ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року Справа № 910/23073/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиАвтогаражного кооперативу "Чайка", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомАвтогаражного кооперативу "Чайка", м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО", м. Київпророзірвання інвестиційного договорута за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО", м. КиївдоАвтогаражного кооперативу "Чайка", м. Київпрозобов'язання вчинити певні дії та про зобов'язання усунути перешкоди

за участю представників сторін за первісним позовом

позивача: Щиглов Є.О.,

відповідача: Захарова О.О., Святюк С.П.

В С Т А Н О В И В:

Автогаражний кооператив "Чайка" (далі за текстом - АК "Чайка") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО" (далі за текстом - ТОВ "Сітіінвестбуд і КО") про розірвання Інвестиційного договору на будівництво з подальшою експлуатацією та обслуговуванням приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів за адресою: м. Київ, Подільський р-н, вул. Фрунзе, 82 від 27.10.2005 року, укладений АК "Чайка" та ТОВ "Сітіінвестбуд і КО".

ТОВ "Сітіінвестбуд і КО" звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) до АК "Чайка", в якому просив зобов'язати АК "Чайка" надати нотаріально посвідчену письмову згоду на припинення права користування (оренди) земельною ділянкою площею 0, 4515 га, що розташована за адресою: вул. Фрунзе, 82 у Подільському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:85:281:0016) та розірвання Договору оренди земельної ділянки з Київською міською радою (як орендодавцем), зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 21.10.2015 року за № 85-6-00227 у книзі записів державної реєстрації, з моменту державної реєстрації Договору оренди зазначеної земельної ділянки між Київською міською радою та ТОВ "Сітіінвестбуд і КО"; зобов'язати АК "Чайка" звільнити зазначену земельну ділянку для провадження будівництва ТОВ "Сітіінвестбуд і КО" та/або його підрядними організаціями.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2017 року первісний позов задоволено повністю: розірвано Інвестиційний договір на будівництво з подальшою експлуатацією та обслуговуванням приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Фрунзе, 82, від 27.10.2005 року, що укладений між АК "Чайка" та ТОВ "Сітіінвестбуд і КО".

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що встановивши істотне порушення відповідачем Договору, яке полягає у невиконанні відповідачем зобов'язання щодо будівництва та введення в експлуатацію мініавтосервісу та магазину супутніх товарів у строк до 31.07.2009 року, даний Договір підлягає розірванню на підставі ч. 2 ст. 320 Господарського кодексу України; водночас, у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено неможливість виконання умов Договору з будівництва об'єкту без припинення права відповідача користуватись наданою йому в оренду земельною ділянкою та підстав пред'явлення вимоги про звільнення земельної ділянки відповідачем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 року рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2017 року було скасовано в частині задоволення первісного позову і прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні первісних позовних вимог АК "Чайка" в повному обсязі; рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2017 року в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заявляючи позов про розірвання Договору позивач згідно вимог ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України збов'язаний надати докази, що підтверджують факт істотного порушення відповідачем договору, докази, що підтверджують завдання шкоди позивачу (позбавлення "значною міри" сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору), надати докази, що підтверджують розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона; проте, позивачем за первісним позовом не вказано в чому саме полягає істотність порушення Договору відповідачем за первісним позовом та чим вона підтверджується, у зв'язку з чим у задоволенні первісного позову необхідно відмовити; у задоволенні зустрічного позову також слід відмовити з огляду на те, що позивач за зустрічним позовом не обґрунтував належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, АК "Чайка" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 року, а рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2017 року залишити без змін.

ТОВ "Сітіінвестбуд і КО" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач за первісним позовом проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

АК "Чайка" до Вищого господарського суду України подано клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання у справі № 910/23073/16, яке колегією суддів касаційної інстанції задоволено.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 року - скасувати та рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2017 року залишити в силі, а представник відповідача за первісним позовом проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання рішення Київської міської ради від 25.09.2003 року № 31/905 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" 19.05.2004 року Київською міською радою та АК "Чайка" укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.10.2005 року за № 85-6-00227 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі за текстом - Договір оренди) строком на 25 років.

В п. 2.1 Договору оренди передбачено, що об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка, розташована за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82; розміром 0, 4514 га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів.

