загальною площею 0,1354 га, кадастровий номер 4611500000:02:001:0005 за тією ж адресою;

- тими ж сторонами 26.06.2013 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 346, предметом якого є будівля готельного корпусу (спальний) 6А, загальною площею 9043,4 м2 у Львівській області, м. Трускавець, вул. Суховоля, 59, а також земельна ділянка загальною площею 0,2587 га кадастровий номер 4611500000:02:001:0009 за тією ж адресою.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги з посиланням на те, що загальними зборами ТОВ "Трускавецьінвест" не приймалося рішення щодо обрання генеральним директором товариства Токара І.М., у зв'язку з чим, на думку позивача, відповідно до ст. 92 ЦК України немає підстав вважати, що ТОВ "Трускавецьінвест" набуло цивільних прав та обов'язків, які випливають із кредитного договору № 48/2006 від 17.10.2006. Стверджуючи про нікчемність оспорюваного кредитного договору у зв'язку з недодержанням письмової форми при його укладенні, позивач просив застосувати наслідки нікчемності кредитного договору - стягнути з ПАТ "Кредобанк" 2 662 552,57 дол. США та 50 195 366,82 грн. та з ТОВ "Трускавецьінвест" 7 436 017,06 дол. США; визнати недійсними договори іпотеки від 17.10.2006 та від 26.06.2013 та договори поруки № 3/48/2006 від 29.04.2010 та № 2/48/2006 від 29.04.2010.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для застосування в даному випадку наслідків нікчемного правочину, посилаючись на те, що кредитний договір № 48/2006 укладений 17.10.2006 ВАТ "Кредобанк" (банк) та ТОВ "Трускавецьінвест" (позичальник) від іменні ТОВ "Трускавецьінвест" підписано повноважною особою.

Вищий господарський суд України погоджується з таким висновком господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне:

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Токар І.М. від імені ТОВ "Трускавецьінвест" в якості генерального директора підписав кредитний договір № 48/2006 від 17.10.2006. Токар І.М. обраний генеральним директором ТОВ "Трускавецьінвест" рішенням генеральних зборів акціонерів АТ "СІВ Централ Інвест і пайова участь" від 07.06.2006, яке є засновником та єдиним учасником ТОВ "Трускавецьінвест" і володіє 100% корпоративних прав товариства. Відомості щодо наявності у Токара І.М. відповідних повноважень діяти від імені ТОВ "Трускавецьінвест" на момент підписання вказаного кредитного договору підтверджені відповідною довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Вказані відомості враховуючи приписи ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" господарські суди правомірно визнали достовірними.

Також, господарськими судами встановлено що кредитний договір № 48/2006 укладений 17.10.2006 скріплений печаткою ТОВ "Трускавецьінвест".

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій правомірно взято до уваги те, що позивачем в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України не надано доказів того, що на момент підписання кредитного договору № 48/2006 від 17.10.2006 керівником ТОВ "Трускавецьінвест" була інша особа, а не Токар І.М.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, доводи касаційної скарги позивача про нікчемність вказаного кредитного договору на підставі ст.ст. 207 та 1055 ЦК України у зв'язку з недотриманням його письмової форми, Вищий господарський суд вважає необґрунтованими, оскільки в даному випадку сам по собі факт відсутності рішення загальних зборів ТОВ "Трускавецьінвест" про призначення Токара І.М. генеральним директором товариства не свідчить про недотримання вимог ст. 207 ЦК України при укладенні кредитного договору № 48/2006 від 17.10.2006.

В той же час, господарські суди попередніх інстанцій також обґрунтовано дійшли висновку про наступне схвалення ТОВ "Трускавецьінвест" вказаного кредитного договору виходячи з того, що в подальшому на виконання цього договору позивач отримав 7 436 017,06 дол. США, 41 805 187,60 грн. та на виконання його умов сплатив на користь ПАТ "Кредобанк" 2 662 552,57 дол. США та 50 195 366,82 грн. Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій правомірно враховано, що відповідно до протоколів № 04/10 від 27.04.2010, № 02/06 від 01.07.2011 загальних зборів ТОВ "Трускавецьінвест", позивачем неодноразово приймалися рішення про збільшення суми кредиту в ПАТ "Кредобанк" та уповноваження в.о. генерального директора Юрківа А.П. на підписання відповідних договорів, а з протоколу загальних зборів ТОВ "Трускавецьінвест" № 05/03/13 від 05.03.2013 вбачається погодження на внесення змін до договору іпотеки від 29.04.2010.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Виходячи з того, що доводи позивача про нікчемність кредитного договору № 48/2006 від 17.10.2006 обґрунтовано визнані господарськими судами безпідставними, Вищий господарський суд України вважає правомірним висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними договорів іпотеки від 17.10.2006 і від 26.06.2013, та договорів поруки № 3/48/2006 від 29.04.2010 і № 2/48/2006 від 29.04.2010, оскільки в цій частині позивач обґрунтовував свої вимоги саме з посиланням на недійсність основного зобов'язання (кредитного договору).

Ствердження скаржника у касаційній скарзі про те, що він не отримував ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 про відкладення розгляду справи на 15.12.2014 у зв'язку з чим він не був належно повідомлений про час та місце розгляду справи відхиляються Вищим господарським судом з огляду на наступне:

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2014.

У зв'язку з клопотаннями ТОВ "Трускавецьінвест" та ТОВ "Тофі" про відкладення розгляду справи, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 розгляд справи відкладено на 15.12.2014.

Наявна на зворотному боці останнього аркуша ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 відмітка, а також список згрупованих рекомендованих відправлень суду підтверджують, що апеляційний господарський суд надіслав дану ухвалу 03.12.2014 всім сторонами у справі згідно з приписами ст.ст. 64, 87 ГПК України. Відповідно до поданої ПАТ "Кредобанк" роздруківки з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта", отриманого з on-line сервісу "Відстеження пересилання поштових відправлень", рекомендоване повідомлення з ідентифікатором внутрішнього поштового відправлення під № 7901007541778 (адресоване позивачу) вручено адресату 05.12.2014.

Відтак доводи касаційної скарги про те, що справу розглянуто судом апеляційної інстанції за відсутності представника позивача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду, спростовуються наявними матеріалами справи.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішеннях попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що господарські суди з дотриманням вимог ст.ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованих висновків, а доводи касаційної скарги щодо порушень господарськими судами попередніх інстанцій вказаних норм матеріального та процесуального права спростовуються наведеним вище.

За таких обставин правові підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 та рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 у справі № 914/1700/14 залишити без змін.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере