Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Справа № 904/2635/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Ковтонюк Л.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Агафонов Д.В. не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія"на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2016 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2016 рокуу справі№ 904/2635/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія"домалого приватного підприємства "Кривбасбудтехпостач"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачакомунальне підприємство "Кривбасводоканал"прозобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" звернулося до господарського суду з позовом до малого приватного підприємства "Кривбасбудтехпостач" про зобов'язання припинити зловживати своїми правами та провести перерахунок вартості послуг водовідведення за період січень 2013 р. - грудень 2015 р. з урахуванням проектів питомих балансових норм водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції ТОВ "Дніпроолія".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 (суддя - Юзіков С.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 (головуючий - Сизько І.А., судді - Іванов О.Г., Широбокова Л.П.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 25.12.2009 між МПП "Кривбасбудтехпостач" (підприємство) та ТОВ "Дніпроолія" (абонент) було укладено договір № 24-12/5 на приймання стічних вод, за умовами якого підприємство зобов'язувалось надавати послуги з приймання та перекачування стічних вод абонента через каналізаційний колектор та фекальну насосну станцію підприємства на міську станцію аерації КП "Кривбасводоканал", а абонент - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

За п. 1.2. договору підприємство зобов'язувалось приймати стічні води абонента в обсязі 30 000 мі/рік, 2 500 мі/місяць, 84 мі/добу, з максимальним скидом 10 мі/годину з 16:00 по 17:30 годину.

Відповідно до п. 2.2. договору кількість стічних вод абонента, що надходять до мереж підприємства, визначається згідно п. 5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Договір набирає чинності з 01.01.2010 і діє в частині надання послуг водовідведення до 31.12.2010, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості; якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про намір його розірвати або внести в нього зміни, договір вважається продовженим на кожний наступний рік (п. п. 9.1., 9.2. договору).

21.01.2016 позивач звернувся до відповідача з листом № 159, в якому просив здійснити перерахунок обсягу стічних вод, з врахуванням норм ТОВ "Дніпроолія" в майбутньому періоді, та підготувати акт звірки взаємних розрахунків.

Листом № 08/02 від 08.02.2016 відповідач повідомив позивача про те, що кількість стічних вод, що надходить до мереж відповідача визначається за допомогою засобів обліку води позивача і щомісячно фіксується відповідними актами, підписаними сторонами і завіреними печатками сторін згідно з п. 2.8. договору № 24-12/5 від 25.12.2009. Також вказав, що для того, щоб відповідач мав змогу змінити метод обліку кількості стічних вод, що надходять з мереж ТОВ "Дніпроолія", зокрема, з застосуванням п. 5.30 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, недостатньо наданого позивачем погодженого Проекту питомих балансових норм водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції ТОВ "Дніпроолія".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що впродовж 2013-2015 рр. відповідач нарахував йому завищені обсяги водовідведення, а тому просив зобов'язати відповідача провести перерахунок вартості послуг водовідведення за період з січня 2013 р. - грудень 2015 р., враховуючи проекти питомих балансових норм водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції ТОВ "Дніпроолія".

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї. Виконання цивільного обов'язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, яка встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).

Враховуючи те, що законодавством не передбачено обов'язок відповідача здійснити перерахування вартості послуг водовідведення на підставі проектів питомих балансових норм водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції, які не застосовуються для комерційного обліку кількості стічних вод, то господарські суди прийшли до правильного і обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Крім того, правомірним є висновок апеляційного суду, що відповідно до п. 5.30 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України обов'язок щодо надання інформації про об'єми та якісний склад стічних вод був покладений саме на позивача і що останнім не було належним чином доведено, що впродовж 2013-2015 рр. відповідачем нараховано йому завищені обсяги водовідведення, адже договір та акти про надання послуг за спірний період підписані останнім без зауважень.

Доводи, які наведені позивачем у касаційній скарзі, як підстава для скасування судових рішень, повторюють доводи апеляційної скарги, які були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка.

Отже, підстав для скасування постановлених у справі відповідно до вимог закону та встановлених обставин, судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2016 року у справі за № 904/2635/16- без змін.

Головуючий, суддя Л. СтратієнкоСуддя Л. КовтонюкСуддя І. Кондратова