27.10.2005 року АК "Чайка" (замовник) та ТОВ "Мегаполіс ДКС" (інвестор) укладено Інвестиційний договір на будівництво з подальшою експлуатацією та обслуговуванням приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Фрунзе, 82 (далі за текстом - Договір).

19.01.2007 року АК "Чайка" та ТОВ "Мегаполіс ДКС" укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, в якій сторони погодили, що об'єктом інвестування є багатофункціональний комплекс за вказаною адресою, на який ТОВ "Мегаполіс ДКС" набуває право власності у результаті належного виконання умов цього Договору, а також інші умови.

30.04.2007 року АК "Чайка", ТОВ "Мегаполіс ДКС" та ТОВ "Сітіінвестбуд і КО" укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до умов якої сторони домовились, що з дня підписання останньої всі права та обов'язки ТОВ "Мегаполіс ДКС" за Договором переходять до ТОВ "Сітіінвестбуд і КО".

02.05.2007 року АК "Чайка" та ТОВ "Сітіінвестбуд і КО" укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, якою вказаний Договір викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 2.3 Договору (в редакції Додаткової угоди від 02.05.2007 року № 3) об'єктом інвестування є приміщення мініавтосервісу та магазину супутніх товарів за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82. Техніко-економічні показники об'єкту будуть уточнені сторонами при розробці проектно-кошторисної документації, яка після її затвердження буде невід'ємною частиною цього Договору.

Земельна ділянка, на якій буде знаходитись об'єкт інвестування, належить АК "Чайка" на підставі рішення Київської міської ради від 25.09.2003 року № 31/905 та Договору оренди земельної ділянки від 19.05.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. у реєстрі № 436, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів від 21.10.2005 року за № 85-6-00227, кадастровий № 8000000000:85:281:0016. АК "Чайка" бере на себе зобов'язання терміново внести (вносити) всі необхідні зміни в надані йому дозвільні документи на користування земельною ділянкою, що необхідні для подальшого виконання умов цього Договору, або надавати ТОВ "Сітіінвестбуд і КО" всі необхідні документи для внесення ним необхідних змін у надані АК "Чайка" дозвільні документи на користування земельною ділянкою, що необхідні для подальшого виконання умов Договору (п. 2.4 Договору).

В п. 2.5 Договору (в редакції Додаткової угоди від 02.05.2007 року № 3) сторони погодили, що термін введення об'єкту в експлуатацію становить 31.07.2009 року.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 02.05.2007 року № 3) ТОВ "Сітіінвестбуд і КО" здійснює фінансування та сприяє отриманню та погодженню дозвільної документації, розробляє, затверджує проект будівництва, здійснює будівництво об'єкту інвестування та отримує його у власність. Після закінчення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію АК "Чайка" передає ТОВ "Сітіінвестбуд і КО" документи, необхідні для оформлення права власності на об'єкт інвестування.

Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 02.05.2007 року № 3) його ціною є сума усіх інвестицій та витрат ТОВ "Сітіінвестбуд і КО", передбачених п. п. 3.2.1 - 3.2.3 цього Договору, а також додатковими угодами до Договору та орієнтовно складає 57 000 000 грн.

В п. 3.5 Договору (в редакції Додаткової угоди від 02.05.2007 року № 3) сторони встановили, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, у зв'язку з чим ТОВ "Сітіінвестбуд і КО" зобов'язується компенсувати АК "Чайка" фактичні (здійснені) витрати на оформлення та утримання земельної ділянки, на якій буде розташовано об'єкт інвестування до моменту підписання даного Договору та компенсувати витрати на утримання зазначеної земельної ділянки під час дії цього Договору, а також витрати на проектну та дозвільну документацію. ТОВ "Сітіінвестбуд і КО" зобов'язаний компенсувати усі витрати з утримання та обслуговування земельної ділянки після укладення цього Договору та до моменту отримання ним права користування земельною ділянкою на підставі наданих замовником документів щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітнім.

