ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року Справа № 907/362/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.05.2015у справі№ 907/362/15 господарського суду Закарпатської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Закапатм'ясопромсервіс"допублічного акціонерного товариства "Дельта Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Ужгородського нотаріального округу - Гуменюк Віктор Вікторович,провизнання недійсним з моменту укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателяза заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатм'ясопромсервіс"про вжиття заходів до забезпечення позовуза участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Мединський М.М., дов. від 22.05.2015

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Закапатм'ясопромсервіс" звернулось до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним з моменту укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.12.2013, укладеного між ним та відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного округу Гуменюк В.В. за реєстровим № 3370, з підстав невідповідності вказаного договору вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Разом з позовною заявою товариством з обмеженою відповідальністю "Закапатм'ясопромсервіс" подано до господарського суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просив з метою забезпечення позову:

- накласти арешт та заборону відчуження на нерухоме майно, що належить на праві власності ПАТ "Дельта Банк" та яке було передано йому позивачем за спірним договором;

- заборонити ПАТ "Дельта Банк" вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження даного майна, передачі його в оренду, заставу, іпотеку, безоплатне користування тощо до розгляду судом даної справи по суті та набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування заяви позивач послався на те, що зазначене ним в заяві нерухоме майно, яке відповідач набув у власність на підставі спірного договору, може бути відчужене відповідачем на користь інших осіб, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 02.04.2015 (суддя Ушак І.Г.) заяву ТОВ "Закарпатм'ясопромсервіс" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" до вирішення спору у даній справі по суті та набрання рішенням суду законної сили вчиняти дії, спрямовані на відчуження, передачу в оренду, заставу, іпотеку, безоплатне користування нерухомого майна, яке знаходиться у м. Ужгороді, вул. Грушевського, 2, та придбане на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а саме:

- будівлі (ковбасно-кулінарний цех, - літери Д, 2Д, 7Д; будівля холодильника, - літери ЗД, 4Д площею 7 512кв.м.; компресорна, - літера 5Д; транспортно-перехідна галерея, - літера Е площею 552 кв.м.; центральний склад, - літера 2Е площею 469,7кв.м.; перехідна галерея, - літера ЗЕ площею 98,6 кв.м.; цех технічних фабрикатів, - літери Є, 2Є площею 144 кв.м.; жироловка, - літера ЗЄ площею 19,4 кв.м.; котельня, - літери Ж, 2Ж; димова труба, - літера ЗЖ площею 1 107,6 кв.м.; трансформаторна, - літера 4Ж площею 59,4 кв.м.; будівля холодильника, - літера 3; м'ясожировий цех, - літери I, X площею 1 930,2 кв.м.; загін для худоби №3, - літера Л площею 318,8 кв.м.; загін для худоби №1, - літера 2JI площею 396,6 кв.м.; колишня валова, - літера 4Л; шкірозасолочний цех, - літери Т, 2Т, ЗТ площею 821,7 кв.м.; склад дезпрепаратів, - літера Ф площею 16,9 кв.м.; прохідна транспорту, - літера 2Ф площею 22,3 кв.м.; сторожова будка, - літера ЗФ площею 5,6 кв.м.; санітарна бійня, - літера Щ площею 61,2 кв.м.; гараж, - літера 2Х; столярна майстерня, - літера Ю площею 89,7 кв.м.; навіс для автотранспорту, - літера 2Ю площею 468,9 кв.м.; каналізаційно-насосна станція, літера Я площею 98,9 кв.м.);

- земельна ділянка загальною площею 1,7277 га, кадастровий номер 2110100000:21:001:0351;

- земельна ділянка загальною площею 1,7487 га кадастровий номер 2110100000:21:001:0350.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 (склад колегія суддів: Гнатюк Г.М. - головуючий, Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення, а ухвалу Закарпатської області від 02.04.2015 - без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог, оскільки існує реальна загроза відчуження відповідачем спірного майна на користь інших осіб, про що свідчать надані позивачем докази; такий захід забезпечення позову, як заборона вчиняти дії щодо відчуження, передачі в оренду, заставу, іпотеку, безоплатне користування нерухомого майна відповідача, є обґрунтованим, адекватним і відповідає предмету позовної вимог та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності відповідача, а лише спрямований на запобігання ймовірним порушенням майнових прав позивача.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" просить ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судами обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду, умовою застосування якого є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 06.12.2013 між позивачем (іпотекодавцем) та відповідачем (іпотекодержателем) укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, визнання недійсним якого є предметом спору у даній справі.

На виконання умов вказаного договору між його сторонами підписано акт прийому-передачі нерухомого майна від 06.12.2013, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у власність нерухоме майно - предмет іпотеки за іпотечним договором від 03.08.2007.

Отже, відповідач є власником нерухомого майна (будівель та земельних ділянок), яке знаходиться у м. Ужгороді, вул. Грушевського, 2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14142748 від 06.12.2013 (матеріали оскарження ухвали, а.с. 70-75).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 та ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від віолі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже, іпотекодержатель, набувши у власність іпотечне майно, має право на його реалізацію, а накладена судом заборона на відчуження, передачу в оренду, заставу, іпотеку, безоплатне користування нерухомого майна - предмета іпотеки порушує право власності відповідача та право на задоволення його вимог кредитора за невиконаним основним зобов'язанням. Вчинення іпотекодержателем дій, направлених на продаж предмета іпотеки, після набуття його у власність за договором про задоволення вимог іпотекодержателя не свідчить про його ухилення від виконання судового рішення.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на реалізацію нерухомого майна - предмета іпотеки, а надані позивачем в якості обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову копії листів фізичної особи про намір купити предмет іпотеки, адресовані відповідачу, без доказів фактичного направлення таких листів банку та їх отримання останнім, не є належними доказами, які підтверджують вжиття відповідачем заходів щодо відчуження зазначеного вище майна.

Крім того, відповідно до постанови Національного банку України № 150 від 02.03.2015, рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015 в ПАТ "Дельта Банк" з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених уповноваженою особою Фонду, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів, бухгалтерської та іншої документації банку.

Згідно з ч. 1 ст. 38 вказаного Закону уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.

З огляду на викладене обставини вчинення відповідачем дій, направлених на реалізацію нерухомого майна (предмета іпотеки) та існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду з боку ПАТ "Дельта Банк" є недоведеним. Позивач не довів наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, а посилання позивача в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення його позовних вимоги у даній справі без наведення відповідного обґрунтування є його припущенням, на якому не може ґрунтуватися судове рішення, та не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій не врахували наведене, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про те, що заява позивача про застосування заходів забезпечення позову є обґрунтованою, а наведені в ній підстави доведеними.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних ухвали господарського суду Закарпатської області від 02.04.2015 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 з направленням справи до господарського суду першої інстанції для розгляду по суті.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 02.04.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 у справі № 907/362/15 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий О. Кот

Судді: Н. Кочерова

В. Саранюк