Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року Справа № 910/7614/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Акулової Н.В.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2015 року

у справі № 910/7614/15-г

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк"

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

про переведення прав вимоги за кредитним договором

за участю представників

позивача не з'явився

відповідача Литвинов С.І.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про переведення на Позивача права вимоги за договором про надання міжбанківського кредиту від 12 вересня 2014 року №DP/TD-184709/12/09/2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30 березня 2015 року (суддя Плотницька Н.Б.) позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду з посиланням на п.п. 3, 4 ч.1 , ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2015 року (судді Станік С.Р., Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.) ухвалу господарського суду міста Києва від 30 березня 2015 року у справі № 910/7614/15-г - залишено без змін

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою та постановою Публічне акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 30 березня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2015 року скасувати справу передати до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Звертаючись до господарського суду з позовною заявою № 334 від 25 березня 2015 року, Публічне акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" просило перевести право вимоги на Публічне акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" за договором про надання міжбанківського кредиту від 12 вересня 2014 року № DP/TD-184709/12/09/2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30 березня 2015 року у справі №910/7614/15-г позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду, зокрема з посиланням на п. 3 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України з обґрунтуванням підстав повернення ненаданням позивачем доказів, що підтверджують позов, а саме неподанням доказів порушенням відповідачем прав чи законних інтересів позивача.

З наведеною підставою повернення позову суд апеляційної інстанції не погодився, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про передчасність висновку суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції не врахував того, що у позові наведено позивачем обставини, на яких ним ґрунтуються його позовні вимоги, наведено докази, які на його думку, підтверджують викладені в заяві обставини і додано їх до позовної зави у вигляді відповідних додатків. Крім того, суд першої інстанції, передчасно, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду, надав оцінку доказам позивача, зазначивши, що позивачем не подано доказів порушення відповідачем прав чи законних інтересів позивача, коли оцінка наявних доказів і висновок про їх належність або неналежність, а також і взагалі висновок про те, чи є порушеними або не порушеними права позивача (з урахуванням наявності або відсутності певних доказів), має здійснюватись на стадії судового розгляду з дослідженням усіх обставин справи в сукупності, а не стадії прийняття позовної заяви до розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано змінив мотивувальну частину оскаржуваної ухвали, виключивши з підстав повернення позову посилання на п. 3 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 3, п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви справляється судовий збір.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначені розміри ставок судового збору за подання до господарського суду позовних заяв в залежності від виду заявлених позовних вимог: майнового та/або немайнового характерів.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, крім іншого, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Ціна позову має значення, передусім, для визначення розміру судового збору за подання позову до суду, та визначається у позовах позивачем самостійно.

Підпунктом 2.2. пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 визначено, що статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Як зазначалось вище предметом позову є переведення права вимоги на Публічне акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" за договором про надання міжбанківського кредиту від 12 вересня 2014 року № DP/TD-184709/12/09/2014.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" не стосуються стягнення коштів, витребування чи повернення майна. Предметом зустрічних позовних вимог є переведення права вимоги за договором. Тобто позовні вимоги про зобов'язання вчинити певні дії не підлягають вартісній оцінці та, відповідно, є немайновими.

Частиною 1 статті 4 вказаного Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі на 1 січня 2015 року встановлено ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" в сумі 1218,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як встановлено судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем сплачено судовий збір як за немайнову вимогу, про що свідчить додане ним до позовної заяви та наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 36707 від 24 березня 2015 року на суму 1218,00 грн.

Враховуючи те, що у даному випадку предметом позовних вимог є немайнова вимога, позивач правильно сплатив судовий збір у розмірі 1218,00 грн., тобто, як за немайнову вимогу.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 30 березня 2015 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2015 року скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для розгляду позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" по суті.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк " задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 30 березня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2015 року скасувати.

3. Справу №910/7614/15-г передати до господарського суду міста Києва для розгляду позовної заяви по суті.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н.В. Акулова

В. І. Татьков