В розділі 4 Договору (в редакції Додаткової угоди від 02.05.2007 року № 3) визначено права та обов'язки інвестора, зокрема, встановлено обов'язок здійснювати фінансування на проведення збору дозвільної та погоджувальної документації, проектування, будівництво, введення об'єкту інвестування в експлуатацію та оформлення права власності на нього за рахунок власних та/або залучених коштів в межах інвестиції, визначеної у п. 3.1 Договору; компенсувати замовнику витрати на оформлення та утримання даної земельної ділянки згідно Договору, а також витрати на проектну та дозвільну документацію.

До обов'язків АК "Чайка", який виступає замовником будівництва, розділом 5 Договору віднесено оформлення разом з інвестором заяви для замовлення архітектурно-планувального завдання на об'єкт, одержання разом з інвестором у Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради архітектурно-планувального завдання і технічних умов експлуатаційних організацій міста на приєднання будинку до інженерних мереж, участь у розробці та затвердженні проектно-кошторисної документації на будівництво об'єкта інвестування. Розроблена проектно-кошторисна документація на об'єкт інвестування підлягає обов'язковому погодженню з замовником.

Згідно з п. 7.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 02.05.2007 року № 3) дострокове розірвання Договору можливе за письмовою вимогою інвестора у зв'язку з невиконанням замовником зобов'язань за ним, яка повинна містити посилання на невиконання стороною зобов'язань, визначення строку, з якого Договір розривається достроково, вимогу про сплату пені, штрафу та збитків.

Відповідно до п. 11.4 Договору (в редакції Додаткової угоди від 02.05.2007 року № 3) розірвання цього Договору в односторонньому порядку, крім випадків прямо передбачених Договором, не допускається. У разі виникнення обставин, які можуть призвести до недоцільності подальшої співпраці сторін, сторони вирішують ці питання за взаємної згоди, про що складають додаткову угоду, яка після її підписання буде невід'ємною частиною цього Договору.

Положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається. Договір може бути змінено або розірвано: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін; у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку вимогу встановлено договором.

В ст. 651 Цивільного кодексу України визначено підстави зміни або розірвання договору, зокрема, ч. 2 вказаної статті передбачено, що Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивач за первісним позовом, з яким погодився суд першої інстанції, як на істотне порушення відповідачем за первісним позовом умов Договору, зокрема, посилався на те, що інвестором не здійснено погодження з замовником проектно-кошторисної документації; інвестором здійснено будівництво лише приміщення площею 30,4 кв.м. та не надано доказів продовження будівництва після 2014 року; не використання інвестором земельної ділянки відповідно до цільового призначення; здійснення настільки повільно виконання робіт по Договору, що такі роботи не були виконані до 31.07.2009 року.

Проте, як вірно відзначено судом апеляційної інстанції, місцевим господарським судом помилково покладено всю відповідальність на відповідача за первісним позовом, оскільки це суперечить умовам укладеного сторонами Договору.

Так, в п. 4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 02.05.2007 року № 3) визначені обов'язки інвестора: 4.1.1 здійснювати фінансування на проведення збору дозвільної та погоджувальної документації, проектування, будівництво, введення об'єкту інвестування в експлуатацію та оформлення права власності на нього за рахунок власних та/або залучених коштів в межах інвестиції, визначеної у п. 3.1. Договору; 4.1.2. своєчасно та на власний розсуд обирати проектну, будівельну та інші організації та укладати з ними відповідні договори; 4.1.3 компенсувати замовнику витрати на оформлення та утримання даної земельної ділянки згідно з Договором, а також витрати на проектну та дозвільну документацію; п. п. 4.1.4, 4.1.5 визначені обов'язки щодо утримання та експлуатації мереж водопостачання та каналізації.

Відтак, доводи позивача за первісним позовом щодо порушення умов Договору не узгоджуються з тими обов'язками, які покладені на відповідача за первісним позовом згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 5.1.6 Договору (в редакції Додаткової угоди від 02.05.2007 року № 3) замовник зобов'язаний приймати участь в розробці та затвердженні проектно-кошторисної документації на будівництво об'єкта інвестування. Розроблена інвестором проектно-кошторисна документація на об'єкт інвестування підлягає обов'язковому погодженню із замовником.

Тобто, сторонами узгоджено, що замовник на рівних умовах з інвестором зобов'язаний брати участь в розробці відповідної документації.

З огляду на викладене, проаналізувавши умови укладеного сторонами Договору, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що для досягнення цілей вказаного правочину сторони зобов'язались діяти спільно, разом виконувати обов'язки, встановлені Договором, зокрема, замовник зобов'язався оформити разом з інвестором заяву для замовлення архітектурно-планувального завдання на об'єкт, одержати разом з інвестором у Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради архітектурно-планувальне завдання і технічні умови експлуатаційних організацій міста на приєднання будинку до інженерних мереж та ін.

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем за первісним позовом здійснювались дії з виконання Договору і саме відповідач за первісним позовом ухилявся від його виконання, що впливає на встановлення істотності порушення відповідачем умов Договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в постанові від 18.09.2013 року у справі № 6-75цс13.

Відтак, заявляючи вимоги про розірвання договору позивач згідно вимог ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України збов'язаний надати докази, що підтверджують факт істотного порушення відповідачем договору, докази, що підтверджують завдання шкоди позивачу (позбавлення "значною міри" сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору), надати докази, що підтверджують розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Проте, позивачем за первісним позовом документально не підтверджено та не доведено істотність порушення Договору відповідачем за первісним позовом, у зв'язку з чим апеляційним господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні первісного позову.

Щодо зустрічного позову про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом надати нотаріально посвідчену письмову згоду на припинення права користування (оренди) земельною ділянкою та розірвання Договору оренди земельної ділянки з Київською міською радою з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки між Київською міською радою та позивачем та зобов'язання АК "Чайка" звільнити зазначену земельну ділянку для провадження будівництва ТОВ "Сітіінвестбуд і КО" колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Так, зустрічний позов мотивовано викладеною в п. 5.1.15. Договору умовою, що відповідач за зустрічним позовом має надати згоду інвестору переоформити на себе право користування земельною ділянкою 0, 4514 га, на якій знаходиться об'єкт інвестування; невиконання даної умови, як зазначав позивач за зустрічним позовом, та обмеження відповідачем за зустрічним позовом доступу до вказаної земельної ділянки перешкоджає інвестору здійснювати будівництво об'єкту.

Проте, апеляційним господарським судом встановлено, що з п. 5.1.15 Договору (в редакції Додаткової угоди від 02.05.2007 року № 3) не вбачається строку та умов, за яких замовник має надати таку згоду. Одночасно, в Договорі зазначені, зокрема, такі умови, як зобов'язання замовника вносити або надати інвестору всі необхідні документи для внесення необхідних змін у дозвільні документи на користування земельною ділянкою, що необхідні для подальшого виконання Договору (п. 2.4 Договору); зобов'язання інвестора компенсувати замовнику усі витрати, пов'язані з утриманням та обслуговуванням земельної ділянки з моменту укладення Договору та до моменту отримання інвестором права користування земельною ділянкою (п. 3.5 Договору).

Відтак, в наведених умовах Договору не закріплено обов'язок замовника надати письмову згоду на припинення права користування земельною ділянкою за вимогою інвестора, а міститься альтернатива у виборі способу реалізації зобов'язання замовника з внесення змін до дозвільних документів - самостійно або делегуванням внесення таких змін інвестором, за умови їх необхідності для подальшого виконання умов Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Водночас, позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження. Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника, титульного володільця, до інших осіб про усунення порушень його права власності, користування, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є належне позивачу право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей, і для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним своїх правомочностей.

Отже, право на негаторний позов виникає у власника, який володіє річчю, проте позбавлений можливості користуватися чи розпоряджатися нею, а підставою такого позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, підтверджують, що поведінка іншої особи створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей.

Разом з тим, позивачем за зустрічним позовом не подано судам попередніх інстанцій доказів, що підтверджують його право власності на вказану земельну ділянку, та які були би підставою для пред'явлення такої вимоги, як зобов'язання відповідача за зустрічним позовом її звільнити. Натомість, з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.05.2016 року вбачається, що її власником є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, а орендарем - відповідач за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність відмови у задоволенні зустрічного позову з огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом не обґрунтовано належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що інші доводи АК "Чайка", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 року у справі № 910/23073/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова О.І. Поляк